Черкащина схопилася за серце

Колонка редактора
Юлія Тимошенко, яка вже давно зробила своїм політичним символом червоне серце на білому тлі, лідирує за результатами першого туру президентських виборів на Черкащині. За те серце, мов потопаючі за соломинку, знову вхопилися у селах і містах області мало не так само міцно, як на минулих парламентських виборах. Віктор Янукович у всіх округах другий, за винятком обласного центру – в Черкасах лідера опозиції обійшов навіть колишній керівник його штабу на виборах-2004. Інакша середньостатистична картина по Україні – тут Янукович випереджає всіх. Суперництво між ним і Тимошенко досягне в найближчі дні максимального напруження, а те, кому з них бути Президентом найближчих п’ять років, вирішать фактично ті, хто голосував у першому турі зовсім не за них…
Модним залишається хлюпнути словесними помиями на адресу діючого Президента. Мовляв, йому керувати залишилося недовго, то чому б і не самоствердитися за рахунок випадів на його адресу. Чинного Президента звинувачують у всіх провалах виконавчої влади, хоча за президентське крісло продовжують боротися два прем’єри – нинішній і колишній, які цією виконавчою владою й керували…
Я не приховую: голосував за Віктора Ющенка. Вибір, щоправда, нині не модний. Та говорю про це вільно і не озираючись – просто маю віддати належне людині, яка забезпечила свободу слова не тільки журналістам, а й кожному у цій країні. Бо варто лише згадати, чого коштували "неправильні" висловлювання в часи його попередника. Шаную і те, що зроблено за цей час для відродження історії України і авторитету рідної мови – бо я українець, і не хочу, щоб коли-небудь повернулися часи ставлення до українця як до "меншовартісного" на фоні якогось пихатого іноземця. А понад усе горджуся головним досягненням Майдану – можливістю для народу робити вільний політичний вибір.
Це не є політичною агітацією, бо в другому турі у виборчих бюлетенях вже не буде прізвища Ющенко… Будуть інші – Янукович і Тимошенко. І наша газета знову не закликатиме голосувати за якогось конкретного кандидата, бо і в самій редакції немає, та й не може бути єдиної думки щодо того, хто кращий. Власне, так мусить бути завжди, повага до думки кожного має залишатися пріоритетом і для політиків, які творитимуть майбутнє України. Не зруйнують вони того, що вже здобула Україна – честь і хвала їм. І річ не в тім, збережуть чи ні "революційно-помаранчеве графіті" на стіні столичного Головпоштамту, а в тім, чи залишаться згадані вище свобода слова і вибору та курс на майбутнє України як рівної серед рівних держави єдиної Європи.
До 7 лютого, коли Черкащина разом з усією Україною зробить свій остаточний вибір, залишилося зовсім небагато.
Поважати мусимо будь-який, бо це – вибір народу. Та навіть після другого туру, на хвилі ейфорії від завершення "битви двох гігантів" не варто забувати переможцеві, що навіть за таких аутсайдерів перегонів першого туру, як Противсіх чи Рябоконь, свої голоси теж віддавали українці – ті, хто живе у цій молодій державі, яка, страждаючи від політичних воєн і зрад, корупції, розвалу економіки і загальної для всього світу кризи, прагне таки дотягнутися до рівня життя, який буде не гіршим, аніж у старій Європі…

Источник: Громадсько-політичне видання "Прес-Центр" | Прочитать на источнике