Лист з центру хабарництва та зловживань- Маньківщина

Звернутись до Вас мене змушує безвихідна ситуація, що сталась навколо приміщення магазину «Комфорт» в смт. Маньківка.
З 2002 року Плахтій Тетяна Валеріївна – начальник служби у справах дітей Маньківської райдержадміністрації працювала неофіційно у магазині „Комфорт” бухгалтером, займалася підприємницькою діяльності і отримувала за це відповідні кошти. За вказаний період Плахтій Т. В. крім заробітної плати брала кошти готівкою у продавців магазину, що підтверджується журналом виручки магазину „Комфорт”. Протягом вказаного періоду вона працювала і працює по даний час на вказаній посаді у державному органі виконавчої влади. Вчинки Плахтій Т. В. суперечать нормам Законів України „Про боротьбу з корупцією ”, „Про державну службу ”. Однак, ані правоохоронні органи Маньківщини, ані безпосередніх керівників Плахтій Т.В. такі факти не обходять. Зокрема мова йде про голову Маньківської РДА Стецюка Сергія Івановича, який «кришує» (певно, що незадарма) свою підлеглу.
10 серпня 2009 року Плахтій зі своїми родичами та іншими особами, озброївшись підробленим нею ж, спільно з окремими працівниками районної ради Рішенням Маньківської районної ради, будучи впевненою у своїй безкарності, вдерлись до магазину «Комфорт», власником якого є я, та самочинно, без будь яких погоджень зі мною встановили свої двері, перед цим винісши з магазину належний мені товар, що знаходився в магазині. За цими діями спокійно спостерігали працівники Маньківського РВ ГУМВС.
За таких обставин я, не маючи довіри до працівників міліції, того ж дня вирішив звернутись до Стецюка С.І., аби він вплинув на свою підлеглу, яка своїми свавільними позазаконними вчинками паплюжить звання державного службовця. До Маньківської РДА в прийомну голови адміністрації я прийшов зі своєю дружиною – Гоменюк Іриною Петрівною. Плахтій Т.В. також слідом за нами з’явилась там. Як виявилось, недарма. Оскільки прийшла до своєї «криші».
Тому мої надії на справедливість з боку першої особи району, представника виконавчої гілки влади виявились марними. Корпоративний дух у Стецюка виявився сильнішим за почуття обов’язку та відповідальності за своїх працівників.
Наслідком такого відношення стало те, що Плахтій Т.В. зчинила скандал біля прийомної голови, а потім і кинулась бити і кусати мою дружину. В результаті Ірина отримала легкі тілесні ушкодження з тимчасовою втратою працездатності.
І знову, як уже слід було очікувати, ніякої реакції на це ані зі сторони правоохоронців, ані безпосереднього керівництва Плахтій Т.В. не настало.
На сьогодні я фактично залишився без засобів до існування, оскільки маю змогу заробляти лише торгівлею побутовою технікою та іншими товарами в магазині. У мене відібрано мій товар, гроші, що були в касі магазину, бухгалтерські та реєстраційні документи. Це триває вже понад місяць, а прокуратура та міліція не вбачають в діях Плахтій Т.В. та її покровителя Стецюка С.І. ніяких суперечностей із законом.
І все це відбувається на фоні резонансного злочину, пов’язаного з отриманням хабара одним із заступників Стецюка С.І. в особливо великих розмірах.
Можемо собі уявити, яких розмахів набула корупція на Маньківщині за керування такого горе-голови як Сергій Іванович Стецюк. Цього «керівника» добре пам’ятають і в сусідньому Тальнівському районі і теж згадують «незлим тихим словом» за зупинку та розвал Майданецького цукрового заводу та інші «успіхи» в зміцненні економічного потенціалу району.
Виринувши на керівну посаду на т.з. «помаранчевій хвилі», будучи за панібрата з головою обласної держадміністрації Черевком О.В., Стецюк С.І. продовжує свою невтомну діяльність по розвалу господарської діяльності, та будь-якого бізнесу, що не працює на його власну кишеню. Інакше пояснити цілковиту безкараність Плахтій Т.В. я не можу.
Підтвердженням цьому є також і те, що всі мої звернення до в районну та обласну прокуратури, Управління по боротьбі з організованою злочинністю УМВС України в Черкаській області, Управління державної служби з економічною злочинністю УМВС України в Черкаській області з приводу незаконних дій державного службовця виявились також марними. Ані реагування, ані, навіть, відповіді на мої листи від цих поважних організацій мені не надійшло.


Гоменюк В. М.