Голова Чернігівської обласної ради стала лауреатом премії «Людина року»

Ось уже тринадцять років поспіль відбувається урочиста церемонія нагородження лауреатів і переможців загальнонаціональної програми «Людина року». Цього разу у номінації «Регіональний лідер року» представлена єдина жінка – очільниця Чернігівської обласної ради Наталія Романова. Про регіональну політику та місце жінки у політиці вона й розповіла «Вечірці». «Я зрозуміла, що зробила щось корисне» - Наталіє Андріївно, що ви відчули, коли дізналися, що стали лауреатом премії «Людина року»? - Перш за все, я зрозуміла, що зробила щось корисне. - На вашу думку, якими рисами має володіти людина, зокрема посадовець, щоб її назвали «Людиною року»? - По-перше, така престижна премія ґрунтується на певних системних речах. Тобто людина, яка стає лауреатом премії, повинна у своїй роботі якісно відрізнятися від інших. Гадаю, тими позитивними якостями, що дозволили мені ввійти до когорти лауреатів, є трудоголізм, цілеспрямованість, людяність і бажання завжди досягати успіху. - Скільки років ви в політиці? - Майже одинадцять. - За цей час ваше ставлення до політики як до роботи якось змінилося? - Знаєте, мені дуже повезло. Я прийшла в політику у 1999 році, коли саме відбувалися президентські вибори. У той час одним з кандидатів був Василь Васильович Онопенко – людина світла і розумна. Поспілкувавшись із ним у колективі, ми дійшли певного порозуміння, і він запропонував мені очолити місцевий осередок його партії. А за певний час мене було обрано до правління, де було багато високоосвічених людей, на рівень яких уже хотілося рівнятися. Вважаю, саме цей період став знаковим для мене. На відміну від звичайних уявлень про політику, де стрижнем усіх процесів є гроші, у нашій команді ставка робилася на політичний талант, тому мені пощастило розпочинати свій шлях із чистої політики. Це вже згодом я побачила, що бувають і інтриги, і якісь брудні речі. Та в мене є моя команда, в якій я знайшла себе, з якою працюю від самого початку і в якій впевнена на 100%. «Я переконана, що жінка витриваліша за чоловіка» - Існує стереотип, що успішній у політиці або бізнесі жінці бракує часу на родину. Чи так це? - За моїми плечима 30 років подружнього життя, і я можу сказати, що мабуть трохи запізно прийшла у політику – у 39 років. За цей час змінилися і ставлення мого чоловіка до того, як має виглядати сімейне життя. Звичайно, до політичної кар’єри домашнє навантаження я брала на себе, а сьогодні у нас паритетне ставлення до цього. Хоча мій чоловік також зайнята людина (він підприємець), проте, знаючи, що я втомлена, він і наготує, і наведе вдома лад. А от коли випадають вихідні, то тут уже я згадую всі свої кулінарні таланти. Мені дуже приємно красиво накрити стіл, зібрати всю родину, розділити з ними душевне тепло. - Ви одна з лише двох жінок – голів обласних рад в Україні. У Верховній раді також очевидне значне переважання чоловіків. Як ви гадаєте, із чим пов’язані такі невтішні для жінок соціологічні дані? - Я переконана, що жінка витриваліша за чоловіка. Якщо продивитися по вертикалі структуру влади, то побачимо такий цікавий факт. Якщо у Верховній раді жінок близько 8%, то на рівні голів селищних рад ця цифра становить майже 48%. Мабуть, тут річ у тому, що там, де треба на себе брати постійне навантаження як-то селищному голові, чоловіки просто поступаються жінкам. Адже ще за давньою українською традицією козачка сама обирала собі чоловіка, і він не мав права піднести їй гарбуза. І це в той час, коли у багатьох країнах під чадрою кроку зайвого ступити не можна, коли у Росії був «домострой», наші українки самі вирішували свою долю. - А чи можливе якесь законодавче регулювання цього питання? - Нещодавно під час розмови з Миколою Томенком ми згадували його законопроект, де він пропонує до 20% у списках партій у ВР віддавати жінкам. Гадаю, що у такому разі було б більше гармонії. Я – віце-президент Конгресу місцевих і регіональних влад, і в нашому регламенті зазначено, що 30% мають представляти жінки. Це – рішення, до якого йшли роками, і ми надзвичайно пишаємося їм. Деякі країни, наприклад Швеція, досягли значного успіху у гендерному питанні, проте я вам скажу, що українки надзвичайно цінують родинний затишок, і якщо навіть ввести подібні законопроекти щодо ВР, то малоймовірно, що всі негайно подадуться в політику. - Можливо, причиною тому м’якість жіночого характеру? - Я вам можу сказати, що в нас ще з радянських часів існує стереотип, що керівник має бути диктатором. Але ж чоловічий і жіночий диктат – це зовсім різні речі. Якщо чоловік намагається брати на голос, на страх, то жінка «диктує» дипломатичністю, аргументованістю. Звичайно, як керівнику іноді доводиться діяти жорстко. Проте жорсткість – це не погрози та підвищення голосу, а своєчасне прийняття рішень, що підлягають безумовному виконанню. «Часто доводиться приймати непрості рішення» - А ви часто приймаєте ризиковані рішення чи віддаєте перевагу «синиці в руці»? - Доводиться приймати рішення, і часто рішення не прості. У нас в Україні об’єктивно області управляються з двох центрів – це губернатор і обласна рада. І за сталою радянською традицією у багатьох залишилося уявлення, що влада повинна дублювати ініціативи губернатора. І я можу пишатися тим, що за час мого скликання жодної ініціативи не було прийнято, якщо не доводилась її об’єктивна необхідність. Іноді нам доводилося приймати ті рішення, які не подобалися обласній державній адміністрації. Та я вважаю, що головне – не конфлікт, а вміння знайти об’єднуючі точки. Наразі ми ці точки знаходимо. - Які наступні кроки у своїй роботі ви маєте намір здійснити? - Головне – це посилити місцеве самоврядування. Тільки-но було підписано угоду між Українською асоціацією місцевих і регіональних влад, Асоціацією міст України та Асоціацією сільських та селищних рад про створення Національного конгресу місцевих і регіональних влад. Цей конгрес створюється як майданчик, де представники місцевого самоврядування зможуть обговорювати проблеми, питання і вже вагомим важелем впливати на Верховну раду, виборюючи права регіонів.
Людмила Язвінська, «Вечірній Київ»

Источник: Хрещатик - Київська мунiципальна газета | Прочитать на источнике