Тимошенко після виборів матиме вплив на всі гілки влади

Розмова з Володимиром Фесенком, політологом, головою правління Центру прикладних політичних досліджень “Пента”
Політична ситуація останніми роками промовисто засвідчила: навіть формально володіючи владою, не факт, що ти володітимеш нею реально. Адже перешкодити діяльності будь-якого з органів влади дуже просто: накласти вето, подати в суд, скасувати рішення чи банально заблокувати трибуну. Безпорадність української сучасної влади давно пояснюють конституційними змінами 2004 року, тож політики запевняють, що без конституційного врегулювання відносин президента і прем’єр-міністра нормальна робота українських політичних інституцій навряд можлива. Очевидно, що до президентських виборів нових змін до Конституції не ухвалять. Відтак можна припустити, що майбутній президент (незалежно від того, хто ним буде) стане заручником політичної ситуації в країні, а тому навряд ефективно працюватиме. Проте, як з’ясувалося, ця формула спрацює не з усіма. Про реальну владу в руках імовірних майбутніх президентів – у розмові з Володимиром Фесенком. – Чи може скластися так, що майбутній глава держави буде приречений повторити рейтинговий “подвиг” Віктора Ющенка, оскільки не матиме реальної влади? – Не зовсім так. Насправді в умовах навіть нинішніх повноважень президент може впливати на багато що – була б політична воля. Адже гарант має вплив на силові структури і значні кадрові повноваження, який зростатиме, якщо (і це головне, цього, зокрема, не вистачало Ющенку) в нього буде серйозна парламентська підтримка. Третій чинник, який також може бути на користь главі держави, – це лояльний до нього прем’єр. Тоді фактично можна буде робити будь-що: президент суттєво впливатиме й на виконавчу владу, й на соціально-економічну політику тощо. Тому якщо новий лідер держави матиме парламентську більшість і “свого” прем’єр-міністра, то багато чого зможе зробити.– Наскільки такий розклад імовірний за нинішньої ситуації у владі?– У цьому сенсі певна перевага вже з перших днів президентства може бути в Юлії Тимошенко. Нині вона – прем’єр-міністр і якщо стане президентом, то навіть після складання присяги певний час матиме фактично свій уряд: може напряму, хоч і неофіційно, керувати Кабміном, а виконувачем обов’язків прем’єр-міністра певний час буде її перший заступник Олександр Турчинов. Потім – питання в тому, щоб обрати нового прем’єр-міністра, який також задовольняв би пані Тимошенко. Хто це буде? Той же Турчинов або хтось інший – це вже питання наявності власної парламентської більшості. Тут також є певна перевага Юлії Володимирівни – де-юре її більшість існує. – Ну, власне, існує винятково де-юре…– Саме так, але – і про це вам скаже більшість народних депутатів – після перемоги на президентських виборах на бік переможця перейде частина нардепів. Тому в разі обрання Ю. Тимошенко можна з дуже високою ймовірністю прогнозувати, що частина тих же регіоналів перейде на її бік і, можливо, неофіційно, непрямо підтримає коаліцію своїми голосами. Це хоча б на якийсь час вирішить для неї проблему парламентської більшості. А далі від того, наскільки ця більшість буде стійкою і наскільки співпрацюватиме з “Леді Ю”, залежатиме і ймовірність проведення дострокових парламентських виборів. Проте на певний період у руках Юлії Володимирівни будуть важелі впливу на всю виконавчу владу.– А якщо президентом стане не Ю. Тимошенко? – Якщо переможе Віктор Янукович, то ситуація для нього буде складнішою. Він матиме повне право, наприклад, змінити голову Національного банку (як і Ю. Тимошенко, звісно), генерального прокурора, проте кандидатури тих людей, яких подасть Віктор Федорович, має затвердити Верховна Рада. І для лідера регіоналів також виникає проблема наявності або формування власної парламентської більшості. Але головна проблема – це прем’єр Юлія Тимошенко. Або доведеться домовлятися з нею щодо формування спільної парламентської коаліції, чи, можливо, про введення своїх міністрів в її уряд, але лише за умови, що вона залишиться прем’єр-міністром, або ж шукати шляхи для розпуску Верховної Ради і проведення дострокових