А навпроти обшарпаної старої будівлі «застиг» фундамент – все, що залишилось від зруйнованої мрії інвалідів по зору…
…Розповідають, що якось вулицею Заболотного проходила група американців. Раптом зупинились навпроти місцевого гуртожитку для інвалідів по зору і поцікавились у чоловіка, який супроводжував, що це за стара аварійна будівля і чому її досі не знесли. Коли у відповідь почули, хто там живе, то за голови хапались і вигукували, що у них для собак кращі умови у притулках.
Коли ми завітали до вищезгаданого будинку, то зрозуміли, що «ганьба» — це ще м’яко сказано. Двоповерховий облуплений мур зовнішньо чомусь нагадав 37-й рік, НКВС, репресії…Трохи помилились у підрахунках, бо виявилось, що його збудували у 1958-му. «Свіжачок»! Подейкують, що колись це був склад, кочегарка. А тепер тут мешкає 20 сімей. Більшість мешканців взагалі незрячі. Заходимо всередину. Чисто прибрано, але підніматись старенькими дерев’яними сходами, чесно кажучи, боязко (хоч би не провалитись, риплять). Моторошно і від стін, обдертих в деяких місцях. А якщо по них постукати, то легко відрізниш, де перегородка з цегли, де — з картону. Вікна — окрема неприємна тема. Тримаються на «доброму слові», і виникають сумніви, що вони ефективно можуть зігріти восени чи взимку. Кількох шибок нема. Підходимо до людей, запитуємо, як ся мають.
- Хіба це життя? Мука! — зітхають вони. – В одній кімнаті на 16 квадратних метрах і ми, і діти тулимось. Спочатку запевняли, що тимчасово тут перекантуємось, але… Колись хоч мрія про окрему простору квартиру душу гріла, а зараз і те забрали.
- З 1995-го року для нас будувалась багатоповерхівка, — пояснюють нам. – Кожен знав і поверх, і номер майбутньої квартири. А тепер, бачте, мохом і зіллям все заросло. Раніше хоч казочками годували, мовляв, усе під контролем, а зараз футболять і одна відповідь: «Криза!» І Президенту особисто в руки листа передавали, і Тимошенко. Кому потрібні проблеми інвалідів?! У них вілли і котеджі, їм то не болить. Уже не для себе — для дітей просимо. Вони ж зрячі і бачать, де живуть. Знаєте, старші навіть соромляться входити через парадний вхід.
Морально «вбило», коли почули, що якось була чергова перевірка, котра постановила, що умови для життя нормальні, та й деякі чиновники на скарги відповідали, що все «тіп-топ». То, може, хай би владні мужі для експерименту помінялись з інвалідами жилплощею?! До речі, деякі теперішні мешканці відчувають цей «неопісуємий комфорт» по 20 і більше років.
– Коменданти у нас хороші, стараються, — зауважують співрозмовники. – Але що вони можуть зробити? От би спонсорів підключити! Та й капітального ремонту цей будинок, мабуть, не витримає. І куди діватись, якщо, не доведи, Господи, рухне?!
Коли люди почули, що ми з «33-го каналу», то почали помітно хвилюватись. Дехто одразу поспішив у кімнату. Знову в уяві роки репресій і страх за кожне сказане слово. Чому ж такі залякані?
- Ми вас благаємо — не називайте прізвищ і не публікуйте наші фотографії, — попросили вони. – Боїмось, щоб не вигнали з роботи. За що дітей годувати тоді будемо?!
Коли ж все-таки добудують міфічну багатоповерхівку? І чи взагалі подібне планується? З такими запитаннями звернутись безпосередньо до директора Вінницького УТОСу Георгія Удовика. Особистої зустрічі не вийшло (як нам пояснили на прохідній, в силу зайнятості пана Георгія), але його коментар все-таки ми отримали, щоправда, телефоном.
- Я згоден, що мешканці гуртожитку живуть в умовах незавидних, — погодився Георгій Данилович. – Будинок справді в аварійному стані, його часто заливає водою. Підтримуємо, як можемо, ремонтами, на більше грошей поки що не вистачає. До речі, люди платять за житло в місяць лише 2 гривні з копійками (електроенергія, холодна і гаряча вода та опалення безкоштовні). Щодо багатоповерхівки... Де ви бачили, щоб в умовах сучасної кризи щось будувалось?! Держава ні копійки на цей проект не виділяє. Ми і до спонсорів неодноразово звертались - та безрезультатно. Але це питання не зависло у повітрі, воно під контролем, робимо все можливе, аби його зрушити з місця. Створене спільне товариство “ВЕРУС”, яке готове за свої кошти на певних умовах збудувати чотириповерховий гуртожиток сімейного типу з одно- і двокімнатних квартир.
А тим часом люди зовсім зневірились. Невже на 18-му році української незалежності вони остаточно втратять надію на справедливість?
Источник: Вінницька обласна щотижнева газета "33 канал" | Прочитать на источнике
Добавить комментарий к новости "
"У НАС СОБАКИ У КРАЩИХ УМОВАХ ЖИВУТЬ!" - дивувалась група американців, дивлячись на гуртожиток незрячих, що по вулиці Заболотного
"