Алкоголізм, шопоголізм, ігроманія – все це прояви нездоров’я внутрішнього світу людини

Залежність руйнує особистість і все її життя. І не має значення – наркотики це, алкоголь чи казино. Для повноцінного відчуття щастя кожному з нас потрібна реалізація чотирьох основних сфер життя – здоров’я, сім’я, соціум і багатство. Якщо ж у якійсь зі сфер виникає прогалина, людина намагається заповнити її якоюсь із тих трьох, що лишились. Якщо ж проблеми виникають у двох сферах, то одна з тих, що залишається, стає хворобливою пристрастю, своєрідною манією. Залежна людина позбавлена свободи, її поведінка і все життя підкоряються нездоланному потягу. До речі, від природи в нас немає потреби в алкоголі, нікотині, грі. Та існують глибинні фактори, які підштовхують особистість до такої моделі поведінки. Причин їх появи – безліч. Скажімо, потяг до алкоголю зумовлює і генетична спадковість. Доведено, що в алкоголіків є ферменти, котрі гірше розщеплюють алкоголь, і він справляє більш токсичну дію на весь організм. Відіграють негативну роль і такі фактори, як сімейні чи національні традиції. Загалом же, фундамент будь-якої залежності – внутрішня емоційна незадоволеність. Нам дуже важко зізнатися самим собі, що нам бракує любові, розуміння, визнання, поваги і так далі. Ми намагаємось зробити «заміну» і переконуємо себе, що можемо і так чудово прожити. Типовий приклад – ті, кому не щастить на особистому фронті, дуже багато працюють, стаючи типовими трудоголіками. Тож «надбати» собі залежність може будь-хто і будь-яку. Адже особистих нещасть і «замінників щастя» може бути як завгодно багато. Залежний чи незалежний Якщо у будь-якій стресовій ситуації у вас єдиний надійний спосіб розслабитись чи віднайти рівновагу – напитись, покурити, наїстись, відігратись і таке інше – скоріше за все, ви – людина залежна. Зрозуміти це можна, і спробувавши відмовитись і прожити без своєї звички хоча б десять днів. Відчуваєте дискомфорт, тривогу, роздратованість – скоріше за все ви людина залежна. Ще одна характерна риса – невміння відрізняти і пояснювати свої почуття, нездатність розповісти, чому саме почуваєтесь погано, що найбільше непокоїть. У пошуках причин Як кажуть психологи, все розпочинається в дитинстві. – Розпізнати у ранньому віці схильність до залежностей складно, проте можливо, якщо батьки уважно проаналізують поведінку – і свою, і дитини. Скажімо, якщо підліток легко прив’язується, не має власної думки, підпадає під вплив однолітків, його судження залежать від суджень оточуючих, дитина самостверджується з допомогою алкоголю чи цигарок, оскільки це – круто і «по-дорослому», для батьків це – перші сигнали небезпеки. Крім того, якщо дитина в ранньому віці не отримала достатньо тепла і любові, вона ніби перестає відчувати. Якщо маля багато разів ігнорували, запускається механізм самозбереження – всі потреби заганяються у підсвідомість. У старшому віці з’являється емоційний дискомфорт, виникає гостра потреба його усунути, такі моменти і є найбільш сприятливими для появи хворобливих пристрастей. Крім того, у жодному разі не можна придушувати інтересів і талантів дитини, – ділиться досвідом Дмитро Клочков, лікар-психіатр, практичний психолог КДПНЛ №2 Центру психотерапії і практичної психології. Будь-яка залежність – це стан надзвичайно тяжкий, який не дозволяє нормально жити ані тим, кого вразила недуга, а ні їхньому оточенню. Скажімо, серед ігроманів поширеною є фраза про те, що «я граю 24 години на добу». Під час сну людина бачить ігрові комбінації, дорогою на роботу пробує реалізувати нічний сон, далі всі її думки – де дістати гроші, аби відігратись, в обідню перерву – знову гра, за тим знову проблема – де взяти гроші, вночі – ті самі сновидіння про вихід із патової ситуації. Мабуть, недарма, саме серед ігроманів – найбільша кількість випадків суїциду. Те, що лікар прописав Як кажуть наркологи, зцілених алкоголіків не буває, є алкоголіки, які тривалий час не вживають спиртного. І в цьому є велика частка правди. Залежність формується протягом усього життя, це – фундамент, який закладений у людині, і його надзвичайно важко змінити. Тут ніхто не може дати гарантії, що у стресовій ситуації людина не потягнеться до пляшки чи не побіжить до ігрового автомата. – Найперше, в