Народження дітей не зупинить ані криза, ні вибори

На вулиці падає мокрий сніг, під ногами – сльота. І лише біля пологового будинку №1, що на вулиці Мечнікова у Львові, панує оптимізм і бадьорість. Тут держава “проростає” своїм населенням. Що не день, то 10-12 немовлят з’являються на білий світ.
Ковбаси для породіллі
Дуже часто лікарня нагадує похід до музею і тоді медичний персонал, як може, намагається вгамувати занадто крикливих новоспечених бабусь і тітоньок. “Оксанко, чи ти не голодуєш часом. Чому ти не з’їла пирогів? А сирники будеш їсти, а компот? А ковбаси чи шинки?”Бідна Оксана. Бо ледве втримує в руках те, що принесла родина, а її запитують, що ще принести. Кожен із членів чималого сімейного гурту намагається не відстати і навперебій вигадує щось таке, чого ще не запитували інші родичі. У цей час інші жінки пригадують, як вони народжували, яку вагу мала їхня дитина тощо. І лише наприкінці “аудієнції” молодому татові вдається поцікавитися здоров’ям дружини. – Наші люди чомусь відвідування породіллі розуміють як похід до музею. У пологовий будинок треба провести всю родину й показати жінку, яка лежить у палаті. Принести гори їжі, напоїв, розповісти, хто які вареники ліпив, скільки свиней зарізали, які ковбаси робили тощо. І коли робиш зауваження, то починають сваритися, – ділиться враженнями від побаченого в передпокої головний лікар Львівського комунального міського клінічного пологового будинку №1 Людмила Шекета. Вона вважає, що зміст відвідування – прийти і допомогти жінці з догляду за дитиною. Дати їй змогу прийняти душ, відвідати лікаря, “попрацювати” з грудьми, врешті-решт відіспатися. Саме для цього запроваджено відвідування. Але люди цього не хочуть розуміти. Утім картина лише зайвий раз підтверджує: народ не бідує. Принаймні хоч це добре.
А другій дитині – не бути
Іще донедавна одним із найважливіших чинників, що впливали на рівень народжуваності в країні, був саме матеріальний бік. Другу і третю дитину могли дозволити собі люди, які мали власний бізнес або добре оплачувану роботу. Ті, які переживали не найкращий період у своєму житті, як правило, зупинялися на одній дитині. Іще однією тенденцією, яка чітко проявилася 2009 року, стало те, що люди почали виваженіше ставитися до народження дитини. Для прикладу, цьогоріч у Львівському міському клінічному пологовому будинку №1 залишили лише двох новонароджених. Раніше було десятеро й більше. Проте, за словами Людмили Шекети, в Україні все ще низька народжуваність. Більшість із тих, хто народив одну дитину, другу не народжує. А, як відомо, компенсує народжуваність лише жінка, яка народжує втретє. Вона народжує собі, чоловікові й державі. І такі жінки поки що перебувають у меншості. Тому лише коли з’явиться більше охочих народжувати другу і третю дитину, можна буде говорити про позитивну тенденцію для країни. Звичайно, жінці приємно, що держава дбає про матеріальну допомогу. Хоча кожна з них розуміє, що це мізерні кошти. Їх вистачає лише на памперси та якийсь одяг. Щоб виростити дитину, потрібно значно більше. До того ж, інфляція “з’їдає” і ці кошти. А ще головного лікаря турбує неготовність частини батьків до народження первістка. – При всіх жіночих консультаціях існують школи батьківства, де матерям і батькам надають усю необхідну інформацію про те, як годувати дитину, доглядати за нею, виховувати. Було б бажання її відвідувати. Але охочих не так багато. Майбутні татусі ігнорують цю школу, вважають, що можна почитати книжку, “залізти” в інтернет і все дізнатись. Але в житті все значно складніше.До слова, нещодавно в лікарні запроваджено сумісне перебування матері й дитини. Це означає, що із самого народження немовляти породілля навчається доглядати за малюком. Її не відлучено з цього процесу, як було раніше. На прощання поцікавився, яким був 2009 рік для пологового будинку №1?– Доволі знаковим, – зазначає Людмила Шекета. – Уперше за всі роки незалежності в будинку зафіксовано найбільшу кількість пологів. 17 грудня тут народилася чотирьохтисячна дитина! До кінця року очікуємо ще близько 200 малюків.

Источник: ЛЬВІВСЬКА ГАЗЕТА | Прочитать на источнике