Кабмін і Тимошенко дерибанять Резервний фонд?

Уряд Тимошенко повернув резиденцію “Межигір`я” в державну власність. Це, крім затишної “хатинки” площею 600 кв. м, ще й три гектари землі в селі Нові Петрівці. Радуйся, український народе! Твоя держава стала багатшою. Тепер в її розпорядженні буде не 29699997, а 29 млн. 700 тис. га української землі.
Новину прем`єрка повідомила на своєму традиційному брифінгу, під час розмови “ро­зіп`яв­ши” пана Януковича. “Ми затвердили алгоритм дій Мін`юсту, всіх міністерств, які до цього причетні, зокрема МВС, щодо повернення державі урядової резиденції “Межигір`я”, – заявила Юлія Володимирівна журналістам. При цьому вона не пояснила, в який спосіб нашому “проффесору” вдалося відібрати у знаменитої “ДУСі” такий ласий шматок. Попри це, керівник уряду вдалася до прямих погроз: “Те, що Янукович особисто “під себе” забрав саме цю резиденцію для облаштування дачі, не зійде йому з рук!”
Прояснила ситуацію “Укра­їн­ська правда”. Мовляв, спочатку Віктор Федорович примудрився змінити статус урядової резиденції на держдачу, потім узяв її в оренду. Вартість оренди, як пояснює головний регіонал, була його сім`ї не по кишені. Викупити маєток у держави виявилося дешевше.
Якщо це правда, то затвер­джений нинішнім урядом “алгоритм” – не більше, ніж вода в ситі. За словами В. Януковича, спроби виселити його родину з “Межигір`я” не припиняються від 2005 року. Всі судові позови він виграв.
Не дивно, адже наша держава не те що дачі, цілі промислові комплекси віддає за безцінь. Але це – окрема тема. Зараз нас цікавлять сумнозвісні три гектари землі практично на березі Київського моря за 20 кі­лометрів від центру столиці. Й ось чому.
Аналітики, та й сам екс-прем`єр, випад “Леді Ю” оцінюють як піар-акцію у стилі передвиборної війни компроматів. Але це занадто узагальнюючий погляд. Є підстави вважати, що весь гамір навколо “Межигір`я” та двох будинків у Києві, що їх нібито захопили регіонали під час рейдерської атаки – примітивна, але доволі ефективна димова завіса для прикриття гран­діозної фінансової афери. Не варто дивуватися, якщо при цьому з`ясується, що відбулася змова, і що галас здійняли не без згоди самого Віктора Федоровича. Як кажуть, крук крукові ока не вибере.
Буквально за два тижні до брифінгу уряд ухвалив постанову №844 із непомітною наз­вою “Деякі питання реалізації права на землю громадянами України у 2009 році”. Одне з них – безкоштовне оформлення та видача державних актів на право власності громадян на земельні ділянки.
Ціна питання – 3 млрд. гривень. Кількасот мільйонів – на зарплату чиновників від землевпорядкування, штат яких у центрі і на місцях збільшується на 4300 осіб. А понад 2 млрд. гривень – для поділу землі між державою та територіальними громадами.
У наших дуже вільних ЗМІ цей акт не викликав ані найменшого інтересу. Даремно. Легким розчерком прем`єр­ського пера з Резервного фонду в обіг “вкинуто” 6 міль­ярдів! У розпал фінансової кризи. Під час стрімкого знецінення гривні.
Цей черговий інфляційний удар, що його завдає Кабмін Юлії Тимошенко вітчизняній економіці, як завжди, подають у привабливій обгортці: постанову ухвалено “з метою захисту конституційних прав громадян України на землю”. У чому “фішка”? А ось у чому.
У земельній статистиці в Україні панує хаос. В Одеській області, наприклад, оформили держакти на земельні ділянки 98,8% громадян, які отримали сертифікати. За даними агентства “Документінформ”, загалом по Україні Держкомзем забезпечив цим документом понад 90% землевласників. А голова підкомітету Верховної Ради з питань земельних відносин Валерій Бевзенко (Партія регіонів) стверджує, що ще 3 млн. осіб не дочекаються заповітних папірців.
Якщо вірити цій цифрі, то наші знамениті чорноземи поді­лено на 30 млн. ділянок! Але навіть за таких космічних масштабів забезпечення трьох мільйонів людей держактами коштує не більш ніж 450 млн. (той самий Валерій Бевзенко оцінює видачу одного документа в 150 гривень).
Землі державної та комунальної власності де-факто давно вже розділили – за межами населених пунктів. При цьому на балансі територіальних громад із 30 млн. га статистично врахованої землі залишилося не більш ніж 1% (ділянки під школами, дитсадками, адмінбудівлями тощо). Інші 29,7 млн. га (включно із землями запасу, пасовищ, урочищ) давно вже “знайшли” своїх господарів.
Збагатилися при цьому чиновники районного й обласного рівнів. Продаж наділів відбувався “в темну”. Місцеві можно­владці – чи то біло-блакитні, чи помаранчеві, чи червоні, чи “сердечні” бютівці – діяли за однаковою схемою. Як середньовічні феодали, наплювавши на мораторій на продаж землі. Операції здійснювали і здійснюють, звісно, не у гривнях. Реальний річний обіг тіньових операцій із земельними ділянками експерти оцінюють у 150-200 мільярдів доларів США!
У цій ситуації зрозуміло, що розмови про “захист конституційних прав громадян України на землю” – демагогічна риторика, якою блискуче володіє “Леді Ю”. А ось куди спрямують вилучені зі стабілізаційного фонду мільярди – запитання не риторичне. Не виключено, що бютівці та регіонали полюбовно їх роздерибанять на передвиборні потреби своїх кандидатів у президенти нашої багатостраждальної Вітчизни.

Источник: ЛЬВІВСЬКА ГАЗЕТА | Прочитать на источнике