Олександр Пасхавер: "Криза закінчилася"

Чи буде друга і третя хвилі економічної кризи? Чи ефективно діяв під час падіння економіки Уряд? Як політика впливає на стан української економіки? Відповідь на ці та інші запитання – в ексклюзивному інтерв’ю "Прес-Центрові" відомого українського економіста, президента київського "Центру економічного розвитку" Олександра Пасхавера.
– Олександре Йосиповичу, багато експертів говорять про другу і третю хвилі кризи. Як Ви вважаєте, вони будуть?
– Уявіть, що в людини було важке запалення легень. Процес переможений. Пацієнт видужує. Чи може бути рецидив? Може! Так і в ситуації з економічною кризою. У нас занадто багато факторів ризику, щоб сказати, що її не може бути. Криза закінчилася, але ріст економіки значною мірою пов’язаний з тим, що відновився попит на наші експортні товари. Можна припустити, що він з якоїсь причини знову спаде – тоді можливі рецидиви. Але що далі, то менш це реалістично.
– Наше відродження пішло навздогін за відродженням світової економіки?
– Ми стали відроджуватися на тій самій технічній базі, у такий же спосіб, як і інші країни. Хоча коли суб’єкти економіки відповідали на виклики кризи, вони багато чого зробили для економічного відродження, але їхніх зусиль недостатньо, щоб зробити якісно іншу економіку. Зараз вони зробили її більш ефективною. Але це кількісні, а не якісні зміни технічної бази. Тому ми починаємо відтворюватися так, як ми відтворювалися раніше. Але коли економіка інших країн йде вперед, ми починаємо відставати ще більше. Саме криза нам показала, що без інституційних реформ, завдяки яким держава може стати дієздатною і з’являться гроші на "поштовхи" до інновацій та модернізацій, ми не зможемо ефективно розвиватися.
– В одному зі своїх інтерв’ю Ви заявили, що жоден з українських лідерів не пропонує чіткої економічної програми, але в іншому відзначили, що "Тимошенко грамотно виводить державу з кризи". В чому конкретно заслуга дій Уряду по відновленню росту економіки?
– Я не сказав, що вона грамотно виводить країну із кризи. Я сказав, що Тимошенко використовує свої можливості, свою енергетику для того, щоб у процесі кризи здійснювати реанімаційні заходи.
Уявіть собі, що ми один місяць не заплатимо платежів – у що це виллється далі для нашої країни? Я вважаю, що експерт повинен оцінювати дії Уряду за результатами. У нас протягом року не відбулося жодного такого ексцесу. Тобто не відмовила жодна системна галузь. Це позитивно характеризує дії Уряду.
Кажуть, що антикризова політика має протистояти не наслідкам стиску економіки, а самому цьому стискові. По-перше, сама по собі ця ідея викликає в мене сумнів, тому що криза – настільки потужна порівняно з можливостями будь-якої держави, що, як правило, це даремно. По-друге, це шкідливо. Тому що в антикризовій політиці, коли ви прямо протистоїте вимозі стиску економіки, ви у такий спосіб зберігаєте у виробництві ті суб’єкти, які потрібно винести з економіки, і в такий спосіб створюєте негативне тло для посткризового розвитку. Антикризова політика повинна бути політикою гуманітарною, тобто треба здійснювати політику мінімальних втрат, насамперед людських втрат, щоб люди найменше постраждали в процесі цього стиску.
Ні в нинішнього Уряду, ні в будь-якого іншого не було засобів, щоб зупинити кризу, і тим паче, для того, щоб змінити кризу відбудовним ростом. Це відбулося за природними законами економіки. І тут найцікавіше те, що ми падали дуже швидко й низько, і швидко зупинилися. І в нас ріст економіки був швидший, ніж в інших країнах Європи. Для цього є багато підстав, і я не думаю, що в цьому є заслуга держави взагалі й Уряду зокрема. Принаймні, дві з ряду підстав можна назвати. По-перше, коли відбувається великий стиск, то є й більші резервні потужності. І коли стиск припиняється, відносно просто почати ріст. Проблема нашої країни полягає зараз у тому, що хоча відбудовний ріст іде, починаючи з березня, він не підкріплений фундаментальними факторами, які зазвичай сприяють росту. А саме: кредитна функція банків не відновлена в повноцінному масштабі; інвестори до нас не повернулися; споживчий попит росте недостатньо швидко. До того ж, є об’єктивні підстави. Треба прямо сказати, що ми країна, якій не довіряють стільки років, скільки ми існуємо. І ми не повинні очікувати, що коли там, в усьому світі, тільки починається вихід із кризи, інвестори, банки-кредитори кинуться до нас.
Для того, щоб банки почали різке збільшення своєї кредитної діяльності, потрібно, принаймні, два фактори. Перший фактор – їм повинні надійти гроші, яких немає. Другий фактор – банки повинні вміти оцінити ті ризики, які є, а ми ще в недостатньо стійкому стані, щоб можна було оцінити ці ризики. Це безсумнівно відбудеться у 2010 році, але не зараз. Інвестори теж прийдуть. Теж не зараз. І ймовірніше, в другій половині 2010 року. Ріст попиту теж відбудеться. Але така природа ринкової економіки, що стиск іде значною мірою за рахунок стиску витрат на робочу силу. Криза, по суті, вимагає одного – дешевше, дешевше, дешевше. Тому ми поки що маємо відбудовний ріст ще без фундаменту.
