Колишня синагога не під силу ні іудеям, ні владі

Одна з найкрасивіших і найдавніших будівель Канева – столітня синагога – потребує капітального ремонту. Проте наразі невідомо, хто і коли ремонтуватиме пам’ятку історії та архітектури.
Голова Канівської релігійної общини іудейського віросповідання Олена Червінська за архівними документами відтворила історію спорудження та діяльності синагоги. Будівля була споруджена на початку минулого століття з дотриманням усіх будівельних норм та правил. У 1920-х роках у Каневі діяли синагога і два єврейські молитовні будинки. У квітні 1930 року синагога "Шил" була закрита. Як сказано у постанові Президії Шевченківського окружного виконавчого комітету, ліквідація відбулася "згідно з клопотанням більшості єврейського населення Канева". Згодом двоповерхове приміщення, споруджене за кошти єврейської общини, переобладнали під культурно-освітню установу. Спочатку у будівлі колишньої синагоги розташувалося Канівське культурно-освітнє училище, а 50 років тому приміщення було передане Канівській дитячій музичній школі.
У 1990-х роках постало питання про повернення культової споруди іудейській громаді. Проте це виявилося неможливим. По-перше, приміщення використовується дітьми і належить територіальній громаді, по-друге, нечисленній іудейській общині (близько ста осіб) не під силу утримувати двоповерхове приміщення площею більше 800 квадратних метрів. Як альтернативу, міська влада запропонувала іудеям одноповерхове приміщення неподалік, площею 50 квадратних метрів.
З кожним роком клопотів щодо збереження і утримання приміщення колишньої синагоги стає все більше.
– Наша музична школа розташована у трьох приміщеннях, одне з яких – будівля колишньої синагоги, – розповідає директор Канівської музичної школи Людмила Салтикова. – З одного боку, це навіть престижно – діти навчаються у найкрасивішому будинку Канева. Тут розташовані класи, затишний концертний зал на 70 місць. Але проблема у тому, що більше двадцяти років у приміщенні не робився капітальний ремонт. Наразі потрібно міняти дах, підсилити стелю, реставрувати дерев’яні марші на другий поверх, "переодягнути" сцену, поміняти вікна... Нам під силу лише косметичний ремонт, але він не врятує ситуації.
На приміщення колишньої синагоги "зазіхали" не тільки іудеї, а й місцеві установи. Кілька років тому вони мало не вселилися на перший поверх. Колективу вдалося відвоювати свої володіння. Але педагоги і музиканти безсилі проти впливу часу, який наступально руйнує навіть таку добротну і красиву споруду, як приміщення їхньої школи.
– Міській казні ми не під силу, – каже Людмила Вікторівна. – Нас могло б врятувати фінансування з обласного чи Державного бюджету.

Источник: Громадсько-політичне видання "Прес-Центр" | Прочитать на источнике