Завтра — День паліативної та хоспісної допомоги

У житті кожного з нас рано чи пізно з’являється межа, за якою починається Вічність. Проте не кожен із нас, на жаль, перетинає її в оточенні близьких та професіоналів, які зігрівають останні дні ласкою і турботою, допомагають полегшити страждання. В світі вже понад 30 років такими хворими опікується Служба паліативної та хоспісної допомоги. Останнім часом така служба робить перші кроки і в Україні. Детальніше про розвиток паліативної та хоспісної допомоги в Києві та Україні розказали Віталій Мохарєв, заступник начальника Головного управління охорони здоров’я та медичного забезпечення КМДА, Валентина Некрутова, директор Територіального центру соціального обслуговування малозабезпечених пенсіонерів та інвалідів Печерського району та Віктор Сердюк, голова правління Благодійного фонду допомоги хоспісам, віце-президент Всеукраїнської Асоціації паліативної допомоги.
— Паліативна допомога, хоспіси — поняття нові для України. Розкажіть, будь ласка, детальніше про такий вид допомоги та діяльність цих закладів.
Віктор СЕРДЮК:— Паліативна допомога — це комплекс підтримки осіб, які мають невиліковні захворювання, що включає медичний, соціальний та духовний компоненти. За визначенням ВООЗ, паліативна допомога — це підхід, що дає змогу поліпшити якість життя невиліковно хворих пацієнтів та їхніх родин. З 2002 року сферу діяльності паліативної допомоги було розширено: відтоді йдеться про медичну, соціальну та духовну допомогу паліативним хворим та їхнім родинам.
У Києві, як і в Україні в цілому, та більшості країн Європи, проблема розвитку паліативної та хоспісної допомоги з кожним роком набуває все більшого значення та гостроти. Це зумовлено, по-перше, старінням населення. Щороку зростає кількість людей літнього віку, які в фінальному періоді життя страждають через невиліковні захворювання, що суттєво знижує якість життя тяжкохворих та їхніх близьких, які опікуються ними. Все більше людей літнього віку потребують медико-соціального догляду, адекватного знеболення, морально-психологічної та духовної підтримки. Саме паліативна допомога адекватно реагує на потреби хворих та їхніх рідних. Вона сприяє поліпшенню якості життя і може позитивно вплинути на динаміку захворювання.
Віталій МОХАРЄВ:— Сьогодні в Україні таких хворих та їхніх рідних, які страждають від очікування неминучої втрати, налічується понад 1,5 мільйона осіб. Щороку в Україні в кінці свого земного життя більш ніж 480 тисяч наших близьких та рідних, у тому числі й діти, які помирають від тяжких хронічних захворювань, гостро потребують спеціалізованої паліативної та хоспісної допомоги. Також, на жаль, протягом останніх десятиліть швидкими темпами зростає кількість молодих пацієнтів та дітей з обмеженим прогнозом життя.
Віктор СЕРДЮК:— Світовий досвід свідчить, що міждисциплінарний підхід до надання паліативної допомоги дає змогу максимально забезпечити якість життя паліативних хворих та їхніх рідних. З цією метою у штат хоспісу або виїзної бригади паліативної допомоги залучають лікарів, медичних сестер, соціальних працівників, психолога і священика. Інших фахівців залучають до надання паліативної допомоги у разі потреби. Крім цього, допомогти можуть родичі і волонтери, які мають спеціальну підготовку. Успіхи щодо створення хоспісів та розвитку паліативної опіки, яких вдалося досягти протягом останніх 30 років у багатьох розвинених країнах, свідчать, що ефективна паліативна допомога значно підвищує якість життя людей у її фінальній стадії.
— Як розвивається такий вид допомоги в Україні, зокрема в Києві?
Віктор СЕРДЮК:— Нині на певну кількість невиліковно хворих у країні є лише 19 стаціонарних хоспісів та паліативних відділень на 600 ліжок. Звичайно, така їхня кількість не може задовольнити тих потреб, що є.
Через недостатню доступність паліативної та хоспісної допомоги для більшості людей сотні тисяч наших співгромадян помирають у муках, а ще більше їхніх рідних змушені витрачати свій робочий час для догляду за ними, що завдає державі значних економічних втрат, призводить до психоемоційних розладів у сім’ях, тобто значно знижує якість життя кількох мільйонів наших громадян.
— Тобто виходом із ситуації, що склалася, може бути тільки розвиток ефективної системи паліативної та хоспісної допомоги?
Віталій МОХАРЄВ:— Так. І Київська міська державна адміністрація повністю поділяє цю точку зору. Адже утримання невиліковно хворих в умовах онкологічного центру або стаціонарного медичного закладу загального профілю є недоцільним як з медичної точки зору, так і економічно неефективним. Особливої актуальності надає проблемі потреба паліативної та хоспісної допомоги хворим на СНІД та туберкульоз у термінальній фазі захворювання.
Варто зазначити, що, на жаль, система охорони здоров’я у місті, як і в Україні, поки що не може забезпечити доступність паліативної та хоспісної допомоги для більшості людей, котрі потребують спеціалізованої медичної допомоги цього виду.
