Михаил КОПОЛОВЕЦ: "Это удар в спину"

Перед початком сезону гравець «Карпат» Михайло Кополовець зазнав травми. Вперше в сезоні Михайло з’явився у товариському матчі проти «Олімпії», а вже за тиждень вийшов в офіційному матчі. Йому вдалося зіграти проти команди свого найкращого друга, екс-карпатівця Василя Кобіна. Після матчу карпатівець поділився «донецькими» враженнями. - Це в тебе друга гра після травми, не тяжко було адаптуватися? - Важкувато було грати. Я цей матч першим вважаю, бо «Олімпія» - це розминочка. Коли вийшов на «Донбас-Арену», то мене аж несло бажання грати. Жаль, кондиції ще не стовідсоткові, практики ігрової вже давно не було. Але я так засумував за футболом, за грою, що мені нічого уже на заваді не стане. - «Донбас-Арена» враження справила? - Я в захваті! Там така атмосфера: багато уболівальників, видовище, краса, словом – це стадіон-мрія. Таке оточення допомагає грати, це ж відчуття єврокубків, великих турнірів. Гравці «Шахтаря» мають бути просто щасливими, що мають можливість грати в такій атмосфері. - Велика кількість уболівальників «Шахтаря» (понад 40 тисяч) не заважала грати? - Фани «гірників» тиснули на нас шаленою підтримкою, але це точно не є причиною того, що відбулось на полі. Уболівальники є всюди і завжди – без них було б не так цікаво, ми ж для них граємо. - По грі що можеш розповісти? - Я розчарований. Начебто ми все правильно робили, але… Тут уже можу сказати, хто нам точно заважав грати. Напевно, тим нікого не здивую, - це суддя. Звісно, що не хочу нічого наговорювати на нього чи обговорювати його дії, але так не робиться. Це удар в спину, одразу і руки опускаються, і бажання грати відпадає. Якби нам з гри забивали, то ще пережити можна, ніхто б нічого не говорив. «Шахтар» - сильна команда, її гру не потрібно псувати таким. Пропускати з гри - одне, але щоб три пенальті в одному матчі – це нечувано! - А твій давній друг Василь Кобін якось заспокоював тебе після матчу? Вдалося з ним поспілкуватися? - Так, ми поговорили, така можливість у нас не часто випадає. Телефоном мало не щодня спілкуємося, але щоб побачитися, то не виходить – у нього графік дуже щільний, та й у мене постійно тренування. У нього все прекрасно, він почав розквітати: збірна, Ліга Європи. Василь – молодець. Він мені розповідав, що вже подружився з командою, стосунки у нього зі всіма налагодились. Правда, жалівся на брак часу, але додав, що воно того варте. Я радий за нього. Коли ми їхали з гри в аеропорт його машиною, то він заспокоював мене. Згадували минуле, бо ми ще в «Закарпатті» разом грали, у нас є про що поговорити. До останньої хвилини, що перебував в Донецьку, він разом зі мною був, бо хто зна, коли зустрінемось знову.
Перед початком сезону гравець «Карпат» Михайло Кополовець зазнав травми. Вперше в сезоні Михайло з’явився у товариському матчі проти «Олімпії», а вже за тиждень вийшов в офіційному матчі. Йому вдалося зіграти проти команди свого найкращого друга, екс-карпатівця Василя Кобіна. Після матчу карпатівець поділився «донецькими» враженнями.
- Це в тебе друга гра після травми, не тяжко було адаптуватися?
- Важкувато було грати. Я цей матч першим вважаю, бо «Олімпія» - це розминочка. Коли вийшов на «Донбас-Арену», то мене аж несло бажання грати. Жаль, кондиції ще не стовідсоткові, практики ігрової вже давно не було. Але я так засумував за футболом, за грою, що мені нічого уже на заваді не стане.
- «Донбас-Арена» враження справила?
- Я в захваті! Там така атмосфера: багато уболівальників, видовище, краса, словом – це стадіон-мрія. Таке оточення допомагає грати, це ж відчуття єврокубків, великих турнірів. Гравці «Шахтаря» мають бути просто щасливими, що мають можливість грати в такій атмосфері.
- Велика кількість уболівальників «Шахтаря» (понад 40 тисяч) не заважала грати?
- Фани «гірників» тиснули на нас шаленою підтримкою, але це точно не є причиною того, що відбулось на полі. Уболівальники є всюди і завжди – без них було б не так цікаво, ми ж для них граємо.
- По грі що можеш розповісти?
- Я розчарований. Начебто ми все правильно робили, але… Тут уже можу сказати, хто нам точно заважав грати. Напевно, тим нікого не здивую, - це суддя. Звісно, що не хочу нічого наговорювати на нього чи обговорювати його дії, але так не робиться. Це удар в спину, одразу і руки опускаються, і бажання грати відпадає. Якби нам з гри забивали, то ще пережити можна, ніхто б нічого не говорив. «Шахтар» - сильна команда, її гру не потрібно псувати таким. Пропускати з гри - одне, але щоб три пенальті в одному матчі – це нечувано!
- А твій давній друг Василь Кобін якось заспокоював тебе після матчу? Вдалося з ним поспілкуватися?
- Так, ми поговорили, така можливість у нас не часто випадає. Телефоном мало не щодня спілкуємося, але щоб побачитися, то не виходить – у нього графік дуже щільний, та й у мене постійно тренування. У нього все прекрасно, він почав розквітати: збірна, Ліга Європи. Василь – молодець. Він мені розповідав, що вже подружився з командою, стосунки у нього зі всіма налагодились. Правда, жалівся на брак часу, але додав, що воно того варте. Я радий за нього. Коли ми їхали з гри в аеропорт його машиною, то він заспокоював мене. Згадували минуле, бо ми ще в «Закарпатті» разом грали, у нас є про що поговорити. До останньої хвилини, що перебував в Донецьку, він разом зі мною був, бо хто зна, коли зустрінемось знову.
Загрузка...

Источник: ПРО ФУТБОЛ | Прочитать на источнике