Критик “ліберальних міфів”

Чи є Яценюк “технічним кандидатом” Олега Тягнибока або ж навпаки?
Останні плани Арсенія Яценюка щодо зовнішньої політики в разі обрання президентом - на 180 градусів відмінні від його прозахідної позиції 2007 року, коли політика обрали до парламенту в першій п’ятірці блоку НУ-НС. Рік по тому він підписав спільний лист до НАТО разом із прем’єр-міністром Юлею Тимошенко та Президентом Віктором Ющенком із проханням про план дій для отримання членства, а також підтримував курс України на здобуття членства в Євросоюзі.Торік у червні через наполегливу вимогу олігарха Віктора Пінчука – яценюкового найбільшого фінансового спонсора – російські політтехнологи замінили українських політичних консультантів у його кампанії. У підсумку – передвиборна програма Яценюка радикально змінилася. У внутрішній політиці А. Яценюк більше не підтримує помаранчеву революцію чи демократичний розвиток України за західним зразком. “Ми повинні відмовитися від так званих ліберальних міфів. За 18 років ми все віддали в руки “так званого” ринку. І запровадили в Україні те, що я називаю не демократичною моделлю управління, а демократичним хаосом» (http://arseniy.org). Пов’язані з Росією політичні технологи Арсенія Петровича це Тімофєй Сєрґєйцев, Дмітрій Куліков та Іскандер Валітов. Ті самі, що працювали на Януковича під час виборчої кампанії 2004 року, саме вони виготовили сумнозвісні постери про розділення України на “три сорти”. Ці особи належать до Державної експертної ради Думи, що її очолюють українофоби Константін Затулін і Сєрґєй Марков, яким заборонено в’їзд в Україну.Арсеній Яценюк змінив свою зовнішню політику на український “чумацький шлях”, який однаково опозиційний до Москви та Брюсселя: “Наразі про військові союзи не може йтися. Лише про гарантії безпеки, гарантії безпеки Росії, Україні, Німеччині, Франції, Італії. Тобто гарантії безпеки на двосторонньому та багатосторонньому рівні. А що стосується так званої колективної системи безпеки – це міф. Міф, який спрямований тільки на одне - розвал НАТО” (http://arseniy.org).Доктор Андре Вільсон, старший науковий співробітник Європейської ради з міжнародних відносин, у виданні “Вільна Європа” від 18 жовтня проаналізував ці кардинальні зміни в А. Яценюка.“Нова команда проштовхнула нову версію російської ідеології “третього шляху”, яка прослідковується від національних прав у перших кампаніях до Союзу правих сил і сумнозвісного “ліберального імперіалізму” Анатолія Чубайса. Вона поєднує дружньо налаштовану політику з нападами на неспроможність Заходу та західного лібералізму, на закономірну деградацію утворених на цій базі структур, як-от ЄС, а також на виникнення альтернативного полюсу навколо Росії на Сході”.Андре Вільсон продовжує з критичним аналізом програми Арсенія Петровича: “Яценюк змістився від своєї риторики про “біду в кожній хаті” та так званого “нового українського прагматизму“ до того, що більше нагадує український ізоляціонізм, розносячи на друзки все неукраїнське.Одне з найінтелектуальніших розчарувань у зовнішній політиці А. Яценюка є, за словами А. Вільсона, “лідерство України у східноєвропейській спільноті як у різновиді клубу для всіх, хто розчарувався у ЄС та у, як він називає, “Великій Європі” – що, найімовірніше, неминуче стане “троянським конем” для Росії”. “Третій шлях” Арсенія Яценюка – “чумацький шлях” у планах щодо зовнішньої політики не є новими планами для України чи Росії. Їх початок поклав 1995-го Дмитро Корчинський – колишній лідер УНА-УНСО, а ще через три роки – скандально відомий колишній прем’єр-міністр України Павло Лазаренко та його “Громада”.
Д. Корчинський очолює партію “Братство”, що є членом Європейського молодіжного руху, керівником якого є сумно відомий євразійський ідеолог Алєксандр Дуґін – один з ідеологів нового російського імперського націоналізму.Яценюковий “чумацький шлях” також змальовує нову ідеологію “суверенної демократії”, що її підтримують ідеологи сучасної Росії. “Суверенна демократія” переконує, що РФ швидше піде своїм власним унікальним шляхом, аніж наслідуватиме Захід, як це робив упродовж 1990-х Боріс Єльцин. Російська “суверенна демократія” не відрізняється від яценюкового “чумацького шляху”.Уже не існує УНА-УНСО, і Лазаренка нині ув’язнено у США. Але яценюковий “чумацький шлях” має нового поборника – Олега Тягнибока, лідера партії “Свобода”, яка до 2003 року мала назву Соціал-національна партія України. “Свободу”, як і Яценюка, фінансують олігархи, щоправда, різні: Клюєв (Партія регіонів) і Коломойський (який фінансував кампанію НУ-НС 2007 року). Яценюк і Тягнибок обрали одну ідеологічну нішу антизахідництва й антилібералізму, які є чужими щодо цінностей, що їх сповідують більшість українців, особливо на заході країни. Такі погляди підтримує лише дуже мала кількість націоналістів. Є два суттєві запитання, які залишилися без відповіді, їх українські виборці можуть поставити Яценюку.Передусім, хто є чиїм “технічним кандидатом”: Яценюк Тягнибока чи навпаки? Чи насправді це так? І яку роль відіграв ідеолог ОУН із діаспори Петро Мірчук, якого “сватають” у дядьки Арсенія Петровича, щоб звести Яценюка й Тягнибока докупи?По-друге, якщо пан Яценюк більше не підтримує виборчої програми НУ-НС зразка 2007 року, то чому він не залишає парламент? Після звільнення він міг би утворити виборчий блок зі “Свободою” та КУНом під час наступних парламентських виборів.Арсеній Яценюк уже відкликав свій підпив із-під спільного листа до НАТО. Тепер він має також вийти з НУ-НС і полишити свої претензії на те, щоб бути націонал-демократом.
Тарас Кузьо, професор Торонтонського університету, Канада

Источник: ЛЬВІВСЬКА ГАЗЕТА | Прочитать на источнике