Сергій Тігіпко: “Керувати країною повинні професіонали”

Проект “Пряма лінія Сергія Тігіпка” наближається до фінішу. На адресу Сергія Лео­нідовича надійшли тисячі запитань, однак відповісти на всі через газету, на жаль, немає змоги. Довелося вибрати найцікавіші. Решту відповідей буде розміщено на сайті www.sprosi.tigipko.com.
Олександр, Дніпропетровськ:
– Ви постійно кажете, що Україна повинна стати сильною державою. Але це і Ющенко повторював п’ять років тому. І де вона, наша сильна Україна? В якому місці? Ви знаєте, як усе-таки зробити Україну сильною?
– Посипати голову попелом усе одно не варто. Молода держава враз сильною не стає. В чому я абсолютно переконаний, то це в тому, що Україні потрібен сильний президент. Сильний як особистість і за своїми повноваженнями. Ми вже тривалий час не маємо ні того, ні іншого. Важливо створити сильний центр влади. Те, що є сьогодні, – кисіль, а не центр влади. Президент вставляє палиці в колеса прем’єрові, парламент – президентові, прем’єр гиркається з обома. У підсумку – балаган. Готовий повторити ще тисячу разів: Україні потрібен сильний глава держави і сильний центр влади.
Як цього досягти? Лише за допомогою політичної реформи. Те, що нам нав’язували всі ці роки партії, які пройшли у ВР, – парламентську республіку, “виставкового” гаранта – тільки послаблювало владу.
– Ви за президентську форму правління?
– Поза всяким сумнівом. Я за тверду президентську владу. Тільки так ми подолаємо кризу.
– Але ж сильний президент стане авторитарним керівником!
– Не згоден. В Україні авторитаризм уже не повториться. Виросло покоління людей, яке кістьми ляже, а не дасть загнати себе в минуле. Але без президента, який зможе сформувати більшість у парламенті й опи­ратиметься на неї, нічого не вийде. В іншому разі нам і надалі доведеться кусати лікті та бути посміховиськом в очах усього світу.
Сергій, Київська область:
– Ви служили в армії? Якою бачите українську армію? Контрактною чи призовною?
– Служив, звісно. В танкових військах поблизу Дніпропетровська. Досі маю найяс­кравіші спогади про той час: за ці два роки сформувався характер, я розвинувся фізично. Україні потрібна професійна, добре підготовлена армія. Кіль­кість службовців доведеться скоротити. Тому основою ус­піху війсь­кової реформи повинна стати кадрова політика. З армії йдуть офіцери, яких сформувала радянська система підготовки військових кадрів. Замість них прийдуть молоді, підготовлені в українських училищах та академіях. Контрактна форма, звісно, краща. Вона, звичайно, дорожче обі­йдеться для бюджету, але ще більше коштуватиме утримання ненавченої армії.
– Як ставитеся до вступу України в НАТО? Воно нам треба?
– Із того, як сформульовано запитання, зрозумів Ваше ставлення. Так, поїзд рушив. Говорити про вступ нашої держави до Альянсу вже немає жодного сенсу. Українці втратили цю змогу, коли на сесії НАТО нам та Грузії дипломатично вказали на двері. Чекати, що Росія спокійно реагуватиме на вступ України до НАТО, – даремно. Для сусідів ми відразу ж перетворюємося на потенційного супротивника.
– Необхідно шукати варіант, який улаштував би Росію?
– Ми повинні шукати варіант, який передусім улаштував би нас. Зрозуміло, що найближчі 10-15 років у НАТО нам нічого “не світить”. Тому – геть романтизм, керуймося винятково прагматичним підходом. Навчаймося грамотно лобіювати й від­стою­вати свої інтереси, досягати поліпшення умов співпраці і з Європою, і з Росією, і з рештою світу, захищати свої ринки й підтримувати свого виробника, зміцнювати обороноспромож­ність. Питання про вступ до НАТО – в орбіті такої політики.
