Ольга Богомолець: "Охорона здоров’я і меддопомога – різні речі"

Чому щороку на охорону здоров’я виділяється дедалі більше коштів, а якість роботи медицини не підвищується, чому в Україні постійно зростає смертність і як цьому зарадити – про це в розмові з кореспондентом "Прес-Центру" розмірковує колишній особистий лікар Віктора Ющенка, професор Київського медуніверситету ім. О. Богомольця Ольга Богомолець.
– Ольго Вадимівно, як ви можете пояснити, на перший погляд, парадоксальні речі: за три останні роки бюджет обласної медицини зріс у 1,7 разу, водночас ціла низка програм з охорони здоров’я недофінансовується?
– Подібні ситуації – типове явище для нашої медицини. Основні кошти йдуть на зарплату медперсоналу, комунальні послуги, оплату енергозатрат, ремонтно-будівельні роботи тощо. На медикаменти ж і харчування хворих виділяється лише дещиця... Тут немає чийогось лихого задуму. Так змушує діяти система.
– Якщо система недосконала, її слід змінювати.
– Але вона годує цілу армію посередників, які "допомагають" обслуговувати нашу медицину. Їх непросто відігнати від бюджетного пирога, і без бою вони не здадуться.
Та проблема не лише у браку чи нераціональному витрачанні бюджетних коштів. В охороні здоров’я відсутня ефективна управлінська структура. За великим рахунком, ми й досі експлуатуємо старий механізм, який залишився у спадок від Жовтневої революції. Він передбачає надання медичної допомоги, а от саме системи охорони здоров’я усього населення у нас, на жаль, не існує.
Причина того зростання смертності в нашій державі, яке ми спостерігаємо вже багато років – не у браку коштів чи якогось дорогого обладнання. Біда в тому, що наша медицина практично не займається профілактикою захворюваності. Люди не мають елементарних знань про різні прояви хвороби, фактори ризику. Більшість хворих занадто пізно звертається по допомогу, коли руйнівні процеси недуги вже незворотні...
Я розробила програму реформування і розвитку нової системи охорони здоров’я, але поки що не бачу реальних шляхів її впровадження.
– У 2004–2005 роках ви були особистим лікарем Президента України. У вас, напевно, була можливість ознайомити його зі своїм проектом?
– Перш за все лікар повинен лікувати, а не влаштовувати з пацієнтом, навіть таким високопоставленим, робочі наради, проштовхувати свої ідеї. До того ж, ніяким указом чи розпорядженням не можливо навести лад у такій складній галузі, якою є наша медицина. Без глибокої зацікавленості суспільства реформи неможливі. А починати слід з поваги до важкої праці медика, її гідної оплати, створення умов для роботи. Освічені люди відповідальної професії не повинні виживати за рахунок клаптика городу або випадкових підробітків. Їм довірено найдорожче – здоров’я людей. І вони мають бути забезпечені ліками та обладнанням, щоб гідно виконувати свій обов’язок.

Источник: Громадсько-політичне видання "Прес-Центр" | Прочитать на источнике