Місцева еліта схильна до непатріотичності

Олена ДЕРЕВ’ЯНКО, віце-президент Української піар-ліги:
— Якщо ми говоримо про формування еліти будь-якого регіону, окрім Києва, який сам по собі є найеклектичнішим, космополітичним полісом, то це формуванння однорідно відбувається за одними і тими самими алгоритмами. Головним принципом є географічна локація. Ця еліта не є монолітною — павуки в банці в кожному регіоні є, їх багато. Вони самі по собі різноманітні. І ось якраз у цьому ракурсі київська еліта становить виняток, тому що знаходиться в ситуації сендвіча. З одного боку, є рівень міста, а є рівень загальнодержавний. Багатьом дуже хочеться прорватися з місцевого рівня на загальнодержавний, але туди саме хочуть прорватися багато представників еліт із класичних регіонів України.
Київська еліта — не київська за походженням. Добре це чи погано — складно сказати. Але проблема в тому, що для багатьох представників київської еліти, охочої прорватися на загальнодержавний рівень, інтереси власне Києва залишаються поза межами конструктивно практичної активності.
Поведінка київської еліти є далеко неелітарною не лише у зв’язку з її віддаленістю від влади, а й у зв’язку з тим, як вона здатна піднятися над якимись надуманими цінностями і користати цю владу в інтересах, як би пафосно це не звучало, жителів цього міста.
Крім того, нині вся еліта під будь-якими приводами біжить із столиці в передмістя, так само, як колись бігла з Петербурга російська знать.
Це і є специфіка київської еліти — її непатріотичність.
Олександр БРИГИНЕЦЬ, БЮТ:
— Відповідь на запитання про якість київської еліти ми одержимо незабаром, оскільки пройдуть президентські вибори.
Сьогодні ми можемо бачити, кого можна назвати політичною елітою. Це ті, хто формує навколо себе формально незалежні від глобальних політичних сил центри. Це Черновецький, умовно — Довгий, умовно ГАК (Пабат), умовно — Андрієвський, умовно — Кличко, умовно — Пилипишин. Їхню роль ми побачимо на президентських виборах.
Якщо вони будуть окремими незалежними гравцями на користь своєї політичної сили або своєї групи, це свідчить про те, що ця еліта є чинником оновлення політичної еліти.
Якщо вони виконуватимуть проміжну або додаткову функцію, працюючи на користь якоїсь іншої політичної сили, це свідчить про те, що все-таки місцева номенклатура працює на інші політичні сили, з якоюсь окремою спеціальною метою.
Якщо регіональна еліта так спрацює в Києві, то в інших регіонах це буде ще очевидніше, тому що сильнішої еліти, ніж у Києві, в регіонах немає.
Валерій МОШЕНСЬКИЙ, голова фракції Блоку Литвина в Київраді:
— Політичної еліти в Києві ще немає. Політична еліта може з’явитися тоді, коли народиться бізнес-еліта. Днем народження київської бізнес-еліти стане день, коли вона вирішить не йти у владу. На жаль, політичні проекти поки що є найприбутковішими з бізнес-проектів. З цієї причини у нас немає ні київської еліти, ні загальнонаціональної, ні політичної, ні ділової. Є еліта адміністративна і економічна.
Валерій КАРПУНЦОВ, Блок Віталія Кличка:
— Зауваження щодо твердження про велике прагнення київської еліти потрапити до вищого ешелону. Останні міські вибори показали доволі значне прагнення багатьох представників загальнонаціональної еліти підсилили свій вплив у Києві. Це свідчить про те, що специфіка у київської еліти є.
Це центр, це Київ. Ті важелі впливу, які нині має київська влада, дуже істотно важливі. Відповідно, дуже легко відповісти на запитання: чому київська еліта — не кияни. Це продемонстрували останні дострокові вибори в Києві. Політична еліта активізувалася. Бізнес-еліта — теж активізувалася. Але еліта наукова, культурна, духовна — не прийшла на вибори, і ми маємо той результат, який маємо.
Природно, Київ — зразкове місто щодо процесів формування еліти, хоч би тому, що ми чітко можемо назвати регіональних лідерів. Це — Черновецький, Кличко, Пилипишин, тобто ті люди, котрі позиціонують свою філософію формування політики, бачення політики. Бачення свого розвитку. Тобто ті люди, котрі позиціонують свою філософію розвитку на Київ.
