Колонка оглядача
Пригадався анекдот, коли до психіатра приходить робітник і скаржиться на те, що він дуже втомлюється на роботі. Коли психіатр дізнається, що пацієнт працює на овочевій фабриці і сортує яблука на великі, середні та маленькі, він питає:
– А що ж важкого в такій роботі?
– Щодня, протягом восьми годин, щомиті треба робити вибір!!! – відповідає робітник.
Кожен з нас теж щодня робить вибір. Що одягнути: щоб було тепло чи щоб бути красивим? Наздогнати автобус чи почекати наступного? Відповісти грубістю чи промовчати? Мільйони виборів щодня. Але чомусь зараз вся увага країни прикута до виборів Президента.
Цього тижня на Черкащину завітали Олександр Мороз та Петро Симоненко. Ліві ще намагаються відродити для Черкащини славу "червоного пояса", але електорат впевнено віддає свої симпатії червоному серцю перед літерою Ю.
Можливо, щось зміниться в настроях виборців через активну позицію інших кандидатів, представники яких, встановивши намети в людних місцях, завалюють перехожих паперовим і словесним сміттям.
Але напруження потроху спадає. Як гітлерівці з настанням морозів призупинили свою тріумфальну ходу радянською територією, так і представники Яценюка у напіввійськових наметах зі смугастими прапорами цього тижня повністю здали свої позиції. Арсенію, навіщо було так яскраво починати, щоб зупинитися перед вирішальним ривком?
Чи то у спонсорів коштів не вистачило? Чи то хлопчик вже награвся? А може "волонтерів" скосив банальний, але небезпечний грип?
Грип косить наші ряди. Область знову подолала епідеміологічний поріг. Але вдруге це проходить більш спокійно. Не підвищуються ціни на ліки, лимони та часник. І за цим спокоєм причаїлася ще більша небезпека. Бо ми розслабилися і не переймаємося профілактичними заходами. Але ми зробили свій вибір і не одягаємо вже масок, менш ретельно миємо руки...
А вірус ходить поміж нас. І він не вибирає, а валить з ніг всіх без розбору.
Але це наш вибір – не захищатися. Як і наш вибір – вибирати, не розбираючись. Ми готові голосувати не за програми, а за гасла. Голосувати не розумом, а серцем. У нас великі серця. Ми терпимо і, зібравшись на перекурах або за вечерею, стверджуємо, що тямущих політиків у нас в країні немає. Гарні, красиві, великі і багаті є, а тямущих – дефіцит. Але все одно підемо на вибори. І частина проголосує за "Ю", щоб не пройшов "Я", а інша за "Я", щоб не допустити до влади "Ю". Дежавю! Тільки "Ю" зразка 2004 року був чоловік.
Шкода, що у нас є аж 18 кандидатів, але ми віримо, що прохідних лише двоє: Вона і Він. Віримо, що на решту не варто звертати уваги. Але ці кандидати є, і серед них може бути гідна альтернатива колишньому та теперішньому прем’єрам. Бо поміж цих двох нам знову доведеться обирати найменше зло. І ще п’ять років жити в злиднях.
А так хочеться голосувати за добробут. Хочеться голосувати за добро.
Источник: Громадсько-політичне видання "Прес-Центр" | Прочитать на источнике
Добавить комментарий к новости "Вибір є завжди"