Брестські фантазії

Рівному потрібен сучасний палац спорту, про це вже не один рік говорить місцева спортивна громада. Адже за матеріально-технічною базою спорт у нас в області перебуває чи не в найгіршому стані в Україні — стадіон «Авангард» і мототрек потребують серйозного ремонту, а центральний спорткомплекс міста, перероблений свого часу з ангара, вже давно не витримує навантаження. Ті ж об’єкти, які планувалися як спортивні, нині виконують зовсім інші функції.
Зрушити ситуацію з місця спробувала облрада, виділивши 1 мільйон гривень на розробку проектно-кошторисної документації. Наступним кроком ініціаторів зведення палацу спорту стала піар-кампанія. Аби довести цю потребу до широкого загалу рівнян. Спочатку було влаштовано екскурсію для журналістів спортивними спорудами Рівного, яка, власне, нікого особливо не здивувала. Убогість — не більше не менше. Щоб зіграти на контрасті, через кілька тижнів облрада все тих же журналістів, а разом з ними депутатів та чиновників, вирішила звозити до обласного центру Білорусі — 300-тисячного Бреста. Як результат, легкий контрастний душ перетворився для усіх на електрошок.

Першим пунктом подорожі став місцевий стадіон, який, якщо правильно, називається спорткомплекс «Брестський». Сучасні трибуни на 10 тисяч місць під накриттям, табло та, звісно, поле дають можливість місцевому «Динамо» відчувати себе справді клубом вищої ліги, хоча і білоруської. Навколо поля легкоатлетична доріжка. Поруч спеціалізоване ядро для легкоатлетичних метань. Центральна трибуна, крім цього, вміщує два тренувальних, по одному танцювальному та тренажерному залу, масажний кабінет, готель та кафе. Тренуються у комплексі як олімпійці (безкоштовно), так і чотири спортшколи, які платять за оренду. Живе спорткомплекс, якому вже 13 років, в основному за власні кошти, хоча десь на третину фінансово йому допомагає міська влада, в комунальній власності якої він перебуває.

За кілька хвилин ходу від стадіону розташований стрілецький тир, хоча насправді, як з’ясувалося, у цьому приміщенні, яке належить місцевому ОШВСМ, також займаються фехтувальники, боксери та важкоатлети. Втім, тир все ж об’єкт ключовий. Складається він з трьох окремих тирів — на 50, 25 та 10 м. Оснащений 47 швейцарськими установками, що відповідають вимогам міжнародних змагань. Не дивно, що саме тут тренується збірна Білорусі.

Інший об’єкт — спеціалізований стадіон для хокею на траві. Грає тут найсильніша чоловіча команда Білорусі, призер відкритого чемпіонату Росії — «Строітєль». Стадіон, як і майже всі арени Бреста, має трибуну на 2000 місць та табло, а ще штучне покриття як на головному, так і на тренувальному полі. Команда входить до спортклубу «Строітєль», який досить активно займається зароблянням грошей — має готель на 300 місць, турбюро, парковку, стоянку, сауну. За рік заробляє 230 тисяч доларів. Не багато не мало, але на команду вистачає. За «Строітєль» грають майже усі місцеві вихованці на чолі з тренером з Волинської області.
Впритул до стадіону «Строітєль» розташувався інший стадіон — «Динамо». На фоні побаченого за попередні кілька годин, нічого особливого — велике футбольне поле зі штучним покриттям, підігрівом, поливом та трибунами на 2550 місць з пластиковими сидіннями. Для тренування дітей та змагання аматорів вистачає. Вартість самого лише поля 370 тисяч євро.

Ще хвилин п’ять на автобусі, і делегація зупиняється біля споруди чимось подібної на сучасний Будинок одягу в Рівному (принаймні більше у нас немає з чим порівняти). Це і є головна мета поїздки — зіркоподібний палац спорту «Вікторія». Саме його проект білоруси обіцяють подарувати рівнянам, і саме його вже будують в своїй уяві депутати облради.
Споруда як зовні, так і всередині виглядає грандіозно, при її зведенні застосована технологія вентиляційних фасадів, що забезпечує чудовий клімат незалежно від пори року. Головний зал зручно спланований, з гарним освітленням, інформаційним і акустичним обладнанням, готовий вмістити 3500 глядачів. Також у комплекс входить тренувальний зал (кращий за той, де нині грає «Пульсар»), тренажерний та конференц-зал, сауна, 9 роздягалень, а також кафе на 100 відвідувачів. У «Вікторії» діє центр олімпійського резерву, до якого входять відділення волейболу, гандболу та баскетболу. Гандбольна (чоловіча та жіноча), а також баскетбольна (жіноча) команди з Бреста приймають у цьому палаці матчі чемпіонату Білорусі. Збудували «Вікторію» за три роки. У 2006 році вона була визнана найкращим спортивним об’єктом Білорусі. Обійшлася «Вікторія» державному бюджету приблизно у 10 мільйонів доларів.

