Копійчаний дефіцит: винуваті продавці й банки

На Львівщину за останні 13 років завезли 348 млн. 432 тисячі 553 монети різного номіналу. Проте нині здачу в магазинах нам усе частіше видають запліснявілими карамельками під тим приводом, що буцім копійок немає. А спробуйте-но не додати 10-20 копійок у тій самій крамниці чи супермаркеті!
Вас, м’яко кажучи, не зрозуміють. Чимало покупців, особливо чоловіки, махає руками. Подумаєш, не додали 10 копійок! Проте як тут не згадати приказку: “Копійка копійку кличе”. Попередніми роками проблеми з копійками, як правило, виникали наприкінці року, коли люди запасалися ними для колядників. Однак чому вони почали зникати тепер? Одна з версій майже кримінальна. Мовляв, українські монети виготовлено з хорошого сплаву, вони не тьмяніють із часом. Саме тому їх буцім вивозять у Туреччину для виготовлення різних жіночих прикрас. Друга версія – копійки зосередили в руках перевізники, яким потрібно видавати здачу пасажирам. Проте ця гіпотеза не витримує критики, бо водіям потрібні здебільшого 25-копійкові монети, а в повсякденному обігу бракує всіх номіналів. І нарешті, третє пояснення, яке “Газеті” дали у відділенні одного з банків: підприємці й торговельники лінуються брати копійки в банках. Окрім того, їм вигідно не платити здачу копійками. Адже за день торгівлі через касу магазину проходять сотні клієнтів... – Жодному з клієнтів не відмовляємо в розмінній монеті, – говорить одна з працівниць “Приватбанку”. – Проте, здаючи виторг, копійок вони нам не здають. Куди зникають у них дрібні – невідомо. Крім того, банкам заборонено міняти гроші всім охочим. Можливо, ті, кому клієнти платять дрібними, працюють нелегально. Тому вони й не звертаються до фінустанов.Ми спробували отримати коментарі на цю тему і в інших комерційних банках. Однак нам відмовляли. Мовляв, знаємо винуватих у цій проблемі, але не називатимемо. Нарешті у приватній розмові працівниця одного з банків зізналася, що Львівське відділення Національного банку України обмежує обсяги видачі монет. Їх, звісно, можна отримати стільки, скільки потрібно. Але тільки на комерційній основі. За мішок монет номіналом в одну копійку комерційному банку потрібно сплатити НБУ 100 грн. Зрозуміло, що банкам такий “бізнес” не вигідний.
Для “Газети”Начальник відділу готівкового обігу та касових операцій управління НБУ у Львівській області Надія Костишин
– Національний банк встановив єдині тарифи за купівлю обігових монет. У такий спосіб тисяча монет номіналом від 1 до 5 коп. “коштує” 10 грн., 10-25 коп. відповідно 15 грн., 50 коп. – 20 грн. Для прикладу, купівля 5 тисяч монет номіналом по 1 коп. “коштуватиме” для покупця 100 грн., з яких 50 грн. становитиме вартість послуги. Таке рішення пов’язане з існуючими витратами на їх випуск, які є доволі значними. Гадаю, вони навіть вищі за їх номінал. При цьому наповнення регіону розмінними монетами на 100% здійснюють завдяки підкріпленням банків зі сховищ управління Нацбанку. Жодних повернень монет від банків і торгівлі за останні 13 років, відколи в Україні відбулася грошова реформа, не було. І це попри те, що в разі їх повернення Національний банк гарантує їх видачу вже на безкоштовній основі. Однією з причин нинішнього дефіциту монет є те, що торгівля не хоче повертати їх комерційним банкам. Адже для цього вони повинні розсортувати їх за номіналом. А це доволі громіздкий та об’ємний процес. Окрім цього, дається взнаки низька платоспроможність монет. Національний банк навіть пропонував вилучити з обігу монети номіналом у 1 та 2 копійки, але торгівля виступила проти. Хоча досвід засвідчує, що продавці майже не послуговується цими монетами. Не виключено, що для них це своєрідний прихований заробіток. Іще одне припущення: монети переплавляють під час виготовлення інших виробів, адже метал, який використовують для випуску монет, доволі якісний. Своєю чергою, хочу закликати громадян відповідальніше ставитися до копійок, адже це наша національна валюта. Крім того, як відомо, з копійки гривні робляться.
Василь Худицький

Источник: ЛЬВІВСЬКА ГАЗЕТА | Прочитать на источнике