Дефіцит бюджету цьогоріч може сягнути майже 70 млрд. грн.

2009-й кризовий рік став справ­жнім клондайком для потенцій­них кандидатів у президенти – на кризі “піаряться” всі кому не лінь. Однак, якщо для прем’єра Ю. Тимошенко важливо показати, як уряд успішно справляється зі скрутою, то для всіх інших навпаки – довести, що антикризову діяльність Кабмін провалив. При цьому розрізнити, де правда, а де – політичний піар, дуже складно.
Реальні показники приховують, а статистику “підчищають”. Єдине, що можна сказати напевне: цьогоріч економіка залежала від політики більше, ніж завжди. Звітуючи про повне виконання бюджету й доблесну діяльність уряду, Юлія Володимирівна не здійснила перегляду бюджету, відтак надходження стали значно меншими за очікувані. Бюджетна “дір­ка” вже становить 40 млрд. грн. і може досягти 70 млрд. грн. Україна просто буде змушена знаходити додаткові кошти, аби забезпечити бюджетні виплати. А це – зарплати, пенсії, будівництво інфраструктури, інвестиції тощо. Наразі Кабінет Міністрів забезпечує надхо­дження до бюджету завдяки над­ходженням уже нового року, збільшуючи податкове навантаження, нарощуючи борги й зовнішні, і внутрішні. При цьому ніхто не говорить про те, що ж ми робитимемо 2010 року…
Про керування бюджетним процесом у ручному режимі, проблеми з грошима, зовніш­німи і внутрішніми боргами та те, з чим зіштовхнеться новий прем’єр після виборів, – у розмові з провідним аналітиком Міжнародного центру перспективних досліджень Олександром Жолудем.
Бюджет ручного режиму
– Економічна ситуація наприкінці 2009 року не надто тішить. Уряд мав би прозвітувати про виконання бюджету, однак не робить цього. Все настільки погано?
– Зазвичай про виконання бюджету звітують після завершення бюджетного року, тобто для України – після 31 грудня. Щоправда, поточні звіти також можливі, навіть бажані, особливо враховуючи наявну ситуацію. Однак їх роблять на рівні, наприклад, прес-релізів, які щомісяця, а іноді й упродовж місяця, видає те ж міністерство фінансів, що формально керує бюджетом. Тобто певні звіти є. Немає так званих парламентських слухань, немає активних презентацій. Однак не думаю, що це спричинено проблемами з бюджетом. Тобто всі знають, що з бюджетом є негаразди. Це не новина. Відтак не презентувати їх – це, мабуть, доволі наївно, бо проблеми від того не зникнуть.
– Які саме труднощі з бю­джетом маємо нині?
– Основною проблемою є те, що в бюджеті на цей рік прак­тично відсутнє зниження ВВП. Це означає, що очікували біль­ших доходів. Враховуючи те падіння, яке маємо (за попередній квартал воно становило 15,9%, у попередні квартали було ще більше – 17,8% і 20,3% відповідно), база, з якої збирають податки, є скороченою, тож уряд вживає різноманітних екстраординарних заходів для того, щоб на економіці, що падає, зібрати ту саму кількість податків, яка мала б бути для попереднього рівня ВВП. Це й авансові платежі, і затримки з поверненням ПДВ, й інші методи.
– Фактично такі заходи називають керуванням у ручному режимі…
– На жаль, одна з проблем України – навіть у хороші часи, за будь-якої влади бюджетом керують у ручному режимі. Якщо розглянемо діяльність десятка останніх українських урядів, то кожен із них тією чи іншою мірою керував бюджетом у ручному режимі. Однак тепер незвична для України ситуація, адже з 2000 року відбувалося економічне зростання, а нині – економічне падіння. Відповідно, якщо раніше в ручному режимі керували, скажімо, для того, щоб “підсолодити життя” – підвищити соціальні стандарти тощо, то тепер виходить так, що ручне керування необхідне навіть для того, щоб зберегти ті рівні, які мали на початок року.
На зарплати грошей має вистачити
– Секретаріат Президента заявляє про 40-мільярдну “дірку” в бюджеті. Чим це за­грожує?
– Справді, тут є суттєві проб­леми. Вважаю, що дефіцит бюджету цьогоріч може реально сягнути близько 8% ВВП, тобто майже 70 млрд. грн. І як­що не фінансувати його, то необхідно буде скорочувати певні видаткові статті просто тому, що під них не буде грошей. Зазвичай у такий спосіб скорочують різноманітні інвестиційні витрати, які йдуть на будівництво інфраструктури тощо.
– А чи вистачить бюджетних коштів хоча б на зарплати?
– На зарплати, а також кредити Пенсійному фонду для своєчасної виплати пенсій грошей цілком має вистачити.
