ОЛЕНА ТА ЇЇ ЧОТИРИРІЧНИЙ СИН, про яких писав "33-й канал", знайшли сім'ю

У новорічному номері «33-го каналу» ми опублікували історію про 22-річну Олену та її 4-річного сина. Молода мама не пам'ятає своїх батьків. Важка доля інтернатівки залишила гіркий відбиток у її душі.

Навчаючись у Калинівському кулінарному училищі, 18-річна дівчина народила сина. Не отримавши підтримки від батька дитини, Олена змушена була поневірятися від хати до хати.

Окрім п'яних співмешканців та стусанів, ні жінка, ні її малолітній син нічого кращого не знали. Після чергових побоїв мама з хлопчиком потрапили у Вінницьку районну лікарню, де їй лікували не тільки побої, а й душевні рани.

– Повне фізичне та психологічне зцілення могло статися тільки у родині, де б її любили та оберігали. Тому я звернувся у «33-й канал». Це спрацювало на сто відсотків. На такий результат, мало хто сподівався, – каже заступник головного лікаря Вінницької ЦРКЛ Валерій Щербань.

Увесь медичний колектив Центральної районної лікарні, а особливо дитячого відділення, як могли дбали про сім'ю, але весь час перебувати на лікарняному ліжку Олена з Вовою не могли. А повертатися їм було нікуди.

Після статті, опублікованої у першому номері «33-го каналу», під кабінетом стояла черга, і це незважаючи на Різдвяні вихідні, – засвідчує Валерій Михайлович.

Люди телефонували, писали листи на адресу газети, з'їжджалися…

Олену та Вову у лікарні відвідало подружжя з Шаргородського району. Сім'я забезпечена, тримають господарство, мають великий будинок. У них є вже дорослий син, але вони не проти мати ще й доньку та онука. Радо прийняли б і обранця Олени.

Шукав Олену 22-річний тракторист з Липовецького району. Власного житла юнак ще не має, живе з мамою, але мріє привести у хату невістку. Хлопець запевняв, що Олена сподобалася йому не стільки зовні, як внутрішньо. Він переконаний, що дівчина, яка пережила стільки страждань, доброзичлива і чесна, а це для нього найголовніше. Хлопець радий був стати батьком маленькому Володі.

Ще був один механізатор з Гайсинського району, який виявив бажання взяти Олену за дружину, а Вову за сина. 31-річний чоловік пише, що досі не одружений, бо переконаний, що дівчата у його селі — розпусні, а він шукає порядну дружину. Таку він побачив у нашій героїні.

Чоловіком хотів стати Олені і 30-річний будівельник родом із Калинівщини. Зараз він працює у Києві, отримує зарплату до 5 тис. грн. Не має шкідливих звичок і готовий забезпечити усім найнеобхіднішим Олену та її сина.

Про жінку з хлопчиком дізналися і в Хмельницькій області. До Вінниці приїжджала жінка, яка запропонувала Олені переїхати до її матері у Дережнянський район. Поряд з хатою ліс та річка. У селі є школа, дитсадок. Жінка обіцяла допомогти Олені знайти роботу у селі.

До редакції також надходили зворушливі та теплі листи від інших наших читачів, які переймаються долею Олени та Вовочки….

Пише 29-річний Сергій з Чернівецького району Вінницької області. Він інвалід другої групи, і йому, як нікому, відома людська неприязнь та життєві негаразди. «Дуже важко, коли тебе ніхто не розуміє, коли з тебе насміхаються, бо ти не такий, як усі. Я інвалід, але у мене є душа. Допоможіть, будь ласка, познайомитися з Оленою. Мені є чим з нею поділитися. Я пишу вірші, люблю співати. Інколи можу порибалити. Якби вона погодилася жити зі мною в селі, я був би вдячний долі. Але в будь-якому випадку бажаю Олені та її сину Божої милості та ласки. Передавайте їм мої вітання. Чекаю на відповідь. Сергій».