У регіонах цього немає і не буде, доки не зміниться виборча система, яка перешкоджає народженню регіональних еліт. Свідоцтво тому — постійна міграція людей, відомих у регіонах, з однієї партії в іншу. Йдеться про людей, котрі є представниками бізнес-структур, що вже давно представлені в регіонах.
Чистих регіональних еліт, які могли б сформуватися, розвинутися і зайняти відповідну нішу — такого я наразі не бачу ніде, окрім Києва.
У Києві, крім усього іншого, є можливість впливати на громадську думку не лише через регіональні ЗМІ, а й через загальнонаціональні.
Василь ВОЛГА, лідер Союзу лівих сил:
— Київська еліта, як на мене, дуже закрита і багато в чому — самодостатня.
Я не згоден з думкою, що регіональна еліта не формується через регіональну систему. Насправді, вона не формується через недосягнення мети будь-якої політичної діяльності — боротьби за ресурси та інструменти влади.
Київ через чинні законодавство та традиції перебуває у особливому стані поміж усіх регіонів. Тут доволі щільно сконцентровані як ресурси, так і інструменти владарювання. Тому боротьба за київський престол є багато в чому самодостатньою.
З цієї причини справді яскраві фігури народжуються у київському політичному середовищі, їхні виборчі кампанії, методи боротьби є дуже цікавими і яскравими. Адже є заради чого витрачати ресурси — від інтелектуальних до адміністративних.
Як на мене, цей факт є свідченням того, що доки не відбудеться бюджетна федералізація, тобто регіональні ресурси значною мірою залишатимуться в регіонах, а не консолідуватимуться цілком аморально у Києві, як нині, доти не буде таких еліт. Усі яскраві особистості з регіонів вимушені через свою несамодостатність мати дуже жорсткі зв’язки з центральними органами влади або пробиватися до них. Через це ми маємо той факт, що серед політиків Києва бракує киян.
Категорично незгоден із тим, що справжня еліта — не в сенсі доступу до влади, а в сенсі служіння народу — не з’являється через відсутність бізнесової еліти. Насправді саме бізнес привів нас до того стану, в якому ми є.
Навпаки — еліта з’явиться лише внаслідок консолідації патріотично налаштованих політиків, ладних служити народу. Ця еліта за визначенням політики лівого спектру, чужі великому капіталові. При цьому годі сподіватися, що бізнес сам полишить політику. Принаймні у Західній Європі таких очікувань нема. Витіснити бізнес із влади може лише критична частка патріотично налаштованих людей лівого спектру.
Юрій БОНДАР, “Громадський актив Києва”:
— Тут порівнювали регіональну і загальнонаціональну еліти із сандвічем, насправді це еліти, простори яких перетинаються.
Політична еліта — квінтесенція всіх еліт. У Києві ж насправді жорсткий дефіцит управлінців і відповідної частини еліти. Власне, тому бізнес і йде в політику, що йому бракує управлінських кадрів, яким можна було б делегувати завдання: представляти інтереси бізнеса або сфери економіки у політичних інституціях. Насправді маємо на сьогодні розрив між червоними директорами і нинішніми молодими спеціалістами. Молодь має чудові предметні знання, але їх недостатньо готують як управлінців.
Алла ШЛАПАК, Блок Леоніда Черновецького:
— Насамперед як історик хочу сказати, що в Україні справді є проблема з елітою, бо її винищували. Через це відсутня спадкоємність еліт. Тому йдеться про народження еліти.
У 2006 році ми у Києві зламали принаймні економічний принцип формування київської еліти, але в регіонах цей принцип залишається. Перші регіональні блоки з’явилися 2006 року саме у Києві.
Саме в нашому Блоці Леоніда Черновецького представлено практично весь соціальний спектр, від пенсіонера — до професора, і в Київраді, і в райрадах. Переважна більшість активістів і керівників — корінні кияни. Наразі ми єдині, хто сформував Блок за таким принципом.
Регіональні еліти з’являться тоді, коли там переважатимуть люди, які прагнутимуть реалізуватися на місцях, а не потрапити на вищі щаблі влади.
Підготував Іван РИБАЛКО “Хрещатик”
kreschatic.kiev.ua

Источник: ЗА КИЇВ | Прочитать на источнике