Сергій Горбачов, Севастополь:
– Якою є Ваша позиція щодо Севастополя? Ви “за” чи “проти” виведення Чорноморського флоту Росії до 2017 року?
– Моя позиція, знову ж таки, прагматична. Невже для нас є зайвими 97 мільйонів доларів, які Росія щороку платить за оренду? У нас є програма праце­влаштування 17 тисяч осіб, які залишаться без роботи в крим­ському місті, якщо флот піде? Чи в нас є таємний план – після виведення російських запустити в бухти Севастополя кораблі інших держав? Нам тільки цього бракувало! Ні, прагматизм і ще раз прагматизм! Домовляймося про скорочення російської бази, про нарощування своєї, про інші компромісні варіанти. Нащадки нам не подякують, якщо ми геть розсваримося із сусідом. Зрештою, подумаймо про майже чотири мільйони українців, які нині працюють у РФ. Суперечки стосовно Чорноморського флоту позначаться також і на них. Віктор Ющенко обіцяв народу п’ять мільйонів робочих місць. І де вони? Не дочекавшись, люди поїхали на заробітки в Росію. Тому і в бізнесі, і в політиці за основу я керувався б прагматичним підходом. Якщо є змога ви­грати – вигравай, навіщо позбавляти себе перемоги.
Юрій Хівренко, Львів:
– Чому Вам невигідна корупція? Адже вона вигідна всім, хто при владі: депутатам, прем’єр-міністру, навіть Президентові. Якби це було не так, її давно побороли б.
– Корупція просочилася в усі ешелони влади. Ми на рівні країн Африки за цим показником і щороку ситуація погіршується. Вважаю, що президент зразка 2010 року повинен мати більше повноважень і більше впливу на силовиків. Насамперед на прокуратуру та СБУ. Так, усі говорять про корупцію, тільки не чутно, щоб кримінальні справи за цими статтями доводили до суду та вироку. Карати потрібно! Злодій повинен сидіти в тюрмі. А поки він на волі, заклинання про боротьбу з корупцією щербатої копійки не варті. Але головне – створити умови, які виключатимуть навіть змогу корупції. Необ­хідна прозорість, громадський контроль, чіткі та недвозначні закони, які чиновник не міг би трак­тувати, як йому вигідно.
Леонід, Дніпропетровська область:
– Як пояснити парадокс – підприємства не працюють, а магазини завалено товарами. То, може, не все так погано?
– З одного боку, звичайно, непогано. З іншого – який товар виставлено у вітринах? Звертали увагу? Здебільшого – ім­порт­ний. Це прямий докір владі. Нещодавно ми самі виробляли 90% продуктів харчування , а тепер – менш ніж 70%. Але ж підтримка національного виробника – основа основ промислової політики. Америка жорсткими антидемпінговими заходами не пускає на свій ринок продукцію, аналогічну тій, яку виготовляє сама. Причому захисні збори, якщо потрібно, піднімають не на відсотки, а в рази. Ми повинні якнайшвидше переглянути тарифну політику, щоб забезпечити умови для розвитку національних під­приємств. Зі слабкими розмова в капіталістів коротка.
Михайло Приходько, Оде­ська область:
– Цьогоріч зі вступом до “вишів” відбувається щось неймовірне. Пільговиків стільки, що не пробитися. Це ж ненормально!
– Згоден із вами. Ненормально, коли талановиті й обдаровані випускники не можуть безкоштовно навчатися через величезну кількість пільговиків. Нівелюється сама ідея незалежного тестування. Хтось посилено готується й отримує високі бали під час тестів, а для когось вступ – “подарунок”. Вважаю, що всі повинні вступати до вищих навчальних закладів на загальних підставах. Пільговим категоріям абітурієнтів держава має допомагати доступними довго­строковими кредитами – з нульо­вою відсотковою ставкою, щоб, скажімо, сирота міг здобути вищу освіту та путівку в життя.
Ірина Матвійчук, Черкаси:
– Поясніть Ваше бажання зменшити кількість вищих нав­чальних закладів?
