Завдяки підкупу виборців можна здобути близько мільйона голосів

Виборчі кампанії в Україні ніколи не відзначалися чітким дотриманням законодавства. Однак навіть за повної розгнузданості політичних кампаній одне з чільних місць у списку політтехнологій уже кілька років посідає підкуп виборців.
Ба більше, ця технологія активно розвивається: види підкупу стають різноманітнішими та хитрішими, а повне розчарування в політиках і збідніння населення збільшує кількість охочих продати свій голос. Дійшло навіть до того, що штаби формують своєрідні бази даних тих людей, які проголосують за певного кандидата, якщо їх фінансово простимулюють. Існує також зворотній зв"язок: інтернет пістрявіє оголошеннями “Продам свій голос”.
Узагалі підкуп виборців обіцяє стати своєрідним “хітом” цьогорічної президентської кампанії. Однією з причин є, зокрема, те, що поступово в небуття відійшла одна з найпопулярніших раніше політтехнологій – адміністративний тиск. Експерти вважають, що ця технологія своє віджила через те, що опоненти мають приблизно однаковий доступ до адмінресурсу. Відтак у рух слід пускати нові технології, у тому числі так званий непрямий підкуп. У цьому “гріху” вже взаємно звинуватили одне одного чи не всі кандидати у президенти, причому всі вони, мабуть, мають рацію.
Принаймні в розпал епідемії грипу майже кожен із них безкоштовно роздавав марлеві пов’язки, а це також можна трактувати як різновид непрямого підкупу. Окрім того, спостерігачі ОБСЄ відзначили спроби підкупу виборців шляхом роздачі “сертифікатів на володіння землею, а також надання різноманітних безкоштовних послуг із метою залучення виборців на бік того чи іншого кандидата”.
Також ОБСЄ наголошує на тому, що ці кандидати не завжди розділяють роботу й агітацію, відтак кампанію дуже часто ведуть за наш із вами кошт – під час так званих робочих поїздок. Про різновиди підкупу виборців, результативність цієї технології та очікувані масштаби підкупів під час президентських виборів в Україні – в розмові з головою Комітету виборців України Олександром Черненком.
“Гречані технології”
- Підкуп виборців називають одним з найпопулярніших способів фальсифікації виборів. Які види підкупу бувають?
- Якщо говоримо про підкуп виборців, то тут слід розрізняти два способи. Є так званий непрямий підкуп, який подають під виглядом благодійності. Тобто кандидати або їхні штаби масово роздають подарунки, пайки або навіть те, що й без виборів мали б роздавати, але супроводжують це агітацією. Саме так було з актами на придбання земельних ділянок – це ніби й державна програма, яку профінансовано державним коштом, але робили з помпою, перед камерами, до того ж відбувалася агітація за БЮТ. Нещодавно ми також спостерігали цікаву історію в Одесі, коли там роздавали пайки, агітуючи за Юлії Тимошенко. Те саме можна сказати і про Партію регіонів, і про Литвина й інших кандидатів. Це явище є масовим і поширеним, воно існує під час усіх виборів в Україні.
- Це так звана “гречана технологія”, яку започаткував Леонід Черновецький?
- Так, це власне технологія імені Черновецького. І якщо говорити про результативність цієї “роздачі слонів”, то, як свідчить досвід, вона малоефективна. Ще років десять тому люди встановили формулу – все, що дають, беремо, а голосуємо так, як хочемо. Тому значно ефективнішим є інший вид підкупу виборця – суто грошовий. Безпосередньо перед виборами підкуповують виборців, а після цього відбувається контроль за голосуванням. Контролювати результат можна, скажімо, за допомогою телефонів – виборець повинен сфотографувати галочку мобільним телефоном. Також можуть виносити порожній бюлетень, а заносити вже заповнений, чи підписувати певний соціальний договір за методом “каруселі” або мережевого маркетингу. Чи просто людям за певного кандидата дають, для прикладу, 50 грн., і обіцяють: якщо в селі чи на локальній дільниці цей кандидат переможе, дадуть іще 50 грн. Відтак людина отримує мотивацію забезпечити результат хоча б власним голосом. Узагалі люди якось по-іншому сприймають гроші, а якщо додати ще й контроль, то технологія дуже ефективна.
