Олександр Юрченко: «За 10 років ми будемо себе порівнювати з Південно-Африканською республікою, де 30% населення є ВІЛ-інфікованими»

Епідемія СНІДу суттєво відрізняється від усіх попередніх, що їх пережило людство у процесі свого історичного розвитку. Поширення ВІЛ-СНІДу, котре розпочалося в Україні з окремих випадків, перетворилося останніми роками на широкомасштабну епідемію, що охопила різні верстви населення, перш за все, молодого і найбільш активного віку (більшість інфікованих – чоловіки у віці 20–39 років). Сьогодні Україна має всі шанси стати епіцентром інфекції у Східній Європі. Наше суспільство не усвідомлює весь трагізм ситуації, і проблема залишається сферою діяльності лише лікарів, котрі, на жаль, безсилі самотужки що-небудь змінити. У цьому переконаний головний лікар Київського міського центру профілактики та боротьби зі СНІДом Олександр Юрченко. – Окресліть ситуацію з поширення ВІЛ-СНІДу у місті. Які тенденції спостерігаються останнім часом? – У Києві на сьогодні переважає інфікування статевим шляхом. Найбільше занепокоєння викликає той факт, що такі тенденції спостерігаються не в групі ризику (споживачі ін’єкційних наркотиків, працівники комерційного сексу, чоловіки, які мають секс із чоловіками), а серед населення соціально адаптованого, яке просто має численні статеві контакти. Тому я як спеціаліст стверджую: епідемія вийшла за межі груп ризику, що при неадекватній відповіді призведе до її генералізації. Тобто можна передбачити – як етап розвитку епідемії, – що років за 10 ми будемо себе порівнювати з Південно-Африканською республікою, де 30% населення є ВІЛ-інфікованими. – Із чим це пов’язано? – Перш за все, це є наслідком відсутності достатніх програм первинної профілактики ВІЛ-інфекції, чіткої політики держави щодо здорових сексуальних стосунків, програми попередження небажаної вагітності і так далі. Всі ці питання дуже пов’язані між собою. Не можна нехтувати цілим комплексом заходів, які повинні проводитись державою для запобігання поширенню вірусу. Які програми профілактики запам’ятались за останній час? На жодному загальнонаціональному каналі немає інформації, роликів, реклами, спрямованих на профілактику. Дієва державна протидія відсутня. – Які нагальні потреби має сьогодні місто? – Київ – це український мегаполіс, одне з найбільших міст за рівнем міграційних процесів. Щодня в столицю в’їжджають і виїжджають близько ста тисяч осіб. Це та цифра, яку дає статистика, неофіційно її можна помножити на п’ять. Тому, формуючи проект «Міської цільової програми по профілактиці захворювання населення на ВІЛ-інфекцію та подолання наслідків епідемії на 2009–2013 роки», ми врахували особливості міста та помилки, допущені при розробці минулого документа, яким керувались упродовж 2006–2008 років. Тоді депутати Київради попереднього скликання зробили помилку, затвердивши фінансування за галуззю охорони здоров’я. І все – весь міжсекторальний принцип було поховано ще при прийнятті документу. Тепер розроблено документ, який має бюджетний паспорт. Незалежно від того, які кошти там буде закладено, програма базується і розпочинається з міжсекторального підходу. Нову програму сформовано та погоджено із 17 управліннями, організаціями, установами. Співучасниками реалізації програми також стануть 14 неурядових міжнародних та регіональних організацій. Нова програма є першим документом від моменту оголошення в Україні епідемії ВІЛ-СНІДУ, за змістом заходів та розрахунками витрат є проектом регіональної цільової програми, яка побудована на принципах комплексного міжгалузевого підходу. – Яка схема фінансування передбачена новою програмою? – Орієнтовний обсяг фінансування становить 163 млн 923 тис. грн. Зокрема, з місцевого бюджету планується залучити 139 млн 712 тис. грн. Проте обсяг фінансування програми буде щороку уточнюватись відповідно до державного та місцевого бюджетів і доступності міжнародної донорської допомоги. – І все ж, попри всі негаразди в галузі, Київський міський центр профілактики та боротьби зі СНІДом працює. Розкажіть про його структуру, потужність, мережу послуг. – Центр, який має місто Київ, є унікальним, створено його у структурі багатопрофільної лікарні. Завдяки цьому ми можемо здійснювати комплексний підхід до лікування ВІЛ-інфекції. Загалом, Центр розраховано на 45 ліжок, 