У вінценосних журавлів Київського зоопарку друга весна за рік

Єдина в Україні пара вінценосних журавлів, якій вдається виводити пташенят у неволі, мешкає в Київському зоопарку з 1984 року. «Чи не всі птахи цього виду, які є в державі, походять від нашої граціозної парочки», - розповідає завідуюча відділом птахів столичного звіринця Наталя Зоталева. Цього року для екзотичних птахів настала друга весна – несподівано, певно, відчувши теплу осінь, вони висиділи двійко пташенят.
У природі з виводку залишається лише одне, найсильніше, адже прогодувати одразу два дзьобики венценосним журавлям надзвичайно складно. Умови в Київському зоопарку дозволяють виростити обох. Сьогодні вже 20-денні пташенята за розмірами наздогнали курку, а виховання журавлят поділено між мамкою та няньками. Одним опікується пара журавлів. А от другого, щоб не заклювали, вилучили з гнізда за день до народження, він вилупився в інкубаторі, тож у нього окремий прихисток і на прогулянки малого виводять няньки.
Щоліта на службовій території відгороджують частину приміщень, щоби ніхто навіть поглядом не турбував птахів, і вони зуміли в тиші і спокої висидіти пташенят. А як вже висидять, то захищають свою оселю. Варто лишень наблизитися до вольєра сімейства журавлів, як підступи на територію за сіткою-рабицею перегороджують два красиві птахи. Один із них починає здіймати крила, струшує й розпушує пір’я – так новоспечений татусь відганяє непроханих гостей подалі від вольєра. Батьки постійно опікуються малим, розмовляють-курличуть до нього. Якщо йдуть до журавлика – розправляють крила і пташеня так само реагує на дорослих. На ніч пташенят заносять у приміщення, щоби не застудилися, бо на дворі вже панує осінь з холодними дощами й ночами.
Батьки вінценосні журавлі постійно опікуються своїм пташеням, тож і дзьобчику, якого доводиться вирощувати штучно, орнітологи приділяють більше уваги – часто вигулюють, показують, що можна дзьобати.
-Із журавликом гуляють по можоливості всі, у кого є вільний час, - розповідає Наталя Зоталева. - Адже сидячи в клітці, він відчуває дискомфорт – я загубився! – тоді чутно хриплувате попискування «хр-хр-хр». Після кожної прогулянки пташеня засинає, тож спить 5-7 разів на день. Малий обережний, те, що бачить на землі їстівне, не клюне без няньки, візьме лише те, що йому подадуть з рук. Для здорового росту корм маленьких журавликів містить як мінімум 16 відсотків білка (яйця, мучні черв’яки, риба), суміш каш (рисова, гречана, просо, пшоно), різноманітні овочі-фрукти, якомога більше зелені з вітамінами. Помітила, що краще розвиваєтьтся те пташеня, яке виховують люди, тому, що птахи в клітці отримують лише певні корми, а у вихованця людей більше можливостей дзьобнути додаткову смакоту – квіточки, ягідки.
Чередувати пташенят у батьків орнітологи не наважуються, щоби не перелякати пухнастиків. Одне пташеня тікає від дорослих птахів, друге – від людей. От коли підростуть, тоді вже заживуть групою і терпимо будуть ставитися один до одного.
Усі пташенята вінценосного журавля приблизно однакового забарвлення, та журавлі Київського зоопарку темніши від інших, бо їм доводиться маскуватися під траву. Коли прогулюєшся з журавликом, його майже не помітно в пожухлій траві та на грунтовій доріжці. Через два місяці журавчики вже матимуть пір’я. На вінценосних журавлів вони стануть схожими на початку весни. Повністю опір’яться по дорослому – через рік.
Руслана НІКОЛАЄНКО, «Вечірній Київ»

Источник: Хрещатик - Київська мунiципальна газета | Прочитать на источнике