жодному разі не можна ігнорувати хворобу, – наголошує Дмитро Клочков. – Якщо йдеться про допомогу рідних, то існуючу проблему обов’язково треба виділити, окреслити і запропонувати розв’язати її разом. Щодо самого хворого, йому просто необхідно погодитись, що він справді хворий і потребує допомоги. Методів лікування є достатньо. Проте підбір того чи іншого способу може бути лише індивідуальним. Скажімо, раніше широко використовували кодування. Такий метод, на мою думку, прийнятний лише для людей, які не здатні до аналізу власної поведінки. Для найбільш ледачих – адже від самого залежного нічого не вимагається, відповідальність знову перекладається на того, хто кодує, а сама людина не докладає до свого одужання жодних зусиль. Імовірно, тому й результати після кодування бувають нестійкими. Нині стає більше людей, які прагнуть розібратись у тому, що стало пусковим механізмом і причиною залежності. Скажімо, людина для того, щоб почуватись сміливішою, має «прийняти сто грамів». Тоді треба допомогти їй стати впевненішою в собі за допомогою інших методів. У сукупності з медикаментозним лікуванням такі курси є більш ефективними. Інколи слушно віднайти корисну форму заміни залежності. Наприклад, ігромани постійно потребують відчуття екстриму, викиду адреналіну. Як альтернатива – зацікавити його альпінізмом, гірськими лижами, силовими видами спорту. Не виключено, що в залежного виникне ломка. Тоді треба звертатись до спеціалістів. На позбавлення від залежності йдуть місяці, а то й роки, тому варто набратись терпіння і налаштуватись на довгий і нелегкий шлях. Тож єдиний ефективний спосіб лікування залежностей – формування нових адаптивних можливостей. Тобто, навчити жити по-іншому, в інший спосіб отримувати задоволення від життя. Курс лікування, скоріше за все, затягнеться на все життя. А лікарі, які обіцяють швидке позбавлення раз і назавжди, – шарлатани. Корисні кроки Визнати своє безсилля перед залежністю, погодитись на сторонню допомогу, подумки звернутись до вищої сили, котра теж прийде на допомогу, проаналізувати свої вчинки, визнати перед собою власні помилки, не сумніватись у тому, що все спрацює, намагатись позбавитись недоліків, загладити провину перед усіма, перед ким завинив, особисто відшкодувати збитки, в яких ви винні, не припиняти самоаналіз, за найменших помилок визнавати, що ви їх припустилися, досягнувши мети – допомагати іншим залежним. Лише факти. Ігорні «тузи» Грати любили завжди і скрізь. Ось лише деякі з відомих особистостей, котрих можна сміливо відправити до клубу «Анонімних гравців». Олександр Пушкін – геній російської літератури – любив грати в карти і програвав навіть найбільш безталанним гравцям. Федір Достоєвський віддав казино дев’ять років життя. І появою деяких його творів ми повинні завдячувати не лише таланту письменника, а й постійним боргам, які змушували і штовхали до титанічної праці. Знаменитий роман «Гравець» Достоєвський написав, спираючись на власний досвід, лише за шість тижнів, аби віддати картярський борг. Ніколаю Нєкрасову настільки таланило у грі, що його сучасники вважали його не талановитим поетом, а професійним шулером. Щодо наших сучасників, то примадонна російської естради Алла Пугачова прославилась своїми програшами в казино не менше, ніж піснями. Медіа-магнат Керрі Паркер – власник журналів, найбільшого телеканалу Австралії, десятку казино та ігорних будинків. Проте грати Керрі полюбляє у Лас-Вегасі, де якось залишив 20 млн доларів за один вечір. Це – абсолютний рекорд програшу за всю історію Лас-Вегаса і США. Кіноактор Бен Аффлек зробив покер своєю другою професією. Бен пройшов трирічний курс навчання у приватних тренерів і на чемпіонаті світу з покеру у 2004 році виграв 365 тис. доларів. Відтоді він майже не знімається в кіно, віддаючи весь час грі. Про алкоголізм у середовищі відомих людей можна також говорити довго – Поль Верлен, Скотт Фітцджеральд, Блок, Бодлер, Джек Лондон, Уїнстон Черчілль, Теодор Драйзер. Люди мистецтва – Айседора Дункан, Елізабет Тейлор, Ніколь Кідман. Перелік майже нескінченний. Та варто не лише шукати знайомі імена у списку, а робити висновки із власного життя.
«Вечірній Київ»

Источник: Хрещатик - Київська мунiципальна газета | Прочитать на источнике