6 із них – для проведення інтенсивної терапії. Одне з вагомих досягнень останнього року – заклад повністю забезпечено кваліфікованими кадрами, брак яких був відчутним досить довгий час. Сьогодні ми зуміли переломити цю ситуацію. Крім того, нинішнього року ми відкрили спеціалізований кабінет на Лівому березі (вул. Висоцького, 8). Відтак, наблизили лікарські послуги до жителів Троєщинського та Райдужного масивів. Пацієнти відразу оцінили зручність. Тому далі плануємо відкриття наступного року подібного кабінету на вулиці Трьохсвятительській. А вже маючи певний досвід, розширимо перелік послуг, що їх можна буде там отримати. Крім стандартного прийому лікаря-інфекціоніста, психолога створимо умови для тестування чоловіків з нетрадиційною сексуальною орієнтацією. Послуга буде максимально доступною, конфіденційною і дружньою. Це – перший подібний кабінет в Україні. – Зважаючи на стрімкі темпи поширення вірусу імунодефіциту, що б ви порадили пересічним громадянам? – Розпочну з цифр. Інформація буде корисною та показовою – як для державних службовців, так і для пересічних громадян. Нині зареєстровані та перебувають на диспансерному обліку 100 тисяч ВІЛ-інфікованих українців. З них 12 тисяч отримують антиретровірусну терапію за рахунок держави. Разом з тим, за оціночними даними ВООЗ, в Україні розрахункова кількість хворих становить 340 тис. чоловік. Тому, за скромними підрахунками, оціночна кількість необхідної антиретровірусної терапії, середня ціна якої становить 3 тисячі доларів, – 80 тисяч курсів на рік. Аби забезпечити необхідне лікування, потрібно 240 млн. Сьогодні антиретровірусна терапія призначається не лише хворим, у яких ВІЛ уже на стадії СНІДу, їм лікування і тестування компенсує держава, а й на початкових стадіях хвороби, аби уникнути розвитку опортуністичних захворювань. Тому профілактика зараження – основа, про яку повинні дбати і держава, і кожна окрема людина. А раннє виявлення і профілактика – запорука тривалого і здорового способу життя, збереження власних та державних коштів. Саме тому, кожна людина віком від 15 до 49 років повинна раз на рік пройти тест на ВІЛ. Довідка "ВК" Тестування на ВІЛ можна пройти у Київському міському центрі профілактики та боротьби зі СНІДом, вул. Відпочинку, 11. Тесту передує обов’язкова розмова з психологом. – Трьохсвятительська, 7 (район станції метро «Майдан Незалежності», у приміщенні поліклініки), 279-48-38, 9:00-19:30 (понеділок-п’ятниця); – Бориспільська, 30а (метро «Чернігівська», 11:30–18:00 (понеділок-четвер), 11:00–17:00 (п’ятниця); – Висоцького, 8 (метро «Лівобережна» – у приміщенні шкірвендиспансеру №2), 8:30–15:00 (понеділок, середа), 12:30–19:00 (вівторок, четвер), 9:00–14:30 (п’ятниця); Національна лінія телефону довіри з питань ВІЛ-СНІДу 8-800-500-45-10, цілодобово. Коли доцільно робити аналіз на ВІЛ: - після ризикованого статевого контакту; - після використання нестерильного інструменту, шприців, голок тощо; - під час вагітності. Підозрілі симптоми, які можуть вказувати на потребу аналізу крові на ВІЛ: постійна гарячка, частий пронос, недостатнє збільшення або раптова втрата ваги тіла, хронічне збільшення лімфатичних вузлів, білі плями на оральній слизовій оболонці, а також рецидивні або незвичні інфекції. ВІЛ та вагітність!!! В Україні лікарські обстеження під час вагітності включають аналіз крові на ВІЛ. Усім ВІЛ-інфікованим вагітним жінкам безоплатно надаються послуги, які здатні надійно захистити немовля від ВІЛ-інфекції. Кожна друга інфікована мати в Україні народжує здорову дитину. Це – європейський показник і вагоме досягнення вітчизняних медиків. Як поширюється ВІЛ: - при статевих контактах з проникненням, якщо не використано презерватив; - при контакті з інфікованою кров’ю – використання нестерильних інструментів при введенні ін’єкцій, проколюванні мочки вуха, пірсингу, нанесенні тату, при переливанні крові чи контакті з відкритими виразками ВІЛ-інфікованого; - від ВІЛ-інфікованої матері у разі відсутності правильного медичного супроводу вагітності, пологів та вигодовування. ВІЛ не поширюється через: - рукостискання; - обійми; - споживання їжі; - повітря; - укуси комах; - плавання у басейні; - при навчанні і під час ігор з ВІЛ-інфікованими дітьми.

Источник: Хрещатик - Київська мунiципальна газета | Прочитать на источнике