Хто захопив ливарний завод?

Майже тиждень без жодних пояснень бійці спецпідрозділу «Беркут» тримали під охороною приміщення Рівненського ливарного заводу. Під час взяття приміщень під варту правоохоронці вилучили усі установчі документи та печатки підприємства. Ці атрибути керівництва досі знаходяться в міліції, а повноцінна робота заводу паралізована.
Минулого понеділка біля прохідної РЛЗ зібралися представники власників 99,99% акцій підприємства. Вони завели на завод і представили заступнику колишнього генерального директора та приватній охороні «Тайфун» нового керівника Валерія Марчука. Щоб у майбутньому не виникало зайвих претензій, ввесь цей процес фіксувався на відеокамеру.
— Суди з колишнім генеральним директором підприємства паном Канським тривали у нас вже давно, — каже представник акціонерів заводу Юрій Коваленко. — Три роки тому у нього закінчився трудовий контракт, згідно з яким він обіймав цю посаду, тому загальні збори акціонерів своїм рішенням припинили його повноваження. Втім, складати свої повноваження чоловік відмовився і пішов по судах оскаржувати рішення акціонерів. Останню крапку в трирічній судовій тяганині поставив Господарський суд Рівненської області, який після того як справа двічі доходила до Верховного Суду України, своєю ухвалою врешті-решт припинив провадження у справі, в якій оскаржувалося рішення акціонерів.
Ознайомити вже колишнього на той момент генерального директора пана Канського з рішенням акціонерів у понеділок не вдалося. Його не було на робочому місці. Тому акціонери разом із новопризначеним керівником заводу показали усі необхідні документи першому заступнику пана Канського Наталі Зюбановій.
— Ми попросили передати нам установчі документи та печатки підприємства, — продовжує пан Коваленко. — Зюбанова пояснила, що цих речей в неї немає. На столі лежали ключі від сейфа, який ми відкрили та знайшли в ньому документи і печатки. Їх було передано В.Марчуку — законно обраному керівнику підприємства. Жодного тиску на жінку ми не чинили. Це теж знято на відео.
Новопредставлений генеральний директор насамперед розірвав угоду про співпрацю з найнятою паном Канським охоронною фірмою «Тайфун». Про своє рішення він повідомив старшого зміни. Після чого приватних охоронців чемно попросили залишити приміщення заводу, а свої пости передати внутрішній охороні РЛЗ. Щоб не провокувати конфлікт між внутрішньою охороною заводу та працівниками охоронної фірми «Тайфун», які демонстративно відмовилися виконувати наказ нового керівника, пан Марчук звернувся по допомогу до правоохоронців.
За словами представника акціонерів, ввесь день правоохоронці виконували функцію сторонніх спостерігачів. Їм пан Марчук тимчасово передав установчі документи та печатки підприємства. Пізно вночі ситуація докорінно змінилася. Близько другої години на підприємство приїхали одразу кілька нарядів «Беркута» і без жодних пояснень взяли під охорону всі приміщення заводу. Після чого виставили за двері всіх охоронців.
Через кілька днів акціонер ливарного заводу — ВАТ «Рівненський завод тракторних агрегатів», який є власником приміщення адміністративно-побутового корпусу, уклав договір про охорону будівлі з приватною охоронною фірмою «Багіра і К», охоронці якої за погодженням з міліцією зайняли пости в приміщені. Але через деякий час бійці «Беркута» силою змусили нових охоронців покинути об’єкт. Натомість у четвер, коли правоохоронці залишили підприємство, на їхні пости повернулися «тайфунівці». Нині всі документи та печатки залишаються у правоохоронців. Власникам підприємства вони жодних пояснень своїх дій не дають. Таким чином, на заводі досі залишаються два генеральних директори. Як розвиватимуться події навколо підприємства — «РВ» і надалі буде інформувати читачів.


