33-річний Олександр Войцович, якого у Рівному назвали педофілом, стверджував у суді, що нічого не міг вдіяти з собою, бо «десь на рівні підсвідомості» у нього щоразу з’являлася думка про те, що має йти, шукати дітей та їх роздягати. Так він і робив.
Ще у школі маленький Сашко забавлявся тим, що наздоганяв молодших дітей та намагався здерти з них штани, отримуючи від того задоволення. Такі «розваги» тривали доти, доки керівництво школи не запросило на розмову батьків. І Сашка поставили на облік у психіатричну лікарню. Та позбавити неповнолітнього Сашка хворобливого потягу нікому з дорослих не вдалося. І він отримав першу судимість за розбещення неповнолітніх, щоправда, суд покарав юнака умовно і він залишився на волі.
Потім хлопчина прислуговував у церкві в Тинному, нібито, навіть на священика мріяв вивчитись, але не судилося. Симпатичний з вигляду юнак зійшовся з однією з рівнянок. У них народилася дитина, проте жінка стала пиячити і їхнє спільне життя не склалося. Сашко спершу тримався, а потім і собі до горілки потягнувся. А щоб її купувати, потрібні були гроші. Тож молодий чоловік почав красти. На одній з крадіжок його затримали, проте покарання він знову отримав умовне. Чоловік знову не втримався — і скоїв новий злочин. За крадіжку в Гощанському районі суд відправив його у колонію. Покарання Олександр відбував у Рафалівці, звідки звільнився умовно-достроково у серпні 2008 році, відсидівши три роки. Жінка Олександра покинула, тому повернувшись з колонії, Войцович подався на заробітки в Крим, проте там знайти роботу не зміг, отож знову приїхав у Рівне. І у листопаді 2008 року у місті з’явились перші повідомлення стривожених батьків про появу педофіла...
Вранці 17 листопада минулого року на вулиці Вербовій Олександр зупинив дитину, назвався лікарем і сказав, що у нього приватний кабінет, куди запрошує на медогляд. Дівчинка відмовилась піти з незнайомцем. І він знайшов собі іншу жертву. У під’їзді одного з будинків на вулиці Київській впіймав хлопчика. Знову представився лікарем і почав оглядати дитину. Попросив показати зуби. А потім став мацати все тіло дитини. Отримавши сексуальне задоволення, налякав хлопчика не на жарт. А щоб не шукати своїх жертв і далі навмання, Войцович побував у рівненських школах. У школі №11 він вирвав сторінки зі шкільних журналів двох четвертих класів, де були відомості про учнів, їхніх батьків: адреси, телефони, а зі школи №13 журнал викрав. Саме так він вираховував, де хто проживає, де працюють батьки, адже інформація про те була у журналах, в тому числі й телефони. Про зникнення журналів чи їхнє пошкодження повідомлень з управління освіти у міліцію не надходило. А Олександр продовжив своє «полювання» за дітьми. .
— Вранці 15 січня у нашу квартиру подзвонив невідомий чоловік, — розповість згодом мама 13-річної рівнянки. — Дочка відкрила двері, проте ланцюжок не зняла. Чоловік назвав її прізвище, ім’я, по батькові, школу, клас, номер домашнього телефону. Представився, що прийшов з поліклініки №3. Сказав, що нібито тільки моя дочка та її однокласниця, яка проживає у нашому будинку, не пройшли медогляд. Донька відповіла, що говоритиме тільки в присутності мами. Незнайомець наполягав, щоб все-таки впустила його в квартиру, щоб переписати дані із свідоцтва про народження. На що донька відповіла: «Документи знаходяться у мами, а я без неї ніяких питань не вирішую».
Та все ж деякі діти були такими довірливими, що впустили «дядю-лікаря» в оселю, і негідник їх «оглядав». А 26 січня Войцович побачив на вулиці Чорновола дівчинку, яка поверталась додому зі школи.
— Вона йшла сама, я пішов за нею, — розповість згодом Войцович. — Зайшов у під’їзд та побачив, як вона відчиняє двері своїм ключем. Дівчинка не дзвонила, а значить, батьків вдома не було. Я зайшов за нею. Підняв її кофтину. Дівчинка була дуже маленькою, щоб мене задовольнити.
Перелякана Юлія, якій ще й восьми років не виповнилося, стала наймолодшою жертвою негідника. Вона не змогла виставити чужинця за двері, а плакала та просилася. Навіть показала чужинцю, де гроші лежать і золота обручка. Він їх забрав. І в якусь мить педофіл став вбивцею.
— Він поставив дитину на стілець до дверей, — розповість пізніше про цей епізод злочинної діяльності педофіла Кристина Вихотень з прокуратури області, яка була держаним обвинувачем під час судового процесу. — Злочинець накинув їй на шию зашморг, що зробив з мотузки, яку приніс з собою. Закріпив її до дверей. Та зачинив їх. Він чув, як випав стілець з-під ніг дитини, проте не зупинився, щоб врятувати її.
Згодом засуджений запевнятиме, що злякався, а тому — втік. Войцович викинув обручку та гроші у смітник. А наступного дня прийшов до ЗОШ №11 , щоб там знайти собі чергову жертву. І знайшов, проте на нього звернула увагу рівнянка, яка йшла за своєю дитиною. Жінка зчинила галас. І Олександра, незважаючи на його опір, затримали двоє курсантів міліцейського училища. До приїзду міліції Олександра тримали в кімнаті медпункту. Він встиг там викинути сторінки зі свого блокнота, в них були прізвища дівчаток, які могли стати його черговими жертвами.
Хоча в місті й з’явилися чутки про те, що Войцовича у міліції били, проте і міліціонери, і працівники прокуратури категорично їх спростовували — мовляв, «таких, як він, і бити не треба, самі все розкажуть».
— Він написав явки з повинною, — розповів «РВ» начальник Рівненського міського відділу міліції Григорій Зарічнюк. — Діти, яких скривдив Войцович, його впізнали. Мене вразила холоднокровність, з якою Олександр скоював злочини та про них розповідав.
Якщо провину у розбещенні дітей під час суду Войцович визнав, то той факт, що мав умисел вбити дівчинку, заперечував до останнього. Просив, щоб суд перекваліфікував йому 115 статтю кримінального кодексу на 135, тобто з вбивства дівчинки — на залишення дитини в безпорадному стані. Проте провину Войцовича у скоєнні вбивства було доведено.
Дітей, яких розбещував педофіл, в суд не викликали, щоб ще раз не травмувати зустріччю з особою, після зустрічі з якою вони не спали ночами та боялися самі заходити у під’їзди своїх будинків.
Державний обвинувач на процесі Кристина Вихотень просила для підсудного довічного позбавлення волі. І судді Анатолій Квятковський та Святослав Гладкий підтримали позицію прокурора. Підсудний стояв у клітці, опустивши очі, а після проголошення вироку лише зронив, що питань до суддів не має. Ні батьки, чиїх дітей він скривдив, ні його рідні, ні навіть його адвокат в суд не з’явились. Прийшла почути вирок суду лише мама вбитої Юлії.
Источник: Газета "Рівне вечірнє" | Прочитать на источнике
Добавить комментарий к новости "Педофілу дали «довічне»"