«Третьої сили» немає – обиратимемо між Тимошенко та Януковичем. Не всі це визнають: є тут щось інфантильне – уникати ставок, доки їх не зробить інший.
Автор цих рядків зробив свій вибір у дошкульних сумнівах і пошуках відповідей на купу неприємних запитань. Цей вибір на користь Юлії Тимошенко.Обидва кандидати мають сильні (і не дуже) риси, проблеми в командах. Передвиборні програми здалеку не надто різняться. Життєвий шлях обох не був устелений пелюстками троянд. Водорозділ між ними проходить не в цих сферах. Він – у ставленні до етнонаціональної проблематики, політичній, менеджерській і загальній культурі. Це ті моменти, які слід неспішно проаналізувати й зробити свідомий вибір. Юлія Тимошенко – це фантастична працездатність, яку неможливо імітувати, – сотні й тисячі свідків. Часом марні всі правильні слова – потрібна вперта, напружена, систематична та послідовна робота. Лише «Леді Ю» витримає виснажливий менеджерський марафон. Її називають трудоголіком. У жінок така установка спостерігається частіше, ніж у чоловіків, але в цьому випадку не йдеться про роботу заради роботи – вона завжди націлена на конкретний результат, якого досягає. Цілеспрямованість – друга визначальна риса менеджерської культури лідери «сердечних». Вона вміє визначати головну ланку, «бити» по проблемі не розчепіреною п’ятірнею, а стиснутим кулаком.За радянських часів був такий міністр оборони – Язов. Військовики казали, що це абревіатура: “Я заставлю офицеров вспотеть”. Юлія Володимирівна справді примусить усіх державних службовців, бюджетні установи та й навіть приватний бізнес працювати. Фахівці зі Всесвітньої організації охорони здоров’я прогнозували, що внаслідок епідемії можуть захворіти близько 12 мільйонів українців. Проте Ю. Тимошенко продемонструвала можливості свідомого державного управління. Ми бачили, як рипіли заіржавілі механізми. Їх приведено в дію безпрецедентними зусиллями прем’єра та її команди. Навіть одне врятоване життя варте того. Вже зараз бачимо, що кількість жертв буде меншою від очікуваної принаймні на порядок, якщо не на два. Юлія Тимошенко єдина здатна відстояти свій результат у ЦВК і судах. Інші кандидати заклякнуть через неминучі фальсифікації. Вона вірить у себе, тому запалює вірою навіть найбільших скептиків. У наш час це одна з найдорогоцінніших рис. Для її конкурента президентська посада – це вінець усього. Подібне ми спостерігаємо останні п’ять років. Натомість Юлія Володимирівна є максимально амбіційною людиною, її категорично не влаштує посада президента злиденної країни на задвірках світової цивілізації. Вона захоче керувати державою, об яку не витиратимуть ноги, не сприйматимуть як набридливого дармоїда. Лідерка БЮТ прагне очолити велику державу, тому вже зараз колотить грудку масла в сметані, аби Україна зайняла гідне місце у світовому співтоваристві. Вона здатна на політичний маневр і неодноразово це демонструвала. Ця жінка - максимально прогнозований політик, який керується не якимись емоційними чинниками чи психологічними комплексами, а далекосяжними і добре відомими цілями. Влада для неї є засобом, і це вона переконливо продемонструвала 2004 року, коли відмовилася від участі у президентських перегонах на користь Віктора Ющенка. Вона схильна до ризику, але розумного. Цим прем’єрка принципово різниться від авантюристів, яких не бракує. Для неї в політиці немає вічних ворогів і вічних друзів – лише вічні інтереси України. Це сильна особистість, здатна на неординарні вчинки. Вона вдало користується заготовками, імпровізує, має прекрасне почуття гумору. Вікторові Януковичу тяжко дається навіть кількахвилинна подібність на неї.Щороку ми бачимо нову Юлію Тимошенко, не схожу на попередню. Її політичні опоненти часто мають проблеми: їхні закиди завжди запізнілі й тому не влучні. Нещодавно Юлію Володимирівну називали популістом, але після цьогорічних зовсім не популістських кроків прем’єра та її уряду (кількаразове підвищення акцизів, жорсткіше збирання комунальних платежів) про лівий популізм уже не йдеться. Водночас вона не є заручником ліберально-ринкового дискурсу, про це свідчить хоч б її намір відновити мережі державних і комунальних аптек. Її багато хто ненавидить. Як багато хто ненавидить нашу державу. Якщо «Леді Ю» здатна витримувати такий шалений тиск, підступні психологічні спецоперації і вперто йти вперед, то Україна також зможе подолати мертвий опір на шляху до вершин цивілізації, який відчуваємо щодня. Вона звична до командної гри. Її перший уряд 2005 року цілком був визначений Віктором Ющенком. За лічені місяці це була вже єдина згуртована команда, орієнтована на Ю. Тимошенко. Сильні риси є і в інших кандидатів, але оптимальне поєднання – лише у лідери «сердечних». При цьому вона осягнула найтяжче для політика мистецтво – постійно коригує власну поведінку. Кажуть, що народ вартий свого правителя. Але народ також здатний впливати на свого правителя. Юлія Тимошенко чітко орієнтована саме на такий зворотній зв’язок зі своїм виборцем. Від її першої появи в парламенті, коли вона ледве могла вимовляти українські слова, і до сьогодні, коли є визнаною берегинею України, пройдено гігантський шлях. Український народ надто багатий на таланти, проте завжди їх недооцінював. Можемо й нині прогледіти українську Жанну Д’Арк. Однак ситуація надто складна, тож, якщо Юлія Володимирівна здатна протистояти таким викликам, – нехай працює на повну!
Сергій ФЕДАКА, професор, член громадянського руху «Європейський конгрес України», м. Ужгород
Источник: ЛЬВІВСЬКА ГАЗЕТА | Прочитать на источнике
Добавить комментарий к новости "НЕХАЙ ВОНА ПРАЦЮЄ!"