Сергій Тігіпко: “Що більше мов, то ми багатші”

Головною об’єднавчою ціллю укра­їн­ського народу на нинішньому етапі може бути лише соціально-економічний розвиток. Усе решта має бути підпорядковане цьому завданню або ж відсунуте на другий план – до кращих часів. Натужна, часом істерична ідеологізація та політизація українського життя стала однією з причин тяжкого стану, в якому перебуває наша країна. Так вважає 49-річний політик та економіст Сергій Тігіпко. У розмові з нашим кореспондентом він розповів про своє ставлення до деяких гуманітарних проблем суспільства.
– Сергію Леонідовичу, в державі постійно триває дискусія довкола російської мови. Як ви ставитеся до цієї проблеми?
– У вашому запитанні вже є відповідь. Проблему мовних, регіональних, конфесійних та інших від­мінностей завжди порушують політики, яким нічого сказати щодо актуальніших питань подолання кризи, безробіття, економічного та соціального занепаду, в якому перебуває країна. У них немає програми об’єднання та розвитку, лише програма розколу.
За роки після помаранчевої революції влада нічого не зробила для забезпечення розвитку економіки. Зате в гуманітарній сфері команда Ющенка награлася досхочу. Влада безцеремонно втручалася в найделікатніші питання духовного, ідейного та світо­глядного життя суспільства. Всупереч практиці ліберальних європейських держав українська влада свідомо порушувала свободу совісті, свободу світосприйняття, мовні права громадян. Культуркампф по-ющенківськи спричинив іще більший регіональний розкол і поляризацію суспільства, ніж 2004 року, став одним із чинників, що розриває канву українсько-росій­ських відносин, гальмує процес формування української надетнічної полі­тичної нації.
– Але, попри це, варто визнати, що за роки президентства Віктора Ющенка зроблено немало для перетворення української на повноцінну державну мову, якою володіє біль­шість громадян країни...
– Так, це важливе досягнення в процесі становлення української політичної нації. Але тут багато зробили й Лео­нід Кравчук, і Леонід Кучма. А от у чому досягло успіхів нинішнє керівництво, то це у створенні недоброзичливої щодо російськомовних жителів країни атмосфери.
Згідно з даними дослідження компанії Research and Branding Group, дві третини населення нашої держави мовою щоденного використання називають або тільки російську, або російську й українську. При цьому 68% заявили, що вільно володіють російською мовою, і лише 57% вважають, що вільно володіють українською. Ігнорування такої ситуації владою, намагання подати справу як низький рівень національної самосвідомості громадян є не лише замахом на європейські ліберальні цін­ності, а й шкодить ідеї формування української полі­тичної нації.
– То в якому напрямі ви реформували б мовну політику?
– Збереження української мови як єдиної державної має бути поєднано із наданням права регіонам створювати особливі умови для розвитку та функціонування мов національних меншин. Облради повинні мати право надавати тій чи іншій мові статус регіональної, що дозволить використовувати її в комунікаціях між громадянами та місцевою владою, місцевою владою та бізнесом. При цьому звертатися до цент­ральних органів влади й громадяни, і підприємства мають винятково українською. Треба дозволити громадянам звертатися і представляти свої інтереси в судах усіх рівнів російською мовою. В обов’язковому порядку потрібно створювати російські версії інтернет-сайтів усіх центральних органів державної влади.
– А як ставитеся до обов’язкового титрування або дублювання фільмів російського виробництва українською мовою?
– Це потрібно скасувати. А таку вимогу зберегти тільки щодо фільмів, які виробляються в інших, окрім РФ, країнах. Також варто переглянути низку рішень Національної ради з питань телебачення та радіомовлення, які зобов’язують національні канали всі сто відсотків продукції випускати українською мовою. Поступово, зі зміною поколінь, більшість громадян України вільно володітимуть українською мовою.
Розмовляв Михайло Сірковський

Источник: ЛЬВІВСЬКА ГАЗЕТА | Прочитать на источнике