– Наскільки залежна економіка України від політичної ситуації в державі? Чи такі страшні вибори для економіки, як їх "малюють"?
– Якщо вибори йдуть у тому ж режимі, в якому вони йшли раніше – тобто це просто такий великий скандал – то економіка не дуже залежить від виборів. Вона вже достатньо ринкова, щоб діяти незалежно від виборів. Єдине, чого не було в минулі часи – політичні суперники використовують діяльність системних регуляторів, Нафтогазу й банківської системи, для того щоб нашкодити своєму суперникові. Це страшна небезпека. У такий спосіб вони б’ють не по супернику, а по економіці.
– Як Ви оцінюєте процеси реприватизації в Україні? Чи здатні вони "відвернути" від України закордонних інвесторів?
– Ми маємо досить розвинену економіку, щоб можна було забути про реприватизацію. Реприватизація – це масовий процес, а окремі ексцеси цілком можливі, якщо з’ясуються якісь кримінальні наслідки цього тощо. Тому я можу сказати, що реприватизація як процес малоймовірна у нашій країні. Потрібно, щоб змінилася політична основа. Я можу сказати, що наш образ настільки поганий (від всієї попередньої історії приватизації), що якісь додаткові ексцеси не вплинуть суттєво на поведінку інвесторів. Вони просто приводять сюди свої капітали в умовах дуже поганого інвестиційного клімату і враховують це як ризик у своїх розрахунках.
– Як Президент Центру економічного розвитку, які дії Президента України в плані стабілізації і поліпшення економічної ситуації Ви вітали б у першу чергу?
– Я б сказав, що Президент країни, якого я знаю дуже давно і наші погляди на економіку досить близькі, – це ліберал, який хоче, щоб економіка керувалася відповідно до економічних законів. І основні зауваження Уряду Тимошенко засновані на ліберальній концепції, а Уряд Тимошенко далеко не завжди керує за допомогою ліберальних методів. Але те, як використовуються ці зауваження, мені не подобається, тому що Президент країни не є аналітиком, що повинен безупинно привселюдно критикувати Уряд. Він повинен так чи інакше використовувати свої повноваження для того, щоб спільно здійснювати економічну політику, а не ставати в позу стороннього критика. Це принижує образ країни. Президентові, у першу чергу, треба знайти способи взаємодії з Урядом, без публічної критики. А з його поглядами я, як правило, згодний.
– Якось Ви сказали чудову фразу: "Корупційне суспільство має шанс стати багатим. Суспільство, де порушуються права власності, не стане багатим ніколи". В чому специфіка корумпованості можновладців у сучасній Україні?
– Корупція росте в умовах слабкої держави. Так само, до речі, як і будь-яка злочинність. Що слабша держава, то більше корупції. Але вона росте в нас так помітно й так болісно, тому що історично так склалося, що ми корупційне суспільство. Радянське суспільство було корупційним, але там була швидше натуральна корупція. А ми монетизували цю тотальну корупцію. І звичайно ми не зможемо її перемогти тотально, ми ніколи не станемо Швецією. Але для нас зразком повинна бути Італія або Греція, де корупція достатньо велика, але країни стали багатими, незважаючи на це. Тому що багатство визначається не стільки корупцією, скільки здатністю держави бути дієздатною стосовно прав власності і дотримання договорів.
– Підвищення соціальних стандартів "з подачі" опозиції, ухвалене Верховною Радою і затверджене Президентом, до чого, на Вашу думку, призведе?
– З погляду "до чого це призведе" – ні до чого катастрофічного, тому що це не буде виконуватися. Підвищення соціальних стандартів буде виконуватися в міру грошей, які є. Якою буде навколо цього довга політична метушня – це інше питання. Але однаково воно буде введене в якісь рамки, пов’язані з бюджетом.
З погляду економічної оцінки – це шкідливий, неправильний економічний захід, тому що ми повинні підвищувати наші доходи в міру того, як росте продуктивність праці.
З погляду "навіщо це зроблено" – очевидно, це політичний акт. І він дуже просто зв’язується із прагненням Президента зробити так, щоб Уряд не одержав грошей МВФ, які є найдешевшими грошима, що покривають дефіцит нашого бюджету.
– Чого варто очікувати в найближчій перспективі українцеві, якого називають пересічним? Що буде найближчим часом з курсом долара, цінами на бензин, газ і продукти споживання?
– Це залежатиме від того, якою буде подальша політика. Без реформ ми будемо мати постійне зачароване коло таких ексцесів, які нас лякають. Тому що увесь час щось буде "вибухати" і треба буде терміново десь позичати гроші, і треба буде терміново робити якісь непередбачені дії тощо. Доки не звільнимо бюджет від радянських соціальних зобов’язань, а перетворимо соціальний сектор і визволимо гроші бюджету на політику модернізації й інновацій, у нас будуть ці проблеми постійно.
– Зрозуміло, що криза не назавжди... Коли реально слід очікувати її завершення і коли Україна зможе хоча б повернутися на докризовий рівень економіки?
– Криза як спад виробництва вже закінчилася. Інше питання, коли вона повернеться на докризовий рівень. Це відбудеться досить швидко. У третьому кварталі наступного року ми вийдемо на рівень третього кварталу 2008 року. Я думаю, що має пройти два-три роки – і ми подолаємо наслідки кризи. Через два-три роки, не раніше.

Источник: Громадсько-політичне видання "Прес-Центр" | Прочитать на источнике