Львів “приміряє” надвеликі автобуси

Львів таки почав випробовувати надвеликі автобуси для внутрішньоміських перевезень. Наразі два таких зчленованих автобуси завдовжки по 17 метрів кожен з’явилися на маршруті №5, який сполучає площу Галицьку із Сиховом. Обслуговує цей маршрут комунальне автопідприємство, а проїзд коштує лише гривню.
Перші спостереження: попри чималі габарити, автобус доволі непогано вписується в поворот від пам’ятника Данилові Галицькому на вулицю Князя Романа. Зрештою, можливо, річ у тім, що це не був час пік? Іще одна важлива подробиця – в салоні немає звичної тісняви – більшість пасажирів зручно вмостилася на сидіннях.
Начальник управління транспорту і зв’язку Львівської міської ради Микола Шкурган пояснив “Газеті”, що наразі ці автобуси працюють на умовах оренди – комунальне автопідприємство сплачує Львів­ському автобусному заводу гривню на місяць. Згодом проведуть тендер: якщо пропозиції ЛАЗ влаштують місто, їх куплять за бюджетні кошти.
Ціна одного автобуса – 2 млн. 300 тисяч гривень.
Пан Шкурган говорить, що про повний перехід на такі транспортні засоби не йдеться – вони потрібні лише там, де треба організувати транспортне сполучення з великим спальним районом. Якщо конкрет­ніше, то йдеться про Сихів і Рясне. Щодо інших районів міста, то там працюватимуть автобуси великого й середнього класу.
“Нині у Львові 930 автобусів, однак, враховуючи розвиток електротранспорту, ми могли б обійтися і 400, при цьому якість перевезень не погіршиться”, – зазначив Микола Шкурган. За його словами, наразі на деяких маршрутах автобуси їздять з інтервалом у п’ять хвилин, однак особливої користі з того немає, оскільки вони лише збільшують навантаження на транспортну мережу міста. Оптимальним для Львова був би інтервал руху 8-10 хвилин. Окрім того, мерія працює над скороченням кіль­кості маршрутів і зміною їх траєк­торій.
“Велика кількість маршрутів не гарантує їх якості, вони часто дублюють одні одних, до того ж, пасажири в них плутаються”, – говорить чиновник. Він вважає, що в місті має поменшати і перевізників – замість теперішніх 24 мають залишитися п’ять найпотужніших, які зможуть забезпечити належну якість роботи й обслуговування автотранспорту. Щодо інших, то вони можуть підписати угоди про співпрацю з основними гравцями ринку.
Надвеликі автобуси на вулицях Львова не є чимось кардинально новим. Принаймні президент Асоціації роботодавців працівників автомобільного транспорту Ігор Дума в розмові з “Газетою” пригадав, що раніше саме великі автобуси були основою транспортної схеми міста. Тож перехід на великі й надвеликі автобуси дозволить вирішити відразу декілька проблем, зокрема, суттєво розвантажити вулиці від автомобільних заторів і поліпшити міську екологію. Щодо теперішніх “Богданів” та “Еталонів”, то пан Дума вже знає, де їх можна буде застосувати – для приміських перевезень.
Так само великим прихильником переходу на надвеликі автобуси виявився й екс-директор ЛАЗ і депутат Львівської облради Степан Давидяк. За його словами, це саме те, за що він боровся протягом свого перебування на посаді керівника цього під­приємства. Щоправда, пан Давидяк визнає, що перехід на маршрутні таксі відбувся у Львові не від хорошого життя. Адже в середині 1990-х років автотранспортні підприємства опинились у скрутному становищі, а оновлювати транспортний парк якось треба було. Тож у Львові винайшли ноу-хау – закупили в Туреччині “Пежо-Карсани”, а відтак цим шляхом пішли у всій Україні. З часом фінансовий стан транспортних підприємств не поліпшувався, тож замість нових “Карсанів” довелося купувати ще дешевші вантажні “Мерседеси”, які переобладнували для пасажирських перевезень. І лише нещодавно транспортники змогли перейти на більш-менш комфортабельні автобуси.
Однак надвеликі автобуси їм усе-таки не по кишені. Це засвід­чує і досвід одного з приватних підприємств, яке спробувало застосувати їх для сполучення центру з Рясним. Цей проект виявився збитковим, і перевізники від нього відмовилися.
Щоправда, з цієї ситуації є вихід. За словами Ігоря Думи, може йтися про те, що міська влада закуповує автобуси, організовує збір коштів, а транспортники отримують від міста кошти за те, що працюють на визначеному тендером маршруті. Тоді основна турбота перевізників – забезпечити тех­нічно справний автобус і знайти двох водіїв, які могли б позмінно на ньому працювати.
Проте існує ще одна проблема – знайти пасажирів для таких надвеликих автобусів. За словами експерта з питань транспорту, доцента “Львівської політехніки” Віталія Мазура, нині два надвеликі автобуси їздять на Сихів з інтервалом у 30 хвилин. І це при тому, що маршрутні таксі до Жовкви їздять з інтервалом у п’ять хвилин, а до Луцька – 40 хвилин.
Олександр Сирцов

Источник: ЛЬВІВСЬКА ГАЗЕТА | Прочитать на источнике