Наступна, зовсім коротенька зупинка — СДЮШОР зі спортивної та художньої гімнастики. Її спортзал — це збірно-щитовий модуль, чимось нагадує великий склад. Споруда 1999 року, а тому порівняно з брестськими новобудовами досить скромна. Втім, на відміну від залу рівненської ДЮСШ №1, тут розміщені усі необхідні снаряди, причому стандартного розміру, що дозволяє тренуватися збірній команді. Два роки тому тут відбувалися змагання в рамках Євразійських ігор. Тут же нам повідомили, що тренер, який займається набором дітей, отримує приблизно 150 доларів. Натомість тренери олімпійців заробляють разів у 20 більше.

Легкоатлетичний манеж зустрічає нас дошкою з рекордами. Одразу радує око інформація, що у 2006 році на дистанції 600 м рекорд встановила рівнянка Ольга Земляк. Загалом легкоатлети — це справжня гордість Бреста. «Золото», два «срібла» та дві «бронзи» — ось їхні досягнення на Олімпійських іграх. Манеж, як і більшість інших об’єктів, вражає — його площа 10000 кв. м, має трибуну на 1100 місць. Складається враження, що він будь-якої миті готовий прийняти чемпіонат Європи у приміщеннях. А крім цього, там спортсмени займаються бадмінтоном та стрибками на батуті.

Аби поставити знак оклику у перший екскурсійний день, білоруська сторона запросила рівнян на відкриття чемпіонату Білорусі з хокею з шайбою (саме у цьому турнірі змагається київський «Сокіл»). Грали ХК «Брест» та «Шинник» (Бобруйськ). Але не про гру мова. Льодовому палацу вже 8 років (загалом їх у Брестській області аж чотири). Власник палацу — місцевий хокейний клуб, який є комунальним підприємством. Єдина трибуна вміщає 2000 глядачів, у холі — кафе на 72 місця. Крім цього, є фітнес-клуб, тренажерний та хореографічний зали, сауни, 9 роздягалень. У цьому ж палаці займаються хокеєм та фігурним катанням юні спортсмени.
За кілька метрів від льодового палацу — бейсбольний стадіон, чотириповерховий фіздиспансер, а також ведеться будівництво палацу водних видів спорту. Поки що мешканцям Бреста доводиться «мучитись» у 13 звичайних міських басейнах, ще 14 басейнів діє в області.

Другий день перебування у місті-герої Бресті розпочався з головної місцевої перлини — веслувального каналу. Після двох палаців спорту та стадіону, зізнаюся, перспектива побачити якийсь там канал не надто вражала. Втім, думка швидко змінилася. За 20 місяців і 30 мільйонів доларів у 2007 році у Білорусі з’явився об’єкт, аналоги якому є лише в олімпійських Сіднеї та Пекіні. На вулиці безпосередньо двокілометровий канал, оснащений різноманітними датчиками, зі щебеневим дном, на якому і проходять старти. Паралельно ще один — обвідний канал, а також траса для лиж. Поруч комплекс, що складається з трьох блоків. Зокрема, у блоці «В» розташовані тренувальні басейни для веслування академічного, а також на байдарках та каное, три тренажерні зали, плавальний басейн на 25 м. В інших блоках діє готель на 100 місць, кафе та інші структури. Цього місяця у Бресті відбудеться чемпіонат Європи з веслування, до речі, збірна Росії вже там, і тренується. За словами керівників каналу, за минулий рік цей об’єкт заробив півмільйона доларів.
Завершилася екскурсія Брестом спортивним візитом на лукодром. Як і скрізь, є трибуна з пластиковими сидіннями, а більше нічого особливого. Принаймні за стрілами спортсменам треба ходити самим, щити до них не їздять.

Вирішили депутати показати журналістам не лише обласний Брест, але й стотисячний районний Пінськ. Мовляв, спортивну базу в сусідів будують скрізь. Проїхавши півсотні кілометрів платним автобаном, ми опинилися у місті, відомому своїми сірниками. Усі головні спортспоруди зосереджені навколо Поліського державного університету. На вулиці стадіон зі штучним покриттям, а також тренувальне футбольне поле, баскетбольні, волейбольні та тенісні майданчики, теж зі штучною травою. Якщо зайти у приміщення, то там захований 50-метровий басейн з 10-метровою та іншими вишками для стрибків у воду, льодовий палац, а також ігровий зал. Останні два менші, ніж у Бресті, втім, теж мають трибуни, табло та інші сучасні прибамбаси. Зданий цей університетський спортивний центр був торік, і був визнаний найкращим спортоб’єктом року в Білорусі, так само як у попередні роки «Вікторія» та веслувальний канал. Побачене, крім захоплення, викликало запитання — для чого університету, в якому 2000 студентів, усе це? Але нам, українцям, їх, білорусів, не зрозуміти, як і їм нас.
Отож після побаченого навряд чи хтось сумнівається, що Рівному таки треба палац спорту. Залишилося з’ясувати, де взяти 10 мільйонів доларів. У Білорусі усе оплачує держава. У нас же поки що держбюджет розкошелився хіба що на державну програму з будівництва критих льодових ковзанок «Хокей України». Про «Баскетбол України» чи «Волейбол України» поки що нічого не чути.

Источник: Газета "Рівне вечірнє" | Прочитать на источнике