Предки людини могли вимерти 1, 2 млн років тому через малу чисельність

Вчені встановили, що величина популяції предків людини сучасного типа, що жили більше 1,2 мільйонів років тому, складала близько 26 тисяч особин, що дивним чином не перешкодило їм розвиватися і розселятися по різних континентах, повідомляється в статті дослідників, опублікованій в журналі Proceedings of the National Academy of Sciences. Інформує «Освітній портал»
Автори дослідження під керівництвом Лінна Уорда (Lynn Jorde) з Університету Юти в Солт Лейк Ситі в США вважають, що при максимально можливій популяції в 26 тисяч осіб, кількість наших предків у цей час насправді складала близько 18,5 тисяч особин. Саме стільки представників виду людини прямоходячої (Homo erectus), що жила в цей час на Землі, зуміло освоїти різні регіони Африки, Близького Сходу та Азії, не зважаючи на свою крайню нечисленність.
Автори статті відзначають, що ця величина популяції предків людини навіть менше, ніж мінімально необхідна для підтримання виду величина популяцій шимпанзе (21 тисяча) і горил (25 тисяч), що живуть в обмежених ареалах проживання. Це свідчить про вкрай нестійке положення предків людини в доісторичним світі, яке, видно, тривало аж до появи людини сучасного типу, сумарна популяція якої на Землі також була вкрай нечисленна в періоди кліматичних змін.
"Як зрозуміло з нашої роботи, історія існування наших предків була так само дуже хиткою і неміцною, як і наша власна", - прокоментував Лінн свою роботу.
Вчені вже не перший рік займаються вивченням чисельності популяції людини сучасного типу в доісторичні періоди, і головним їх джерелом інформації служать випадкові мутації в людському геномі. Ці мутації відбуваються порівняно рідко, а тому, порівнюючи характерні області геномів різних людей, що несуть на собі певні мутації (найчастіше заміни окремих нуклеотидів, "букв" в ДНК), можна судити про те, коли жив останній спільний предок цих людей.
За допомогою подібних досліджень, наприклад, вчені встановили, що популяція людини сучасного типу (Homo sapiens), що зародилася в Африці приблизно 200 тисяч років тому, зазнала різке скорочення 70 тисяч років тому всього до 15 тисяч індивідів, що було пов'язане з коротким і різким похолоданням клімату, яке спровокував ефект "ядерної зими", викликаний виверженням вулкана Пінатубо на Філіппінах.
У своїй роботі Лінн і його колеги пішли далі за своїх попередників і спробували за допомогою геномів сучасних людей визначити популяції наших предків. Для цього вони вивчали мутації в двох повністю розшифрованих геномах людей, які знаходяться в ДНК біля особливих областей, так званих Alu. Ці області є відносно довгі - 300 "букв" ДНК - мобільні фрагменти геному, які періодично в результаті мутацій можуть цілими вбудовуватися в нову позицію в геномі. Таких типів фрагментів в людському геномі декілька, проте фрагменти Alu - найпоширеніші.
Вбудовування мобільних елементів ДНК в нові позиції - явища дуже рідкісні, а їх повні видалення з цих позицій відбуваються вкрай повільно, а тому для генетиків вони схожі на викопні археологічні артефакти.
Не дивлячись на те, що в роботі Лінна було задіяне всього два повністю розшифрованих генома сучасних людей, аналіз одиничних мутацій поблизу різних ділянок Alu в них показав низьку їх різноманітність, на підставі чого вчені і зуміли визначити величину популяції спільних предків цих двох людей, що жили 1,2 мільйона років тому.

Источник: Хрещатик - Київська мунiципальна газета | Прочитать на источнике