Про те, як з незнання творять закони

Сьогодні мова піде про один цікавий проект закону. Голова Верховної Ради Володимир Литвин нещодавно вніс на розгляд парламенту свій законопроект за №5283 про регулювання чисельності великого баклана. Сенс документа в тому, аби занести цього птаха до переліку так званих шкідливих тварин, знищення яких можна здійснювати цілорічно.
Як відомо, в Україні найбільший у Європі список шкідливих тварин. До нього занесено, приміром, вовка, сороку, ворону, галку, лисицю, єнотовидного собаку, гайворона, котів і приблудних собак тощо. Це свідчить про те, що рівень біоксенофобії стосовно тварин у нашій країні дуже високий. На жаль, наше суспільство й далі поділяє не лише людей, а й тварин на «своїх та чужих», тобто корисних і шкідливих, що з погляду моралі й екології – цілковита маячня. Найприкріше, що це роблять не якісь неосвічені люди.
Володимир Литвин звинувачує великого баклана в тому, що цей птах у Криму буцімто отруює своїм послідом насадження сосни, поїдає багато риби і сприяє епізоотії. Зрозуміло, що спікер, мабуть, не вчитувався в цей законопроект – хтось йому написав, а він «підмахнув». Але річ не в цьому. А в тому, що всі ці звинувачення – безглузді.
Почнемо з риби. Так, баклан справді харчується рибою. Але їсть він не просту рибу, а здебільшого хвору, бо її легше зловити. Тобто баклан є певною мірою санітаром. А те, що в Чорному морі поменшало риби, – то провина не бакланів, а браконьєрів, котрі абсолютно вільно розгулюють морськими обширами на своїх суднах. А також промислових підприємств, що зливають у Чорне море неочищені стоки. Тому відстрілювати треба не бакланів.
Щодо розвитку епізоотії, то це також нісенітниця. Баклан, як і всі рибоїдні птахи, та й інші рибоїдні тварини (до них, до речі, належить і людина), розносить яйця глистів. Але ж це екологічний процес: гельмінти – то такі істоти, що живуть у травному тракті живих організмів. Такий процес триває мільйони років, і від нього ніхто не вмирав. А епізоотії в Криму стаються не через присутність бакланів, а від того, що на півострові, як, зрештою, в усіх містах України, у величезній кількості викидається сміття. Саме це сміття сприяє поширенню різноманітних захворювань.
Що ж стосується сосен, то що ж баклану робити, якщо йому більше немає де гніздитися? Адже на традиційних місцях його гніздування поутворювали водосховища. От птахи й перелетіли на сосни. Якщо зробити для них штучні острівці, баклани одразу переселяться в ці місця, природно більш пристосовані для їхнього життя та розмноження.
На превеликий жаль, схоже відбувається і в Києві. Наприклад, мені стало відомо, що в районі Русанівських садів люди знищують бобрів, обвинувачуючи їх у підточенні дерев, від чого нібито руйнуватиметься берег. Знову нісенітниця. Адже бобри гризуть тільки окремі дерева певних порід – вербу, вільху, тополю. Біологія цих дерев така, що пошкодження головного стовбура викликає ріст маси додаткових гілок. На мій погляд, слід більше уваги приділяти двоногим шкідникам, які знеліснюють Київ під котеджі, розважальні центри тощо. Бобри тут ні до чого. Навпаки, це чудово, коли розумна, красива тварина оселилась поряд з вашим будинком.
На жаль, у спільній народній ненависті до тварин усі єдині: і спікер Верховної Ради, і обиватель, який мешкає в районі Русанівських садів. І це дуже прикро.
Ваш Володимир Борейко, директор Київського еколого-культурного центру. «Вечірній Київ»

Источник: Хрещатик - Київська мунiципальна газета | Прочитать на источнике