– У 2010 рік ми входимо з величезними зовнішніми боргами, які саме цьогоріч суттєво зросли. У який спосіб Україна віддаватиме їх?
– Із темпами збільшення державного боргу справді серйозні проблеми. Однак разом із тим майже всі країни за цей рік наростили борги, причому суттєво. Наприклад, ті самі держави – члени монетарного Євросоюзу, тобто зони євро, вийшли за показник, який забороняє мати державний борг понад 60% ВВП. Скажімо, у Греції борг понад 60%. Тобто це загальна ситуація. Єдина проблема України – наш державний борг зростав значно швидшими темпами, якщо він і надалі збільшуватиметься, то ми вийдемо на такий рівень, що не зможемо його обслуговувати.
– Ви порівнюєте Україну з іншими країнами. Але багато хто звинувачує саме україн­ську владу в тому, що запозичення використовували неефективно, тобто здебільшого “проїдали”.
– Вважаю, що розмови про “проїдання” є доволі умовними. “Проїдання” – це загальний термін, який значною мірою просувають ті, хто сидить, так би мовити, на інвестиційних грошах, і хоче надалі їх розбазарювати. Річ у тім, що вкрасти, скажімо, з Пенсійного фонду значно складніше, ніж із будівництва якоїсь автостради. Відтак, на мою думку, ці гроші йшли на поточне споживання, так само, як у більшості інших державах. Тобто в усіх країнах ці кошти спрямовували на підтримку виробництва, на виплати безробіт­ним, підтримку соціальних стандартів тощо. Формально можна сказати, що в усіх державах гроші “проїдали”.
Після нас – хоч потоп?
– Нещодавно до Держбю­джету додали ще одну видаткову статтю, коли Рада ухвалила закон про підвищення соціальних стандартів. Юлія Тимошенко вже назвала його тероризмом… На вашу думку, це справді така проблемна стаття?
– Цей закон збільшує видаткову частину бюджету приб­лизно на 2,5 млрд. грн. щомісяця. І враховуючи те, що нині навіть виконання бюджету під загрозою, таке збільшення лише погіршує ситуацію, яка і без того доволі складна. У нас немає під це коштів, а прописаних у законі, тобто через невиплату внутрішнього боргу, недостатньо. Відповідно, для виконання цих норм уряд мав би або не фінансувати якусь іншу частину бюджету, або в якийсь спосіб знайти гроші. А це проблема, бо майже всі можливості знаходження коштів Кабмін уже використав для того, щоб підтримати той бюджет, який є, оскільки, як я вже зазначав, він базувався на занадто оптимістичних показниках.
– Якщо підсумувати загальну ситуацію з бюджетом, грошима – вона є катастрофічною чи все ж терпимою?
– Вважаю, ситуація є дуже складною. На мою думку, уряд зробив дуже неправильно, коли на початку цього року не переглянув бюджет і не провів його секвестру, коли вже було зрозуміло, що падіння економіки буде значно суттєвішим і виникнуть проблеми. Замість цього Кабінет Міністрів активно пішов на використання не дуже гарних методів, тобто запровадив практику авансових податкових платежів у бюджет, неповернення ПДВ тощо, що формально не є злочином, але краще до такого не вдаватися.
– Вочевидь, наслідки ді­яль­ності цього Кабміну доведеться вирішувати новому прем’єрові. З якими проблемами він насамперед зіштовхнеться?
– По-перше, нині під питанням саме ухвалення бюджету. Звичайно, краще працювати хоч з якимось бюджетом, аніж без нього. По-друге, навесні наступного року необ­хідно буде розрахуватися за тим внут­рішнім боргом, який було створено цієї осені. Значна його частина – це шестимісячні облігації внутрішнього державного запозичення. Відпо­відно, потрібно буде або знайти на це кошти, або підлещуватися до інвесторів, які купили цю позичку, для того, щоб вони придбали наступні борги за рахунок виплати цих. Ну і, крім того, загальна проб­лема вчасності виплати за всіма поточними видатками бюджету. Адже нині виплати значною мірою тримаються на тих надходженнях, які були. Але якщо ми зібрали авансові платежі за наступний рік, то 2010-го цих грошей уже не отримаємо. Тобто якщо сьогодні зібрали по­дат­ки за перший квар­тал 2010 ро­ку, то для того, аби на­повнити бюджет у першому кварталі 2010-го, нам треба буде брати або податки за другий квартал, або не брати їх узагалі. Якщо не брати взагалі, то в нас не буде грошей. Якщо ж братимемо за другий квартал, то може бути певна протидія з боку платників податків. Особливо якщо враховувати те, що економіка ще не виходить із кризи. Фірми просто не можуть нарощувати виробництво і завдяки йому покривати чергове посилення податкового тиску.
Розмовляла Ірина Гамрищак

Источник: ЛЬВІВСЬКА ГАЗЕТА | Прочитать на источнике