Більша частина електорату Сергія Тігіпка не піде на вибори

До повторного голосування на виборах Президента України залишається ще більш ніж два тижні. І хоча Юлія Тимошенко заявила, що не допустить, щоб її опонент Віктор Янукович присягав як глава держави у Верховній Раді, у штабах регіоналів, по суті, вже святкують перемогу. Чи є для цього під­стави? Хто займе місце полі­тичних “банкрутів”, які нині втрачають владу в Україні? Про це й інше – в розмові з відомим українським політтехнологом Петром Леликом.
– Пане Петре, перший етап виборів завершився. У другий тур, як і прогнозували, вийшли В. Янукович і Ю. Тимошенко. Несподіванкою, можливо, стало третє місце С. Тігіпка і четверте – А. Яце­нюка. Інтрига загострилася. Нині всі розмірковують над тим, як розпо­діляться в наступному турі голоси виборців цих двох кандидатів. Звичайна математика тут безпорадна. Хто, на вашу думку, Ю. Тимошенко чи В. Янукович, має шанс перехопити тепер уже “віль­ні” голоси?
– Думаю, треба акцентувати на дещо іншому: до проміжного фінішу підійшов “проект” дворічної давності Віктора Януковича та Віктора Ющенка з нейтралізації Юлії Тимошенко. У цього “проекту” було дві складові. По-перше, слід визнати, що два роки всю діяльність президентської гілки влади та парламентської опозиції було спрямовано винятково на параліч роботи уряду. Те, що це відбувалося за рахунок економіки, сприяло поглибленню економічної кризи, погіршенню соціально-економічної ситуації, нікого з шановних Вік­торів не хвилювало.

По-друге, в рамках цього “проекту” відповідальність за соціально-економічне становище держави вдалося перекласти винятково на Юлію Володимирівну, чим, власне, і зумовлено його відносний успіх. З іншого боку, слід визнати, що і сама прем’єрка максимально сприяла успіху спрямованого проти неї “проекту”.
Головне – вона не зуміла вчасно піти. Влітку 2008 року, коли було вичерпано всі політичні ресурси боротьби за уряд, коли стало зрозуміло, що ось-ось обвалиться світова економіка, їй слід було піти. І на сьогодні вона була б уже президентом України. Натомість “Леді Ю” піддалася своєму оточенню, якому сподобалося “гарно сидіти”. Тепер вона пожинає плоди. Крім того, Юлія Володимирівна почала втрачати відчуття ситуації. Річ навіть не в тім, що ця кампанія – найслабша в її політичній біографії, а в тому, що вона, м’яко кажучи, неадекватна.
Не думаю, що можна говорити про третє місце С. Тігіпка та четверте А. Яценюка як про несподіванку. Обсяг ресурсів, “упомпованих” у цих кандидатів, цілком співмірний із витратами лідерів перегонів. Так, згідно з експертними оцінками, один голос “за” А. Яценюка обі­йшовся в 65 доларів… Інша річ, що ці кандидати стали своєрідними символами протестного голосування. Опорний електорат Сергія Тігіпка – південно-східна інтелігенція, яка не голосує за Юлію Тимошенко через світоглядні переконання, але вже вважає непристойним голосувати за Віктора Януковича. Водночас електорат Арсенія Яценюка більш романтичний і наївний, не зумів побачити, що його обранець – дуже балакуча “торрічелева порожнеча”. Більша частина електорату С. Тігіпка не піде на вибори, а решта проголосує за В. Януковича. Електорат А. Яценюка в основній своїй масі проголосує за Ю. Тимошенко.
– Чи можна трактувати результати цих виборів як початок розчищення простору для розгортання нових політичних сил? Які перспективи в ни­нішніх політичних “банкрутів” і хто може прийти на їхнє місце?
– Порадив би звернути увагу на змістовний результат першого туру виборів. Ми проводили контент-аналіз програмних виступів усіх значимих кандидатів у президенти. І були вражені повною їх беззмістовністю. Жоден із кандидатів – за одним винятком – не сформулював свого розуміння місця України в сучасному світі. Як і стратегічного бачення розвитку ситуації, уявлення про те, на чому слід зосередити ресурси і сили, щоб вижити в умовах другої фази світової економічної кризи. Винятком став А. Гриценко. Він продемонстрував адекватність посаді президента держави.
Окремо слід сказати про роль на цих виборах В. Ющенка, який позиціонував себе в ролі “фонтана чорного піару” проти Ю. Тимошенко. Чим, власне, і завершив свою по­літичну місію.
Щодо “банкрутів” – ним виявився весь політичний клас сучасної України. Але варто пам’ятати, що далі буде ще гірше. Під час становлення політичного “покоління” пабатів і довгих нинішніх політиків пригадуватимуть як зразки державного розуму та патріотизму.
– Якщо посаду президента, нехай із мінімальною перевагою, отримає все ж Віктор Янукович, то чи має він шанси прийняти присягу у Верховній Раді? Адже Володимир Литвин уже сказав, що це буде проблемою.
– Посаду глави держави, і не з мінімальною перевагою, отримає В. Янукович. Присягу він складе у Верховній Раді. Ніхто із зовнішніх партнерів України не схвалить подальшого протистояння і політичної нестабільності в Україні. Єдиний суттєвий чинник, який може деста­білізувати ситуацію, – В. Ющенко. Віктор Андрійович іще не зрозумів, що після поразки треба піти. Тому він намагатиметься зірвати другий тур виборів. Інша річ, чи знайдуться в нього вірні соратники виконувати таке завдання.
– До яких кроків може вдатися команда Юлії Тимошенко, щоб забезпечити перемогу своєму кандидатові або ж за­блокувати перемогу Віктора Януковича?
– Ю. Тимошенко потрібно вдаватися не до “кроків”, а повертатися у світ реалій. Іще влітку соціологічні дослідження показували, що 62% жителів України не сприймають і не сприймуть президента, по­дібного В. Януковичу. Достатньо мобілізувати ці відсотки. Але не за допомогою “Соціального захисту” і нісенітниць Ю. Левенця.
– Що може протиставити своєму опонентові Віктор Янукович?
– А йому й не треба щось протиставляти. Команда Віктора Федоровича обрала єдино правильну стратегію – якнайменше демонструвати “товар лицем”. Проти Ю. Тимошенко бореться не лідер регіоналів, а соціально-економічна ситуація в Україні. І головне завдання В. Януковича – не заважати.
– На загал перспектива України на найближчі роки виглядає непривабливо – сильна авторитарна влада Юлії Тимошенко або ж продовження стагнації і суцільних криз під керів­ництвом президента Віктора Януковича. Коли з’явиться альтернатива?
– Перспектива України на найближчі кілька років виглядає ще більш непривабливою, ніж здається. А щодо альтернативи – нагадаю слова президента США Барака Обами: “Добробут кожного народу залежить від того, хто ним керує, і як ним керують”. Масовий виборець несе відповідальність за результати свого вибору.
Розмовляв Василь Терещук

Источник: ЛЬВІВСЬКА ГАЗЕТА | Прочитать на источнике