Артем Франков: «Людей з такою дикцією, як у мене, не можна підпускати до телебачення»

Відомі спортивні журналісти України з таких видань, як «Спорт-експрес», «Факти», «2000», «Футбол» завітали до Рівного для спілкування зі студентами МЕГУ. Був серед гостей і головний редактор тижневика «Футбол» Артем Франков, голос якого також нині можна почути в телеефірі під час трансляцій на каналі «ТЕТ». Свої думки щодо сучасного стану спортивної журналістики в країні гість не став приховувати ні перед студентами, ні тим більше перед журналістом «РВ».
— Є помилкова думка, що наша спортивна журналістика менш вільна і більш залежна у порівнянні з російською, — розпочав розмову Артем Франков. — Адже російські спортивні журналісти справляють враження більш злих, критичних. Втім, це не прояв свободи, це прояв того, що в Росії більше полюсів, якщо говорити про футбол, більше команд, які мають великі гроші. У нас же два таких табори. Інші сили, крім «Динамо» і «Шахтаря», кволо втручаються у процес.
— Тобто інші види спорту ви і не розглядаєте, говорячи про спортивну журналістику?
— Мені про них говорити складно. Але, на мою думку, футбол на ринку спортивної інформації України займає десь 90%.
— Та все ж, чого нині не вистачає вітчизняним спортивним акулам пера?
— Насамперед не вистачає інтересу до спорту в країні. Подивіться на вітчизняні телеканали: спорт викинутий куди подалі. На багатьох каналах позакривали спортивні редакції. Спорт залишився переважно на спеціалізованих каналах. Звісно, є виняток, наприклад, канал «ТЕТ» взявся за спорт. Але чому? Просто такою є воля його господаря, така собі примха. Наш спорт страждає, бо його не розглядають як бізнес і не вибудовують відносини, які б мали майбутнє. Спорт — винятково меценатський. І ця ж ситуація скопіювалася на спортивну пресу. От і маємо, що нині у нас на всю Україну два з половиною футбольних видання. Що ще лякає, так це ситуація з молодим поповненням. Проблема знайти хороших молодих журналістів.
— І де ж взяти це поповнення?
— Мене часто запитують, яку треба мати освіту, щоб стати хорошим спортивним журналістом. Я відповідаю, що не знаю, що таке журналістська освіта. Сам я закінчив радіотехнічний факультет ХДУ, а також військову академію за спеціальністю «радіотехнічне забезпечення військової техніки». Але це не заважає мені 12 років очолювати журнал «Футбол». Комп’ютер, англійська, практика, а також ерудиція — ось головний секрет успіху для молодого журналіста. Загальна ерудиція і грамотність молодих людей зі страшенною силою падає. Інтернет цьому усіляко сприяє. Адже доступність інформації має і зворотний бік, половина інформації в Інтернеті — це відверта брехня. Тому, як на мене, вища освіта повинна давати людині не суму знань, а інструмент, як знаннями користуватися.
— Не так давно ви пристали до коментаторського цеху, як оцінюєте цей напрям спортивної журналістики в Україні? Чи не здається, що стало занадто багато однакових коментаторів, яких і не розрізнити?
— Як пристав, так і відстану. Щодо подібності коментаторів, то мене через дикцію навряд чи з кимсь сплутаєш. Хоча загалом, людей з такою дикцією, як у мене, не можна підпускати до телебачення. Разом з тим, поява мене у ролі коментатора — це прояв того, що у нас немає з кого обирати. В нас існує величезна проблема з мовою, якої, наприклад, не існує в Росії. Чому в 90-ті в Росії виросла серйозна поросль коментаторів? Причому усі вони поприходили не з футболу, багато хто не має відношення до журналістики взагалі. Просто для них це рідна мова, а вони переважно філологи за освітою. Вони досконало володіють мовою, до того ж мають певний артистизм. Футбол вивчити можна, складніше здобути ерудицію та рівень культури. Наші ж коментатори, як правило, перекладають думки на українську, а людина, яка робить це, — приречена. Тому серед молоді я можу відзначити хіба що Дмитра Джулая. У нього як високий рівень культури, так і знання футболу. Всі інші — однакові, в них однакова дикція, однаковий рівень ерудиції, одні й ті ж ляпи. Хоча чому тут дивуватися? Які вимоги ринку, такі й коментатори. Переконаний, якби нашим каналам були потрібні класні коментатори, вони б там були. Поки що ж усіх влаштовує саме така ситуація.

Источник: Газета "Рівне вечірнє" | Прочитать на источнике