– Моя позиція проста – головне не кількість, а якість. Нині більшість людей розглядає диплом про вищу освіту та вчений ступінь як певний атрибут статусу. Мода на вищу освіту спричинила появу великої кількості університетів, філій, які видають дипломи, не підкріплені знаннями. В країні фактично відбувається узаконена торгівля дипломами. Філії “вишів”, що їх відкривають у районних центрах, а іноді навіть у селах, як правило, не відповідають вимогам стосовно викладацького складу, матеріально-технічної бази тощо. Про те, що там немає нормального навчального процесу, знають і самі абітурієнти. Але вступають задля отримання заповітного документа. Цю безглузду машину з виробництва дипломованих непрофесіоналів потрібно зупинити. Державна акредитаційна комісія щороку позбавляє ліцензії десятки таких закладів (назвати їх навчальними просто язик не повертається), але проблеми це не вирішує. Ображені керівники “вишів” скаржаться народним депутатам та іншим покровителям. Ті тиснуть на суддів, прокурорів. Так формується нова корупційна ніша. Куди котимося? Тому я вважаю: необхідна законодавча заборона на необґрунтоване створення філій вищих навчальних закладів.
Петро Мельник, Хмельницький:
– Коли нарешті завершиться криза? “Дістала” вона вже всіх!
– І мене, повірте, також. Що­дня про те саме думаю. Від­повідь на ваше запитання напряму залежить від відповіді на запитання, як швидко завершиться криза влади. Для вирішення складної проблеми чи то в науці, чи то на виробництві завжди формують команду. Керувати повинні професіонали. І нам, щоб подолати економічну кризу, потрібно виступити згуртованою командою з чіткою програмою перетворень в економічній і полі­тичній сферах. На словах усі розуміють, що часу на чвари немає і необхідно терміново ухвалити програму для модернізації економіки. Однак на ділі уряд і Президент не мають навіть антикризової програми… А самими тільки фінансовими маніпу­ляці­я­ми вивести економіку зі ступору не вийде.
– І що конкретно Ви пропонуєте?
– Набір мінімально необхідних та обов’язкових стратегічних заходів повинен складатися з таких пунктів. По-перше, за основу всіх програм розвитку слід брати завдання підвищити рентабельність реального сектору виробництва та зменшити рентабельність посередницьких видів діяльності. Фахівці зрозуміють, про що йдеться. По-друге, потрібно провести часткову націоналізацію базових галузей і відновити вертикально інтегровані структури в промисловості. По-третє, провести прозору та вчасну рекапіталізацію банків­ського сектору з метою підвищити його ліквідність. По-четверте, максимально використовувати бюджетний механізм для нарощування державних інвестицій в інфраструктурні проекти, фундаментальну науку та розвиток базових технологій. По-п’яте, уряд повинен стати на активну позицію в питаннях регулювання тарифів на вантажоперевезення й електроенергію. Заходи зрозумілі й очевидні. Справа – за політичною волею та формуванням команди, яка візьметься їх виконувати.
– А як можна приєднатися до команди Сергія Тігіпка?
– Якщо ви насправді вважаєте, що владу потрібно змінювати, що вона більше вас не влаштовує, отже, ви – наш однодумець. До нас надходять тисячі звернень такого характеру. Зараз триває підготовка до формування штабів у регіонах. Нам знадобляться енергійні прихильники. Раджу вам вчинити так: залиште своє повідомлення на сайті www.tigipko.com/Contacts. Мої представники обов’язково з вами зв’яжуться. Або зателефонуйте на “Пряму лінію”: 8-800-502-76-20. Я вам особисто обі­цяю – звернення не залишиться без відповіді.
У моїх найближчих планах – створення партії. Їй також будуть потрібні молоді енергійні люди з ідеями, з творчим мисленням. Упевнений, ми сформуємо потужну команду!

Источник: ЛЬВІВСЬКА ГАЗЕТА | Прочитать на источнике