Із позицією Президента України вже не рахуються

Призначення нового міністра закордонних справ дало мит­тєві результати. Зокрема, у стосунках із Росією. Представники російської влади не можуть нахвалитися конструктивністю переговорів із Петром Порошенком і це недивно: новий міністр блискавично змінив тональність україн­ських висловлювань на адресу північного сусіда на протилежну тій, до якої ми звикли в останні кілька років.
Зокрема, кум В. Ющенка схвалив нову редакцію скандального Закону “Про оборону”. За його словами, аргументація ухвалення документа, який дозволяє РФ використовувати збройні сили за межами країни, цілком задовольняє українську сторону. Також Петро Порошенко закликав українських політиків припинити спекуляції навколо теми Чорноморського флоту (нагадаємо, українська сторона пропонує РФ після завершення дії двосторонньої угоди вивести ЧФ із території України, Росія ж не хоче цього робити). Крім того, міністр закордонних справ домовився про скорочення “чорних списків” тих громадян, які не мають права в’їжджати на територію й України, й Росії, повідомив про завершення конфлікту між президентами В. Ющенком і Д. Мєдвєдєвим і начебто домовився про їхню зустріч.
Загалом поліпшення стосунків із Кремлем є позитивним явищем. Однак дивує інше – блискавична зміна зовнішньої політики України са­ме напередодні президент­ських виборів. Чию позицію висловлював Петро Порошенко в Москві? Віктора Ющенка? Чи вже наступного глави держави? Що означають передвиборні загравання з Росією всіх без винятку кандидатів у президенти? Як змі­ниться зовнішня політика Ук­раїни після виборів?
На ці й інші запитання “Газети” відповідав заступник директора Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України Валерій Новицький.
– Висловлювання Петра Порошенка в Росії стали доволі несподіваними. Чи можна говорити про зміну зовнішньої політики України, зокрема щодо Москви?
– Те, що останнім часом кажуть окремі політичні діячі, безпосередньо стосується політичної боротьби в Україні. Тому дуже склад­но оцінити: а яким є реальний курс нашої держави і яким він буде після президентських виборів? На жаль, жодні зміни чи заяви, які відбуваються в нас, не прив’язано до загальної стратегії національного розвитку. Безумовно, варто вітати те, що відносини з Росією можуть поліпшитися і що вже є певні заяви на цю тему. Однак водночас це поліп­шення є фактично відмовою від власних же дій.
Усе ж таки хотілося б побачити на тлі таких порівняно райдужних тактичних перспектив якісь перспективи, пов’язані з економікою і розвитком усієї соціально-економічної сфери. Хороші відносини з РФ потрібно використовувати для налагодження міжнародних коопераційних контактів. Є різні технічні проекти, в спільній реалізації яких зацікавлена Україна, наприклад, пов’язаний з літаком АН-70. Тому хотілося б не чути окремі коментарі чи заяви, а побачити розгорнуту цілісну концепцію зовнішньої політики, яку було б пов’язано з цілями зовнішньоекономічного регулювання, міжнародну концепцію, пов’язану з розвитком реального сектору України і з тим, що називають програмно-цільовими підходами соціально-економічного розвитку. І якби в нашій державі реалізували такий комп­лексний підхід, це було б дійсно непогано.
– Висловлювання Петра Порошенка щодо справ із РФ суперечать тій позиції, яку декларує Віктор Ющенко. Як думаєте, річ у тім, що глава держави змінив позицію, чи в тім, що П. Порошенко виступив проти Президента?
– Цілком можливе й інше трактування. Із позицією Президента вже не рахуються, думаючи більше про його наступника. Вочевидь, є якісь узгодженості й домовленості з провідними гравцями на політичній карті України. І тут я радше думав би про те, хто з тих провідних внутрішніх політиків, які розраховують на перемогу на президентських виборах, мав стосунок до ось такої зміни курсу Міністерства закордонних справ.
– Майже всі кандидати у президенти задекларували курс на поліпшення відносин із Росією. Що може змінитися після виборів залежно від того, хто переможе?
– Як правило, передвиборні заяви мало чого варті. Навіть під час виборів в Америці ніхто не сприймає всерйоз того, що кажуть кандидати, тому що коли людина приходить до влади, її позиція частково нейтралізується і стає логічнішою, ніж вона була на етапі передвиборних змагань. Це стосується й України. Хіба що за нинішнього Президента погіршення стосунків із Росією відбулося дуже нелогічно, в міжнародній політиці було надто багато промахів. Тому думаю, що кожному разі зміна влади в нашій державі не може означати погіршення відносин із РФ, проте тільки тому, що на сьогодні вони настільки погані, що гірше й бути не може.
– Ви говорили про комплексну співпрацю з Москвою. За якого президента така співпраця можлива?
– Відповідь на це запитання очевидна: а кого Кремль підтримував на минулих виборах? Безумовно, перемога Віктора Януковича була б для росіян най­приємнішою. Хоча і стосунки з Ю. Тимошенко були б кращими, ніж ті, які Росія має нині. Тим паче, в останні місяці дедалі очевидніше те, що Юлія Володимирівна значною мірою орієнтується на хороші взаємини з Білокам’яною.
– Знову ж таки, ви сказали, що передвиборні заяви кандидатів у президенти не мають суттєвого значення. Можна сказати, що певне загравання з РФ є орієнтацією перш за все на проросій­ський електорат в Україні?
– Безумовно. Так було й під час минулих виборів, і на позаминулих теж. І ви ж пам’ятаєте, що деяких президентів України (наприклад, Кучму) саме загравання з Росією приводило до влади. Тому хоча заяви кандидатів мають доволі умовне значення, очікувати поліпшень у стосунках можна.
– Петро Порошенко в Москві начебто домовився про зустріч В. Ющенка з Д. Мєдвєдєвим. Чи можлива вона до виборів?
– Мені складно це оцінити, тому що не зовсім зрозуміло, навіщо російському президентові зустрічатися з українським, якщо ймовірність останнього залишитися при владі є невисокою. Крім того, як на мене, це питання не настільки важливе з погляду інтересів України та Росії.
Розмовляла Ірина Гамрищак

Источник: ЛЬВІВСЬКА ГАЗЕТА | Прочитать на источнике