парламентських виборів. – Які Юлія Володимирівна може заблокувати, як зробила це з В. Ющенком…– Дійсно, вона може їх заблокувати, але цього разу це буде зробити складніше, тому що все ж таки регіонали мають більший потенціал і вплив на судову систему й парламент – ситуація з блокуванням засвідчила, що вони можуть діяти рішучіше й жорсткіше, ніж Віктор Ющенко. Так чи інакше вони можуть поборотися хоча б у перспективі за формування своєї парламентської більшості, можливо, навіть за свого прем’єр-міністра, проте їм буде значно складніше це зробити. Та й часу на це знадобиться більше, ніж Юлії Тимошенко. – Чи перейдуть депутати під президента Януковича?– Перейдуть. У кожному разі існує ризик переходу частини бютівців, частини нардепів із “Нашої України” (особливо пов’язаних з “Єдиним центром”) і насамперед депутатів-бізнесменів. Проте думаю, що така міграція буде менш масовою. Гадаю, частина бютівських депутатів-бізнесменів чекатиме на розвиток ситуації, оскільки Ю. Тимошенко залишатиметься прем’єр-міністром, а В. Янукович має утвердитися на посаді президента і продемонструвати, чи має він реальну владу. Тобто просто так і відразу вони не перебігатимуть. Відтак перебіжки можуть бути, але не факт, що їх масштаб і якість допоможе сформувати нову парламентську більшість. Тим паче, більшість формують фракції. І тут регіоналам треба, щоб їх підтримали комуністи, можливо, Блок Литвина. Однак виникає питання з фракціями НУ-НС і БЮТ, тому що для юридичного формування нової коаліції не вистачить голосів. У мене є сумніви, що всередині фракції НУ-НС буде більшість для того, щоб ухвалити рішення про співпрацю з Віктором Януковичем. Тому або регіонали домовлятимуть ся з Юлією Тимошенко, або їм дійсно доведеться щось робити для проведення дострокових парламентських виборів.– Судячи з ваших слів, можна зробити висновок, що третій кандидат після перемоги виявиться повністю безпорадним…– Якщо ви маєте на увазі Арсенія Яценюка, то в нього просто буде значно складніша ситуація. Все ж таки за В. Януковичем і Ю. Тимошенко великі парламентські фракції, серйозний уплив на органи місцевої влади, а також на різні судові інститути. Лідер “Фронту змін” на сьогодні – політик-одинак. Він не має не лише власної фракції, а й навіть якогось угруповання у Верховній Раді. Не може навіть мріяти про формування потенційної парламентської більшості в нинішньому складі парламенту. Також для нього є актуальною проблема співіснування з прем’єром Ю. Тимошенко. Та й утвердитися на посаді президента, тобто продемонструвати свій вплив на різного роду силові структури, також буде непросто. Тут замало написати укази про звільнення – треба буде домовлятися. І в цьому сенсі – не в плані повноважень, а з погляду реального владного статусу – Арсеній Яценюк поступатиметься і Юлії Тимошенко, і Вікторові Януковичу. Він буде значно слабшим президентом, якщо називати речі своїми іменами. – Чи актуальною після виборів буде тема змін до Конституції?– Це питання буде актуальним і всі це розуміють. Варіант, про який каже Асеній Петрович, – вирішити проблему розмежування повноважень влади на рівні законів – існує. Сам був прихильником такого варіанта, оскільки провести конституційну реформу дуже складно. Щоправда, хоча багато проблем розмежування повноважень можна вирішити саме на законодавчому рівні, проте далеко не всі. Крім того, знову ж таки, щоб президент і прем’єр-міністр співпрацювали між собою не конфліктно, вони мають бути або союзниками, або хоча б поважати одне одного. Тобто тут політичний чинник є значно вагомішим, аніж формальний юридичний. Однак річ не лише в розмежуванні повноважень – є низка інших проблем: і процедурних, і кадрових. Тому думаю, що будь-який новий президент рано чи пізно спробує провести конституційну реформу. Тут можуть бути, до речі, різні варіанти. І не лише розробки й ухвалення нової Конституції. Це питання того, який шлях обрати: через парламент, або через референдум, або (про що давно говорять деякі юристи) через Конституційний Суд скасувати конституційну реформу 2004 року.
Розмовляла Ірина Гамрищак

Источник: ЛЬВІВСЬКА ГАЗЕТА | Прочитать на источнике