Росія грає м’язами

Держдума Російської Федерації ухвалила в першому читанні поправки до закону “Про оборону”. Ініційовані Дмітрієм Мєдвєдєвим зміни, анонс яких в Україні отримали разом зі скандальним посланням російського президента до українців і нашої влади, дають змогу Москві активно використовувати збройні сили за межами Росії.
В Україні зазначений закон небезпідставно розцінюють як такий, що загрожує нашій безпеці. Адже поправки, зокрема, передбачають, що “формування збройних сил Росії можуть оперативно використовувати за межами території Росії для відбиття нападу на збройні сили РФ або інші війська, дислоковані за межами території РФ”. Також їх можуть використати для відбиття або запобігання агресії проти іншої держави, для захисту громадян РФ за кордоном, для боротьби з піратством і в цілях гарантування безпеки судноплавства. В цьому контексті часто згадано російсько-грузинський конф­лікт і український Крим. Як неодноразово заявляли українські політики, на півострові половина громадян має російські паспорти, отже, якщо Росія захоче “захистити їх від агресії української влади”, то тепер вона має для цього законні підстави.
День ухвалення законопроекту в Росії український Президент теж присвятив війсь­ковим питанням: підписав указ про перевірку організації територіальної оборони України. Інспекційна комісія з перевірки організації територіальної оборони України перевірятиме обороноспроможність із 15 по 30 вересня і за підсумками перевірки має підготувати висновки і пропозиції для доповіді гарантові. Водночас оточення Віктора Ющенка всіляко заперечує, що цей указ став відповіддю на рішення Думи РФ. Мовляв, документ є плановим, а його підписання в день, коли відбулося голосування в Думі, – збіг.


Про ймовірні наслідки ухвалення російського закону для України, відповідну реакцію україн­ського Президента та стан обороноспроможності нашої держави – в розмові з військовими експертами: директором програм по­літичного аналізу та безпеки Міжнародного центру перспективних досліджень Віктором Чумаком і директором військових програм Центру Разумкова Миколою Сунгуровським.
– Минулого тижня Держдума Росії ухвалила в першому читанні зміни до Закону “Про оборону”. Що ці зміни означатимуть для України?
Віктор Чумак:Напряму ці зміни не означають нічого. Однак вони дають підстави використовувати російську армію за кордоном у разі виникнення певних обставин, які, власне, прописано в цьому документі. Щодо України, то ті підстави, які згадано в законі, без сумніву, можуть тут виникнути. Мова насамперед про Крим. Проте процедура застосування цього закону доволі складна (рішення ухвалює не одна людина), тому напряму він нічим нашій державі не загрожує. Це, так би мовити, легітимізація використання збройних сил за кордоном. Дуже багато країн мають такі закони, ну, і Росія собі теж його написала. Річ у тім, що, якщо буде вирішено використовувати якісь збройні сили проти якоїсь держави, немає особливого значення: є закон чи його немає.
Микола Сунгуровський: Для України ці зміни означають підвищену настороженість до поведінки північного сусіда. І теоретично ця загроза є реальною. Серед тих умов, які зроблять таку можливість суто теоретичною і малоймовірною, – і вибори, і ситуація в Криму, і стосунки з нашими західними партнерами. Однак, якщо сукупність цих чинників стане такою, що, на думку Росії, вирішити питання можна буде винятково застосувавши збройні сили, тоді ситуація стане реальною. Хоча така ймо­вірність існує, але невелика.
– Дехто з експертів уважає, що такий закон є одним з елементів тиску на виборчий процес в Україні. Ви погоджуєтеся?
В.Ч.: На виборчий процес так чи інакше впливатиме все, що стосуватиметься України й Росії. Однак, знову ж таки, не сказав би, що цей закон напряму пов’язаний із виборами. Щоправда, опосередковано, безумовно, це є спробою тиску, змогою показати, що Росія може за певних умов застосувати збройні сили. Чи можуть такі умови виникнути в Україні? Це питання вже, так би мовити, до “сценаристів” таких сюжетів. Щодо ефективності таких спроб, то про неї тут не йдеться. Якби поставили запитання, чи засвоїла Росія уроки 2004 року, то сказав би: радше ні. Про це можна говорити після звернення Дмітрія Мєдвєдєва до українського народу, яке чітко засвідчує, що РФ починає наступати на ті самі граблі, що й 2004-го. Будь-яке “грання м’язами” в самій Росії завжди сприйматимуть як під­твердження сили держави. І такі виступи, і такі закони мають певний вплив на оточення Ро­сійської Федерації, проте біль­шою мірою вони впливають на ситуацію в цій країні і спрямовані на демонстрацію власним громадянам сили і міцності держави.
М.С.:Повторю тезу про те, що Росія ніколи не ганяється за одним зайцем. Тобто в тому числі – так, в Україні відбувається певне форматування передвиборного процесу. Проте такий тиск буде ефективним тоді, коли українські громадяни побачать неефективність своєї влади.
– Того самого дня Віктор Ющенко підписав указ про перевірку організації територіальної обороноспроможності України. Це називають збігом…
В.Ч.:Якщо це збіг, то дуже зрежисований за часом. Хоча не думаю, що російський закон напряму вплинув на підписання нашого указу. Можливо, цей документ уже був готовий до підписання, можливо, він був запланований… Однак навіть якщо це збіг, то він не матиме особливого значення. Це крок, який можна вважати піар-ходом у наших виборчих перегонах.
М.С.:Думаю, що це штучний збіг. Тому що такі речі, як правило, планують щороку. Це нормальне явище. А те, що така річ з’явилася після російського демаршу, не називав би збігом. Це радше невміла інформаційна боротьба з нашого боку.
– Тепер різні служби перевірятимуть обороноспромож­ність України. Як ви можете її охарактеризувати?
В.Ч.:Як умовну. На жаль, Україна на сьогодні умовно обороноспроможна. Тому що, по суті, цьогоріч ми маємо один із найменших військових бюджетів. Не витрачаючи коштів на армію, на озброєння, не можна говорити про те, що вона буде абсолютно надійною й обороноспроможною. Тому обороноспроможність, безумовно, існує, однак на недостатньо високому рівні.
М.С.:Назвав би нашу армію обмежено здатною. Вона здатна локалізувати конфлікт низької інтенсивності, але не спроможна вести нормальні бойові дії в умовах конфлікту середньої і великої інтенсивності. І причина не лише в недостатньому фінансуванні, а й у промахах проведення реформування. Недофінансування є наслідком невмілого керування, а не навпаки.

Источник: ЛЬВІВСЬКА ГАЗЕТА | Прочитать на источнике