Новий начальник ДАІ протримався на посаді трохи більше місяця

Микола Сіманчук 10 років водив автомобіль без прав, а порушувати Правила дорожнього руху почав восьмирічним хлопчиком.
В понеділок 28 вересня із обійманої посади був звільнений начальник ДАІ ГУ МВС України в Черкаській області, полковник міліції Микола Сіманчук, який наприкінці серпня був переведений до Черкас із Вінниччини.
Цей місяць виявився складним для водіїв, але ще складнішим для інспекторів. Про свої ініціативи, досягнення та особисте життя полковник міліції Микола Сіманчук розповів у ексклюзивному інтерв’ю "Прес-Центру". Микола Віталійович встиг розповісти, чому він обрав роботу в міліції, які зміни відбулися за місяць його керування та про "Візири" й "листи щастя", переповнені штрафмайданчики та те, що він ні для кого не звільнить крісло, в якому сидить...
– Миколо Віталійовичу, які результати Вашої роботи протягом цього місяця?
– Якщо у липні щодоби виявляли 35–37 нетверезих водіїв, то зараз виявляють вісімдесят. Дещо стабілізовано стан аварійності. Протягом останнього місяця на території області сталося 29 дорожньо-транспортних пригод з потерпілими. Для порівняння, за аналогічний період минулого року таких ДТП було 81.
Керування в стані алкогольного сп’яніння тягне за собою безальтернативну доставку автомобіля на штрафмайданчик, тому і збільшилася кількість авт там. Крім того, нині ми проводимо ряд спецоперацій і доставляємо туди автомобілі, на яких незаконно їздять територією нашої країни, які завезені з порушенням митних правил, автомобілі, що використовувалися з номерними знаками інших автомобілів. Отже, наразі на штрафмайданчиках немає вільних місць. Але ми виходимо зі становища і використовуємо вільні місця для стоянки службових автомобілів і територію, на якій розташовані наші адміністративні будівлі.
– Вже майже рік точаться суперечки щодо законності використання приладу "Візир". Отже, чи мають право працівники ДАІ його використовувати без триноги?
– Мають, але відразу після цього автомобіль потрібно зупинити, скласти протокол і винести постанову. "Листів щастя" більше не буде. Можливо, зараз ще декому вони надійдуть через затримки в роботі пошти.
– Під час попередньої нашої зустрічі Ви обіцяли винагороду за допомогу в роботі працівникам ДАІ. Чи є вже люди, які її отримали?
– Так, я обіцяв сто літрів будь-якого палива на вибір: бензину, дизельного палива чи газу за будь-яку інформацію, яка допоможе працівникам ДАІ розкрити або попередити злочини. За місяць цією пропозицією ніхто не скористався, але вона залишається в силі. Крім палива ми гарантуємо цим людям безпеку та конфіденційність.
– Чому Ви пішли працювати у ДАІ?
– Я все життя мріяв працювати на дорозі. В мене батько далекобійник, і якщо однокласників заохочували до кращих оцінок матеріальними благами, в мене найкращим стимулом була можливість поїхати з батьком у рейс. Наприклад, за гарні оцінки можна було на канікулах поїхати з батьком у Москву.
Батько мене і водити навчив. Вперше я сів за кермо у вісім років. Це був новенький батьківський зелений ВАЗ-2106. Зрозуміло, що в тому віці я не міг отримати прав і 10 років водив автомобіль провулками та городами.
А у 18 років, відучившись півроку в ДОСААФі, отримав права і, закінчивши технікум, пішов у армію. У квітні 1989-го демобілізувався, а вже у серпні зробив два важливі вибори в житті – дружини та професії. І не помилився.
– Працюючи на Вінниччині, Ви казали, що робота в ДАІ – це чоловіча робота, і жінці не місце на дорозі. Чи скоротили Ви хоча б одну жінку за час Вашої роботи на Черкащині?
– За час роботи на Черкащині я ще не ухвалив жодного кадрового рішення. Але я переконаний, це важка робота, яку чоловіки в змозі виконати без допомоги представниць слабкої статі, а жінки повинні любити та народжувати дітей.
– До речі, про "любити і народжувати". Де живе Ваша родина?
– Моя родина живе між Вінницею та Черкасами. Коли в дружини випадає нагода, вона бере дітей та їде до мене в Черкаси. Але у Вінниці в неї робота, у дітей школа. А в Черкасах я винаймаю квартиру.
– Ваша улюблена книжка та фільм?
– Я готовий читати та перечитувати завжди цікаві та актуальні "Пригоди бравого солдата Швейка", "Дванадцять стільців" та "Золоте теля". А дивитися я люблю "Місце зустрічі змінити не можна", "Кавказьку полонянку" та "Джентльменів удачі".
– Ваше хобі?
– Хобі це захоплення на все життя. А у мене навіть на побутові речі часто не вистачає часу. Все віддаю роботі. Але якщо випаде вільний день, віддам перевагу риболовлі або полюванню. Ще не відмовлюсь від занять атлетизмом і плаванням, але знову ж таки, не вистачає часу на регулярні заняття. Головний відпочинок – це родина та друзі, якщо є спокій зовнішній та внутрішній.
– Чи є у Вас на Черкащині родичі, куми, свати...?
– Родичів немає. Але є кілька чоловіків, з якими ми разом служили в армії. З деякими ми вже встигли зустрітися та згадати минулі часи, зустріч із рештою, я думаю, відбудеться найближчим часом. Але я знайомлюся з новими людьми. І в області все більше людей, з якими мені приємно спілкуватися. Більшість з них колеги по роботі, з якими я спілкуюся не лише в робочий час.
– Ходять чутки, що незабаром Ви звільните це крісло і підете працювати заступником начальника Головного управління МВС області...
– Це крісло ніхто крім мене не займе. Бо це моє крісло. Я його з Вінниці привіз. Ми його з дружиною вибрали і купили за півтори тисячі гривень ще у 2004 році. Крісло повинно бути зручним для роботи, тому ми обрали саме таке. І те, що я перевіз його в інший кабінет, ще раз підтверджує, що вибір був правильним.
* * *
Чутки були небезпідставними. В понеділок Миколу Сіманчука призначили заступником начальника Головного управління МВС Черкаської області. Тепер він відповідатиме за стан громадської безпеки в області. Нині Миколі Віталійовичу доведеться керувати крім працівників ДАІ ще й дільничними інспекторами та працівниками патрульно-постової служби. Наскільки успішною буде ця робота – покаже час.

Источник: Громадсько-політичне видання "Прес-Центр" | Прочитать на источнике