Сьогодні в Києві функціонує лише три хоспіси та відділення паліативної допомоги. Кияни можуть по праву пишатися хоспісним відділенням міського онкологічного центру, який, на думку вітчизняних та міжнародних фахівців, є найкращим в Україні та одним із найкращих у Європі. Завершується ремонт паліативного відділення у міськлікарні № 2. На жаль, матеріально-технічна база більшості діючих хоспісів та відділень паліативної допомоги ще не відповідає міжнародним стандартам, а умови перебування хворих у цих закладах не завжди є задовільними.Для забезпечення паліативною і хоспісною допомогою 3,5 мільйонного населення Києва потрібно створити 280 стаціонарних ліжок. Крім цього, потрібно розвивати службу паліативної допомоги хворим вдома, заохочувати створення спеціалізованих паліативних відділень у інтернатах для літніх людей. Звісно, для цього, крім коштів, потрібні медичні кадри, соціальні працівники, психологи та волонтери, які мають спеціальну підготовку.
— Але ж всі ці питання потребують вирішення. Яка робота проводиться в цьому напрямку?
Віталій МОХАРЄВ:— У розв’язанні цих проблем столична влада покладає надії на співпрацю з Інститутом паліативної та хоспісної медицини МОЗ України, Асоціацією паліативної допомоги та Благодійним фондом “Допоможемо хоспісам”.
Згідно з рішенням Круглого столу з питань розвитку паліативної та хоспісної допомоги киянам, який відбувся у червні 2009 року під головуванням першого заступника Київського міського голови Ірени Кільчицької, за участі міжнародних експертів, структурні підрозділи КМДА спільно з фахівцями та громадськістю розпочали розробку міської цільової комплексної програми розвитку паліативної та хоспісної допомоги на 2010—2014 роки.
Ця програма передбачає створення в Києві науково обґрунтованої сучасної, професійної, економічно доцільної та ефективної системи (служби) паліативної та хоспісної допомоги, відповідно до потреб киян та міжнародних стандартів, спрямованої на забезпечення пацієнтів із невиліковними хворобами та обмеженим терміном життя та їхніх родин доступною медико-соціальною, психологічною паліативною допомогою та духовною підтримкою.
Валентина НЕКРУТОВА:— Важливим кроком у розвитку паліативної та хоспісної допомоги в Києві є пілотний інноваційний проект, упровадження якого розпочато в Печерському районі столиці згідно з рішенням районної ради та за підтримки районної держадміністрації. Так, уперше в Києві і Україні на базі Територіального центру соціального обслуговування самотніх малозабезпечених пенсіонерів та інвалідів Печерського району у співпраці з Управлінням охорони здоров’я та медичними закладами і громадськістю буде організовано виїзну службу для надання паліативної допомоги хворим удома.
Ця ініціатива знайшла широку підтримку та схвалення у мешканців району. Сподіваємося, що інші райони Києва теж зацікавляться цим інноваційним підходом, що в умовах кризи дасть змогу не лише ефективно використовувати бюджетні кошти, а й має велике соціальне та гуманістичне значення.
— Чи потрібно максимально поширювати інформацію про необхідність надання такої допомоги серед населення?
Віктор СЕРДЮК:— Звичайно, це потрібно. З метою інформування суспільства в столиці щорічно відзначають День паліативної та хоспісної допомоги. Цього року цей День відзначатимуть 10 жовтня під гаслом “Твій голос мають почути”.
У цей день і протягом жовтня в Києві та в Україні відбуватимуться благодійні заходи за ініціативи Всеукраїнської Асоціації паліативної допомоги та Благодійного фонду “Допоможемо хоспісам”, підтримки громадськості, лікувальних закладів та церков. Їхня мета — привернути увагу до проблем людей із тяжкими невиліковними хворобами та обмеженим прогнозом життя.
У рамках відзначення Дня паліативної та хоспісної допомоги 10 жовтня о 19 годині українська еліта, медичні працівники, громадськість, представники міжнародної спільноти заберуться в Національному театрі опери та балету імені Тараса Шевченка на прем’єрі благодійної вистави-опери Доніцетті “Любовний напій”. Ми щиро вдячні керівництву та колективу театру, які долучилися до громадського руху допомоги хоспісам і підтримки тяжкохворих людей. Запрошуємо киян та гостей міста взяти участь у цій благодійній акції, відвідавши виставу. Зібрані благодійні кошти спрямують на допомогу громадянам, котрими опікуються фахівці та волонтери хоспісів і відділень паліативної допомоги.Сподіваємося, всі, хто не байдужий серцем і душею, хто прагне полегшити страждання і біль десяткам тисяч невиліковно хворих українців, знайде можливість допомогти хоспісам. Ми переконані, що наша солідарна підтримка сприятиме консолідації громади навколо цінностей гуманізму, милосердя та доброчинності, допоможе зробити ще один крок у наближенні України до світових стандартів.
Віталій МОХАРЄВ:— Досвід країн Європи переконливо свідчить, що саме співпраця держави і громадськості, використання різних джерел фінансування — як бюджетних коштів, так і залучення благодійних фондів і приватного сектору — дасть змогу досягти хороших результатів щодо розвитку та забезпечення доступності паліативної допомоги. КМДА, як і в багатьох інших сферах діяльності, готова підтримати і розвивати прогресивні ефективні підходи та концепції заради благополуччя киян.
Підготувала Галина ПЕТРЕНКО, “Хрещатик”

Источник: Хрещатик - Київська мунiципальна газета | Прочитать на источнике