Пише Олександр з Крижопільського району: «Шановна редакція, коли я читав у вашій газеті статтю про Олену та її сина Вову, у мене текли сльози. Якби вони погодилися жити зі мною, я став би для Олени чудовим чоловіком, а для Вови — батьком. Працюю електромонтером, маю власний будинок. Буду вам вдячний, якщо допоможете мені зустрітися з Оленою».

Запрошує до себе в гості маму з сином наш читач з Гайсинщини. Володимир Іванович пише: «Я дуже хочу, щоб Олена з Вовою не тинялися холодними днями і ночами вулицями міста, щоб були ситі і одягнені. Теплий дім, затишок та подарунки гарантую. Перекажіть Олені, що я їх чекаю. Велика Вам подяка за турботу про Олену та Вову. Низький уклін!»

Листа і своє фото прислав до редакції Юрій Анатолійович з Калинівського району. Він просить передати його адресу Олені, щоб вони могли переписуватися і ближче познайомитися, а потім, можливо, і зійтися.

Ми виконали прохання наших дописувачів і повідомили Олені про цих людей.

– Щиро вдячні усім, хто переймається долею Олени та Вови. Цей факт ще раз доводить, що наш народ, незважаючи ні на які економічні та соціальні катаклізми, не втратив найголовніші риси – доброту, людяність та порядність, здатність сприймати чужу біду, як особисту, останнім поділитися з нужденним, – каже Валерій Михайлович. – Знаю, у подібній ситуації зараз знаходяться чимало дівчат і жінок. Вони шукають в оточуючих розуміння і допомоги. У нашій лікарні ми завжди раді допомогти обездоленим та нужденним людям. А з вашою допомогою, шановні земляки, ця допомога буде більш дієвою та доленосною.

У час, коли розквітає квітка-різдвяник і сонце розпочинає нове коло, збільшуючи світловий день, людські душі стають світлішими, а серця переповнюються добром і любов'ю. От і нашій Олені та її синочку ангели дарують долю та надію на краще майбутнє. Вона таки знайшла людей, з якими їй затишно і спокійно і кому вона зможе довіритися.

У вихідні Олена з сином гостювали у сім'ї вінничан Таїси та Юрія. Таїса Григорівна одна з перших відвідала обездолену сім'ю у лікарні.

– В Олені я побачила себе в дитинстві. Знаю не з чуток, що таке інтернат і як таким дітям влаштуватися у житті. Сама виховувалася у дитбудинку. Порадилися з чоловіком, і вирішили запросити Олену та Вову в гості на святкові вихідні, — розповідає Таїса Григорівна.

Олена з Вовою гостювали у них декілька днів. Виконувалися усі забаганки маленького Вовочки. Олена у цьому домі знайшла той сімейний затишок та підтримку близьких людей, яких, напевно, не знала з рідними батьками.

– Мені тітка Таїса стала як мама, — довірливо каже Олена. — Вона так гарно до нас ставиться, добре слово скаже і приголубить. Здається, я цих людей знала все життя, а вони мене. Ми вже не можемо дочекатися, коли будуть оформлені всі папери і нас заберуть ДОДОМУ.

– Ми дуже раді, що Олені та Вовочці сподобалося у нас. Тепер у нашому домі звучатиме дитячий сміх і сім'я побільшає. Разом ми переборемо всі життєві негаразди. Олена з Володькою тепер не самі, про них є тепер кому подбати, — з теплом у голосі запевняє пані Таїса. – Ми їх у себе пропишемо, а потім і опікунство над Вовочкою оформимо.

У Таїси Григорівни є два сини. Менший одружений, а от старший, 25-річний Вадим, ще ніяк не може знайти свою долю. По-різному може скластися життя, і, можливо, мама Таїса стане Олені ще й свекрухою.

Збулися обидва бажання, які загадували Олена з сином святому Миколаю. Вовочка, дякуючи медперсоналу лікарні, отримав велику машину, а його мама — житло та справжню сім'ю.

Источник: Вінницька обласна щотижнева газета "33 канал" | Прочитать на источнике