Валерій Марчук, генеральний директор ЗАТ «РЗЛ»:
— Посаду генерального директора згідно з рішенням акціонерів, спостережної ради та відповідного укладеного контракту обіймаю я. Цих документів цілком достатньо, аби я міг приступити до виконання своїх обов’язків. Завод є акціонерним товариством, тому власниками його є акціонери. Коли три роки тому закінчився термін договору з паном Канським, збори акціонерів вирішили його не продовжувати. Тоді вони звільнили пана Канського і обрали мене. Пан Канський вирішив піти власним шляхом і почав звертатися до різних судів. Нині усі судові тяжби з приводу законності обрання мене директором припинені.
Валерій Канський, звільнений генеральний директор ЗАТ «РЗЛ»:
— Це було силове захоплення підприємства. Виконувати рішення суду мають відповідні виконавчі інстанції, а не акціонери та невідомі люди. Якщо прийдуть судові виконавці, будь ласка, я не проти. Одразу напишу заяву на звільнення. До того часу я не дозволю розвалити цей завод, який свого часу мені вже довелося піднімати з руїн. Нині РЛЗ одне з небагатьох підприємств, яке під час кризи досі працює. Більше того, не має жодних боргів.
Тепер щодо пана Кошкіна. Його претензії до мене виникли тоді, коли я відмовився платити особисто йому щомісяця «відкати». Тому він і хоче поставити свого генерального директора. А далі вони разом просто розвалять підприємство. Тим більше, є що красти. Одного металу стільки, що вистачить на три роки безбідного життя. Підприємство, незважаючи ні на що, продовжує працювати. Мій кабінет опломбований правоохоронцями, але я підписую документи і проводжу наради в іншому приміщенні. Вся установча документація та печатки — у міліції. Коли їх повернуть — не знаю. Сподіваюся, що найближчими днями. Також мені відомо, що нині правоохоронці проводять перевірку за фактом силового захоплення підприємства.
Ілля Кошкін, голова спостережної ради Рівненського ливарного заводу:
— На завод прийшли його власники. Оце і все, як каже пан Канський, силове захоплення. Власники мають повне право прийти і подивитися на те, як працює їхнє підприємство. Так само, як і мають право на зміну керівника свого підприємства. Пан Канський ігнорує рішення зборів акціонерів і вже три роки керує заводом, не маючи на це жодних повноважень. Навмисно затягує час, закидаючи суди різних областей України своїми позовами. Більшість з них були просто абсурдними. Дійшло до того, що він почав подавати у суд сам на себе. Громадянин Канський позивався з директором ЗАТ «РЛЗ» Валерієм Канським. Нібито керівник підприємства перешкоджає йому працювати. Суд приймає цей позов до розгляду, а разом і накладає заборону на внесення будь-яких змін до Єдиного державного реєстру стосовно відомостей про керівника. Але державний реєстратор, який підпорядковується безпосередньо голові райдержадміністрації Михайлу Никитюку, йде ще далі, відмовляючись реєструвати зміни в статуті, які б обмежували повноваження генерального директора та робили неможливим розкрадання майна ЗАТ «РЛЗ». Таким чином, пан Канський затягував час, прикриваючись витягом з Єдиного державного реєстру, який є єдиним доказом його повноважень.
Безумовно, суди вищих інстанцій через два-три місяці скасовували незаконні рішення попередніх судів. Та Канського цікавило інше — якомога довше залишатися біля «керма» підприємства. За останні три роки вдалося виграти 21 судовий позов пана Канського з 22. Ще один перебуває на розгляді. Тому досі діє заборона на внесення змін, якою звільнений генеральний директор продовжує «прикриватися».
Два роки тому Валерій Канський намагався вивести усі активи заводу до спеціально створеного підприємства «Прометей». Причому, завод мав би в цьому підприємстві невеликий відсоток акцій. Нам і цю схему вдалося поламати у судах. Всі угоди були визнані незаконними, а право власності на майно знову повернули заводу. Спочатку прокуратура за даним фактом порушила кримінальну справу. Її один раз вже закривали завдяки особистим зв’язкам пана Канського, втім, Верховний Суд України її поновив. Таким чином, він досі під слідством. Тож виникає логічне запитання: хто насправді захопив це підприємство?
Ще одним цікавим моментом є те, що пан Канський найняв на охорону підприємства приватну фірму «Тайфун», близько сотні чоловік. Їхнє основне завдання не пускати на завод нікого, окрім самого Канського. Хоча вони працюють там, за великим рахунком, нелегально, оскільки, по-перше, ВАТ «Рівненський завод тракторних агрегатів» розірвало договір оренди з РЛЗ та надіслало «Тайфуну» вимогу звільнити приміщення, в яких вони не мають права перебувати, по-друге, згідно з ліцензійними умовами мають отримати підтвердження повноважень директора. У пана Канського таких повноважень немає. Міліцію це не цікавить. Їхня позиція взагалі мені не зрозуміла. Чому вони стільки часу тримали під охороною приватне підприємство, коли власники заводу викликали їх лише для тимчасової підтримки громадського порядку? Якщо у них були відомості про можливе силове захоплення підприємства з боку фірми «Тайфун» — це інша річ, але вони мали повідомити про це власників заводу. Натомість акціонерам нічого не пояснили. Більше того, їм досі не повертають ні печатку, ні установчі документи. Завод є приватною власністю, і так нахабно втручатися в його роботу навіть правоохоронці не мають права.
Тамара Лисенко, начальник ВЗГ УМВС України в Рівненській області:
— Кількаденна присутність «Беркута» на підприємстві була зумовлена необхідністю підтримки там громадського порядку. До нас надійшла заява від фінансового директора підприємства про те, що на неї чиниться тиск групою осіб, які хочуть зняти її з посади. За даним фактом порушено кримінальну справу. Ведеться слідство. Документи та печатки підприємства вилучені. Поки триватиме слідство, вони будуть у нас. Надзвичайних подій на «РЛЗ» ми не допустили. Дехто закидав, що там було рейдерське захоплення. Можу запевнити вас, що це не так.

Источник: Газета "Рівне вечірнє" | Прочитать на источнике