Комітет Європарламенту обрав трьох претендентів на отримання премії Сахарова

Комітет із закордонних справ Європейського парламенту обрав трьох претендентів на отримання цьогорічної премії Сахарова. Про це повідомили у прес-службі Європарламенту, передає УНІАН.
Згідно з повідомленням, претендентами, зокрема, стали палестинський гінеколог Іззельдін Абуелєш, що мешкає в таборі біженців у секторі Газа та, незважаючи на втрату трьох своїх дочок, продовжує боротьбу за мир між ізраїльським та палестинським народами; швецький журналіст еритрейського походження Давіт Ісаак, що є політичним в’язнем в Еритреї з 2001 року, а також троє об`єднаних претендентів Людмила Алексєєва, Олег Орлов та Сергій Ковальов, як представники російського товариства "Меморіал, що займається захистом прав людини в Росії.
22 жовтня з трьох претендентів Конференція Президентів Європарламенту, до якої входять голови всіх комітетів та лідери політичних груп, має обрати цьогорічного лауреата, а офіційна церемонія нагородження має відбутися 16 грудня у Страсбурзі.
Довідка
Андрій Дмитрович Сахаров народився 21 травня 1921 в Москві в сім'ї викладача фізики. Його мати Катерина Олексіївна (до заміжжя Софіано) була домогосподаркою. Початкову освіту він здобув удома, в школу пішов вчитися з сьомого класу.
У 1938 році Андрій Сахаров на відмінно закінчив школу і вступив до фізичного факультету Московського університету. У 1942 році, перебуваючи в евакуації в Ашхабаді, він на відмінно закінчив МГУ.
У вересні 1942 року він був розподілений в розпорядження Наркомату озброєнь, звідки був направлений на великий військовий завод до Ульяновська, де до 1945 року працював інженером-винахідником і став автором низки винаходів в сферіі методів контролю продукції.
З 1943 по 1944 рік Андрій Сахаров зробив самостійно декілька наукових робіт і надіслав їх Ігорю Тамму у Фізичний інститут ім. Лебедєва.
У 1945 році він вступив до аспірантури Фізичного інституту АН СРСР ім. Лебедєва, і в листопаді 1947 року захистив кандидатську дисертацію.
У 1948 році Андрій Сахаров був включений в науково-дослідну групу з розробки термоядерної зброї, якою керував Тамм, де пропрацював до 1968 року.
У 1953 році Сахаров захистив докторську дисертацію і в тому ж році був обраний дійсним членом Академії Наук СРСР.
З кінця 1950-х років Сахаров, котрий вважався "батьком" радянської водневої бомби, активно виступав за припинення випробувань ядерної зброї. У 1957 році він написав статтю про шкоду ядерних випробувань, в 1958 році виступив (разом із Курчатовим) проти ядерних випробувань, які планувалися. Він був одним із ініціаторів підписання Московського договору 1963 року про заборону випробувань в трьох середовищах (у атмосфері, у воді і в космосі), в 1967 році брав участь у Комітеті захисту Байкалу.
З кінця 1960 років він був одним із лідерів правозахисного руху в СРСР. У 1968 році він написав брошуру "Роздуми про прогрес, мирне співіснування та інтелектуальну свободу", яка була опублікована в багатьох країнах. З липня 1968 року, після публікації за кордоном цієї статті, Сахаров був усунений від секретних робіт.
З 1970 року захист прав людини, захист людей, які стали жертвами політичної розправи, вийшов для вченого на перший план. У 1970 році Сахаров став одним із засновників Московського комітету з прав людини, висловлювався з проблеми забруднення навколишнього середовища, за скасування страти, за право на еміграцію, проти примусового лікування "інакодумців" в психіатричних лікарнях.
У 1975 році Андрій Сахаров написав книгу "Про країну і світ". У тому ж році "за безстрашну підтримку фундаментальних принципів миру між народами і за мужню боротьбу із зловживаннями владою і будь-якими формами придушення людської гідності" він був удостоєний звання лауреата Нобелівської премії миру.
У 1976 році Андрій Сахаров був обраний віце-президентом Міжнародної ліги прав людини.
22 січня 1980 року Андрій Сахаров без суду був засланий в місто Горький. Місто у той час було закрите для іноземців. У Горькому він перебував в умовах майже повної ізоляції і під цілодобовим міліційним наглядом.
З початком перебудови, в грудні 1986 року, за розпорядженням Михайла Горбачова Андрій Сахаров був звільнений з горьківського заслання. Разом із дружиною він повернувся до Москви, де продовжив працювати у Фізичному інституті ім. Лебедєва.
У листопаді-грудні 1988 року відбулася перша поїздка Сахарова за кордон, під час якої він зустрічався з Рональдом Рейганом, Джорджем Бушем, Маргарет Тетчер, Франсуа Міттераном.
Останні роки життя Сахаров активно займався правозахисною діяльністю. У березні 1989 року він був обраний народним депутатом СРСР від Академії наук, ставши одним із лідерів групи найбільш радикально налаштованих депутатів.
Один із творців водневої бомби в СРСР, автор наукових праць з магнітної гідродинаміки, фізики плазми, керованого термоядерного синтезу, елементарних частинок, астрофізики, гравітації, Андрій Сахаров був закордонним або почесним членом багатьох наукових асоціацій. Він був членом Національної академії наук (США), Американської академії мистецтв і наук, Американського філософського товариства, Американського фізичного товариства, Французької академії (Інститут Франції), Академії моральних і політичних наук (Франція), Академії Дея Лінчеі (Італія), Венеціанської академії, Голландської академії (Сахаров її перший і єдиний закордонний член).
Андрій Дмитрович Сахаров помер ввечері 14 грудня 1989 року від серцевого нападу. Похований в Москві на Востряковському кладовищі.
У 1988 році Європарламент заснував премію "За свободу думки" імені Андрія Сахарова, яка присуджується щорічно за "досягнення в справі захисту прав людини і його основних свобод, а також за пошану до міжнародного законодавства і розвиток демократії".

Источник: Хрещатик - Київська мунiципальна газета | Прочитать на источнике