- І про які додаткові відсотки може йтися?
- А це вже залежить. Думаю, що перед першим туром цю технологію не застосовуватимуть дуже широко, тому що і грошей у штабів немає, та й народ іще думає - хоче подивитися, чим завершиться перший етап. Тому вважаю, що розквіт технології припаде на другий тур. І якщо нормально організувати цілеспрямовану кампанію за підтримки адмінресурсу на певних підприємствах або в сільській місцевості, або в студентських вузах, то по всій Україні можна зробити до мільйона голосів. А це вже буде доволі помітний вплив на результат. Однак зауважу – ефективність буде тільки в тому разі, якщо підкуп “кришуватиметься” адмінресурсом. 150 гривень на руки - Скільки нині коштує голос кожного окремого виборця? - За різною інформацією, в середньому 100-150 грн. Це та сума, яку безпосередньо видають на руки виборцю. У штабах, безперечно, виділяють більше. Знову ж таки, в містах – інші розцінки, ніж у селах, також багато залежить від регіону, від кандидата - фіксованої суми немає, але середня ціна коливається в межах 150 грн.
- Чи є підтверджені факти конкретних підкупів?
- Певні факти доходять. Для прикладу, в Запорізькій області прокуратура оголосила, що в Мелітополі за спробу підкупу затримали жінку. Є певні сигнали з Черкаської області, Київської. Але поки що не можемо говорити про це, як про системну кампанію, наразі це процеси, які можна трактувати, як підготовку до цієї технології. Безпосередньо гроші масово не роздають, нині, так би мовити, готують ґрунт: переписують людей, готових продати голос, формують певні бази даних, але про безпосередній підкуп говорити поки що зарано.
Підкуп і закон
- А чи не ефективніше і дешевше підкупити членів виборчих комісій?
- Так, їх теж купують! Зрозуміло, що штаби платять, особливо в другому турі буде велика перекупівля, але тут існують певні ризики. Якщо ти підкупиш усю комісію, а в ній знайдеться хтось один непідкупний, то якийсь взаємоконтроль усе ж буде. Але над цим теж працюють. Хоча навіть якщо всіх членів комісії підкуплено, є певні процедури, передбачені законом, певні запобіжники, через які навіть за великого бажання не перестрибнеш. Бо якщо виборець приходить, бере бюлетень, сам його заповнює, сам вкидає…
З погляду законодавства це теж волевиявлення, а те, що такі дії простимульовано фінансово, то це вже проблема виборця. Таке порушення і проконтролювати, і притягти до відповідальності складніше. Але якщо законодавство порушують члени виборчої дільниці, то це вже зовсім інша історія, яка може мати серйозні наслідки.
- Яке покарання передбачено в разі доведення факту підкупу виборця?
- У кримінальному кодексі справді є стаття щодо перешкоджання волевиявленню шляхом підкупу. Це вважають кримінальним злочином. Але з досвіду можу сказати, що довести вину дуже складно, оскільки тут є своєрідна кругова порука між тим, хто дає гроші, і тим, хто їх бере. І той виборець, який гроші взяв, ніколи в цьому не зізнається, тим паче, що це розглядатимуть як співучасть у злочині. Розповісти про факт підкупу може лише той виборець, якому гроші пропонували, але він від них відмовився. - Тобто аби протидіяти спробам фальсифікації виборів через підкуп, потрібно надіятися винятково на свідомість виборця? - У більшості випадків так. Хоча є нюанс: до кампанії з підкупу залучено не одну-дві особи, в цьому бере участь велике злочинне угруповання, тож якщо правоохоронці отримуватимуть такі сигнали, то вони мають провести розслідування і шукати організаторів схеми. Розмовляла Ірина Гамрищак

Источник: ЛЬВІВСЬКА ГАЗЕТА | Прочитать на источнике