Колонка редактора
Указом Президента України звання Герой України присвоєно Степанові Бандері – тому, чиє ім’я радянська пропаганда присвоювала всім, хто десятиліттями боровся за Незалежність України.
"Бандерівець"… Одні вважали це слово синонімом для слова патріот, інші ж – для слів страх і ненависть. Не важливо, чим саме керувався Президент Віктор Ющенко, підписуючи цей Указ. Цього від нього давно чекали українські "праві", цього ж, мов рогатий ладану, боялися українські "ліві". Незалежно від того, дав би Ющенко "Героя" Бандері чи ні, "ліві" й так таврували б його як "бандерівця". А от для "правих" він стає саме тим, хто у їхньому розумінні пішов шляхом "правого діла", а не звернув на "ліві манівці".
Все, на що спромоглися опоненти – це заявити, що Президент своїм Указом підтримав тільки частину України. При цьому звично кивають у бік Карпатських вершин, натякаючи, що тільки там УПА і діяла, тільки там повстанську армію і пам’ятають. М’яко кажучи, неправда… Пам’ятаєте, звідкіля сам Президент? Правильно, з Хоружівки на Сумщині, яка зовсім поряд із російським кордоном, але аж ніяк не з польським. А знаєте, хто був командиром знаменитого письменника-полтавчанина Юрія Горліс-Горського, коли той служив у Запорізькій дивізії регулярної армії петлюрівської УНР? Іван Литвиненко, уродженець тієї ж самої Хоружівки… Горліс-Горський з полком Литвиненка брав участь у Першому Зимовому поході, зокрема вибиваючи червоних і з Черкащини. Намальовані на марші біля Умані хорунжим Грінченком стрункі колони українського війська у тому поході досі збереглися на старих картинах… Пізніше Горліс-Горський став одним із отаманів Холодноярської повстанської республіки, що діяла на терені нашої Чигиринщини, а от Литвиненко через деякий час очолив розвідвідділ Військового штабу УПА на Волині і Поліссі й носив псевдо Морозенко – на честь козацького отамана, який у сиву давнину командував Корсунським полком на Черкащині.
Так само на честь нашого краю взяв собі псевдо інший старшина УПА, Михайло Солтис. Він був одним з творців Українського легіону, воював на Поліссі та у складі похідних груп ОУН-УПА на Черкащині і Кіровоградщині. Псевдо мав Черкас – просте, але українське і войовниче, як назва нашого міста…
Колись "Прес-Центр" вже писав про те, що навіть одним із полків дивізії "Галичина" командував аж ніяк не "західник", а уродженець Грищинець Канівського району Борис Барвінський, колишній начальник особистої охорони Головного отамана військ УНР Симона Петлюри… Схожою була доля Макара Кушніра – уродженця Черкас, журналіста й політика, члена Української Центральної ради. Він взагалі став одним із засновників (!) Організації українських націоналістів, членом Головного проводу ОУН і навіть "головним суддею" організації.
Тих же уродженців Черкащини, хто був рядовими бійцями ОУН-УПА, перераховувати значно довше. А ще довше – імена тих "бандерівців", хто брав собі псевдо на честь героїв визвольної боротьби на Чигиринщині, бо книга вищезгаданого Горліс-Горського "Холодний Яр" була улюбленим чтивом у криївках повстанців УПА, які завжди пам’ятали, що продовжують війну за волю, розпочату на Черкащині в часи гетьмана Хмельницького й продовжену за часів Української Народної Республіки. Тож можна сперечатися, чи для кожного українця Бандера – герой, але неможливо заперечити те, що не для одного тільки Заходу не порожнім словосполученням звучить хльостке для занадто ніжного вуха: "Слава Україні!"…
Источник: Громадсько-політичне видання "Прес-Центр" | Прочитать на источнике
Добавить комментарий к новости "Чи Герой Степан Бандера? Вже Герой…"