Україна стане жовто-чорною

1 січня 2010 року набуває чинності Угода про реадмісію, яку підписали Україна та Євросоюз у січні 2008 року. Її називають черговим провалом нашої держави на міжнародній арені.
Фото tsn.ua
Згідно з документом, Україна зобов"язалася приймати нелегальних мігрантів, які перетнули її кордон на шляху до ЄС. Причому приймати не лише українців, а й громадян третіх держав, які використали територію нашої вітчизни як транзитну зону. Євросоюз, який був надзвичайно зацікавлений у тому, аби перекинути проблему незаконної міграції зі своїх плечей на плечі України, пообіцяв розглянути питання про введення спрощеного візового режиму для українців. І навіть зробив для цього перший крок – скасував візи для… власників дипломатичних паспортів.Як відомо, жодного спрощеного візового режиму ми так і не отримали. І, вочевидь, найближчим часом не отримаємо. І це при тому, що, як запевняють експерти, підписуючи Угоду про реадмісію, українське МЗС могло виторгувати в ЄС будь-що! Не йдеться, звісно, про вступ до Єворзони: навіть якби вся українська влада на колінах обійшла всю її, цілуючи кожен метр благодатної землі, це не змінило б позиції старої доброї Європи. А от безвізовий режим можна й треба було виторговувати. Однак українське керівництво вкотре «здало» всі позиції, «прогнувшись» перед Євросоюзом в обмін на порожні обіцянки.Отже, на практиці Угоду про реадмісію втілюватимуть у життя так: якщо громадянин третьої країни раніше жив або перебував в Україні з візитом, або ж скористався нашою державою як транзитною зоною на шляху до ЄС, то Євросоюз має повне право відправити його на українську територію, а вже ми зобов"язані прийняти і вирішити питання його подальшої долі. При цьому є три можливі варіанти розвитку подій.Перший – відправити нелегала на батьківщину. Депортація одного такого «туриста» обходиться країні у 1000 доларів США (тільки Китай повертає своїх громадян власним коштом). Але навіть ця сума дуже скромна, оскільки українська влада зобов"язана видати іноземцеві виїзні документи та відкрити необхідні для його повернення на батьківщину візи. Оскільки депортація – дороге задоволення, то Україна просто не матиме змоги відправити додому всіх нелегалів. Тож в очікуванні «долі» вони житимуть у міграційних таборах, так званих «відстійниках для нелегалів», які в рамках Угоди вже існуватимуть в Україні. Середньомісячне утримання одного нелегала в таборі обходитиметься нашій країні більш ніж у 100 доларів. До речі, нині, за даними ООН, в Україні перебуває 6,7 млн. нелегальних мігрантів. Другий варіант – Україна може взяти приклад з ЄС і відправити нелегала в ту країну, з якої він потрапив до нас. Однак цей варіант у сучасних українських реаліях є малоймовірним. Річ у тім, що більшість нелегалів потрапляють на українську територію через напівпрозорий російсько-український кордон, а от Угоди про реадмісію Україна з Росією не має і, вочевидь, не матиме. І третій варіант: нелегал залишається в Україні й просить надати йому політичного притулку чи статус біженця. А наша держава, згідно з укладеними угодами з ООН, зобов’язана розглянути це питання. У підсумку Україна добровільно погодилася на роль «відстійника» для нелегалів, через доброту душевну вирішивши найбільшу проблему старої доброї Європи. Очікувані наслідки – невтішні: демографічний дисбаланс, зростання злочинності, спалахи епідемій. І все – в обмін на невиконану обіцянку.
Ірина Гамрищак

Источник: ЛЬВІВСЬКА ГАЗЕТА | Прочитать на источнике