Як журналіст “Львівської газети”став експертом із дегустації цукерОк на “Світочі”

Ніколи не думав, що доведеться стати дегустатором цукерок на “Світочі”. Адже на цьому точно не розуміюсь. Але про що тільки не доводиться писати журналістові.
Уже перше випробування на визначення запахів із тріском провалив. Із десяти запропонованих до розпізнавання запахів вгадав лише два. Але що вдієш. Далі ініціатори експерименту запропонували дати “добро” п’яти сортам продукції “Світоча”: вафлям “Артек”, цукеркам “Ромашка”, “Палітра”, “Богема” та шоколаду “Особливий”. Скажу відразу, незважаючи на те, що ніколи не був великим ласуном, залюбки виставив усім цим виробам високі оцінки. Ще б пак!
Але, як розповіла керівник відділу контролю якості та технології Мар’яна Гірняк, професійні дегустатори, а таких на кондитерській фабриці “Світоч” більш ніж десяток, значно вимогливіші, ніж журналісти. Щоб стати дегустатором, потрібно пройти суворе випробування – розпізнати запропоновані в невеликих пляшечках запахи різних речовин. А їх у природі – ой, як багато. Існує й прохідний бал. Інша річ, що набір на такі вакансії буває чи не раз на рік.
Умови праці для дегустаторів особливі: білі стіни, кондиціонер, чисті-пречисті столи, на яких склянка з водою, поряд – вафельний лист. Останні потрібні для чистоти випробовувань, щоб смак одного виробу не накладався на інший. За зміну професійним дегустаторам (як правило, це – жінки) потрібно визначити смак усієї продукції, яку фабрика випустила за попередню зміну. Для цього лаборант щопівгодини знімає з конвеєра одну шоколадку чи коробку цукерок, вафлів і складає на спеціальний стіл. Частина з них потрапляє до дегустаційного залу. Під час перевірки робітниці звертають увагу на дату упаковки, чи немає зміщення етикетки, перевіряють продукцію за такими критеріями: зов­нішній ви­гляд, колір, запах, смак.
Професійною мовою це називається “звільненням” продукції. Допоки експертна група цього не зробить, вироби залишаються ніби затриманими, на реалізацію їх не від­правлять. Якщо хоча б двом із шести дегустаторам у виробах щось не сподобається, продукцію можуть повернути. Для фабрики це надзвичайна си­туа­ція. Утім контроль за сировиною та виробничими процесами настільки суворий, що таких випадків тут узагалі не пригадують. Зауваження бувають. Вони найчастіше можуть стосуватися герметичності упаковки, кольору чи структури виробів.
Під час дегустації спеціаліс­ти не мають права обговорювати свої враження щодо дегустованої продукції, можуть лише виставити власну оцінку продукції, яку смакували. Це гарантує повну об’єк­тив­ність процесу.
Для того, щоб фахівці могли порівняти вироби, у спеці­альній кімнаті в холодильнику зберігають еталони всієї продукції. Такими вважають вироби, які виготовили під час запуску продукції у виробництво. Після певного часу, як правило, шести мі­сяців, еталони поновлюють.
До речі, якщо хтось думає, що у процесі дегустації експерти з’їдають кожну цукерку, то глибоко помиляється. Дегустатор лише куштує невеличкий її шматочок, відрізаний маленьким пінцетом.
– Якби таке було, то нашим працівникам довелося б купувати щораз новий одяг, – жартує провідний інженер-технолог Оксана Рибак. – Як бачите, вони стрункі та гарні. Та навіть без обмежень цукерок на фабриці багато не з’їси.
І справді, вже після десяти хвилин “напруженої праці” інтерес до солодощів, якими б смачними вони не були, поволі зникав. Надегустувався. Тому професійні дегустатори не їдять, а лише куштують цукерки на смак. Мені ж особисто найбільше сподобалася “Ромашка” та “Палітра”. Шкода, що це задоволення не можна було розтягнути хоча б на кілька тижнів.
Як розповіла начальник відділу контролю якості та технології Мар’яна Гірняк, у кожного є власні смаки. Залежно від них люди й надають перевагу тому чи іншому продукту. Крім того, споживач, буває, “втомлюється” від на­віть хорошого сорту цукерок. Через це з виробництва знято колись популярний “Цитрон” тощо. Саме тому “Світоч” щороку розробляє все нові й нові сорти солодкої продукції, аби тішити своїх споживачів. Лише шоколаду фабрика нині випускає близько двох десятків найменувань. А вже покупець визначає, що йому до вподоби. Недаремно ж у дегустаційному залі викарбувано фразу, яка гласить, що останню перевірку якості продукції здійснює споживач.

Источник: ЛЬВІВСЬКА ГАЗЕТА | Прочитать на источнике