Водійське хамство – дорого й безкарно

Якщо водій маршрутного таксі нахамив, то фактично єдине покарання для нього, на яке ви можете розраховувати, – профілактична розмова, під час якої він заперечить факт хамства, однак пообіцяє надалі бути уважнішим до пасажирів.

Якщо ж на грубіяна напишуть повторну скаргу, то управління транспорту Львівської мерії рекомендуватиме фірмі-перевізнику звільнити його з роботи.
Про ці подробиці довідалися після того, як 1 вересня журналіст “Газети” мав неприємний інцидент із водієм маршрутного таксі №6 Романом Халанієм, який стверджував, що через незручний тариф на перевезення – 1 грн. 75 копійок – він не має дрібних монет для здачі. Пояснював це підвищеним тоном, щоразу “тикаючи” й мені, й іншим пасажирам. Згодом у пояснювальній записці він написав, що “мої дії щодо хамської поведінки наведені в зверненні пасажира є неправомірними тому, що я не хамив, а просто попросив розмінну монету”. А далі інтригуюче: пасажир, мовляв, заважав йому керувати транспортним засобом.
Найцікавіше полягає в тому, що водій, як і багато його колег по фаху, схоже, так і не зрозумів, про що йдеться: “тикати” пасажирові – це, виявляється, нормальна й культурна поведінка.
Інша типова ситуація. Ви очі­куєте на зупинці маршрутне таксі. І раптом зауважуєте, що повз вас на повній швидкості пролітає майже порожня потрібна вам “маршрутка”. А водій на ваш помах рукою реагує натисканням педалі газу. Він поспішає. Або ж нехтує зупинкою, хоча кілька пасажирів у салоні вимагають від нього зупинитися. Проїхавши мет­рів 200, раптом згадує про вимоги зупинитись і таки гальмує – добре, якщо в безпечному місці. Даруйте, але в такі чи інші ситуації потрапляв чи не кожен львів’янин.
На жаль, домогтися на практиці покарання для порушників за кермом доволі проб­лематично, розповів “Газеті” голова Львівського юридичного товариства Ярослав Жукровський. Адже, крім проїзного квитка, вам будуть потрібні свідчення кількох людей. Тільки тоді з’являються перспективи покарати порушника через Управління захисту прав споживачів чи то навіть через суд. Та через дріб’язковість і повсякденність ситуації навряд хтось із пасажирів піде таким заморочливим шляхом – клопотів багато, а результат незначний.
“Суд з’ясовуватиме доводи й підтвердження сторін, інак­ше виникне патова ситуація, коли жодна сторона не зможе довести своєї правоти”, – зазначив Ярослав Жукровський.
Проте ця проблема має інший, значно простіший шлях вирішення – позбавлення ліцензій. Однак ані представники влади, які відповідають за цей напрям роботи, ні, тим паче, перевізники не бажають про нього згадувати. Річ у тім, що ліцензійні умови на право перевезення не висувають жорстких вимог щодо культури роботи водіїв і дотримання ними графіків руху. “Нині мерія активно впроваджує контроль за роботою ЛКП за допомогою “таємних клієнтів”, натомість про подібну практику у транспортній сфері навіть не йдеться”, – говорить пан Жукровський.

Олександр Сирцов

Источник: ЛЬВІВСЬКА ГАЗЕТА | Прочитать на источнике