Черкащина часів Незалежності: кого, коли і як ми обирали…

З проголошенням незалежності України 24 серпня 1991 року в області, як і в цілому в державі, гостро почала відчуватися відсутність чіткої системи управління, оскільки та, що дісталася в спадок від Української РСР, не відповідала новим умовам і давала збої.
Черкащина проголосувала за незалежність
Після припинення діяльності обкому КПУ усі владні функції в області зосередилися в обласній раді та її виконкомі. Головою ради був Володимир Шаповал (одночасно і депутат Верховної Ради України), а головою виконкому – Костянтин Ястреб. З вересня 1991 року останнього обрано і головою ради (з 21 березня 1992 року він – представник Президента України в області).
Подією історичної ваги для черкащан став Всеукраїнський референдум 1 грудня 1991 року, в якому взяло участь 90,1 відсотка виборців області, занесених до списків. Акт незалежності України підтвердили 96 відсотків (по Україні – 90,32) голосуючих, не підтвердили – 2,8 відсотка. Недійсних бюлетенів виявилося 1,2 відсотка.
Одночасно жителі Черкащини голосували і за Президента України, віддавши 67,1 відсотка голосів за Леоніда Кравчука.
Тривало формування обласних осередків політичних партій. У жовтні 1991 року відбулася установча конференція обласної організації Соцпартії України, керівником якої було обрано Олексія Малиновського. Основу її складу тоді становили комуністи, які у період заборони КПУ (серпень 1991 – червень 1993 року) дістали легальну можливість реалізовувати свої політичні погляди у Соцпартії. На кінець 1992 року порівняно структурованими організаціями на Черкащині були ДемПУ (Демократична партія України), ПЗУ (Партія зелених України), СПУ (Соціалістична партія України), УРП (Українська республіканська партія), УСДП (Українська селянська демократична партія), УХДП (Українська християнсько-демократична партія), НРУ (Народний рух України), УНА (Українська національна асамблея).
Час змін і розчарувань
Загальні кризові явища, тривалий спад промислового і сільськогосподарського виробництва, які охопили Україну, позначилися і на Черкаській області.
В цей час відбулася зміна керівництва області. У лютому 1994 року 59-річного Костянтина Ястреба на посаді представника Президента України в області змінює 44-річний Василь Цибенко, якого того ж року на виборах обрали головою обласної ради, а з липня 1995 року він обіймає посаду голови обласної державної адміністрації (посада введена замість представника Президента України в області).
В складній суспільно-політичній ситуації відбувалася підготовка і проведення виборів місцевих рад та Верховної Ради України, а також дострокових виборів Президента України, які мали відбутися 26 червня 1994 року.
На той час осередки політичних партій в області значного впливу серед населення не мали. Це підтвердили й вибори до обласної ради 26 червня 1994 року. З 59 обраних депутатів лише 11 представляли політичні партії, в тому числі 4 – від Компартії, 3 – від Народного руху, 2 – від Соцпартії, по 1 – від Селянської і Демократичної партій. Виборці з більшою довірою ставились до керівників різних рівнів, які становили більше половини обласного депутатського корпусу.
Депутатами Верховної Ради України після виборів 1994 року від територіальних округів Черкащини стали Віктор Роєнко, Юрій Карасик, Михайло Сирота, Сергій Пасько, Омелян Парубок, Іван Васюра, Петро Душейко, Олександр Ткаченко, Вадим Гетьман, Григорій Діхтяренко, Марія Шулежко, Борис Пономаренко, Володимир Півторак.
У другому, вирішальному, турі виборів Президента України за Леоніда Кучму проголосувало 45,7 відсотка виборців Черкащини (по Україні – 52,1), за Леоніда Кравчука – 50,8 відсотка (45,1).
У "червоному поясі" України
Соціально-економічна нестабільність наступних років визначала політичну палітру регіону, в якій все помітнішу роль почали відігравати опозиційні партії переважно лівого спрямування. Розстановку політичних сил в області віддзеркалюють підсумки виборів 1998 року.
У виборах 29 березня на Черкащині взяли участь 74,2 відсотка виборців (по Україні – 70,8). За партії лівого спрямування проголосувала майже половина виборців. Зокрема за блок "За правду, за народ, за Україну!" (Соцпартія – Селянська партія) віддали голоси 25,96 відсотка виборців (в Маньківському районі – 53,9; в Чорнобаївському – 50,8), за Компартію проголосували 18,9 відсотка виборців (у Христинівському районі і Золотоноші – 29,5), за Прогресивну Соціалістичну партію України – 4,6 відсотка.
Не становили достатньої конкуренції комуністам і соціалістам представники Народного руху України, за яких проголосувало 7,7 відсотка виборців. Лише 5,5 відсотка змогла набрати провладна на той час Народно-демократична партія.
За підсумками виборів 1998 року депутатами Верховної Ради України (за партійними списками та у мажоритарних округах) стали 13 представників Черкащини: Володимир Єщенко. Омелян Парубок, Віктор Роєнко, Ольга Юхимець (КПУ); Сергій Павленко, Олег Поліщук, Василь Хмельницький (Партія зелених); Bалентин Зубов, Олександр Ткаченко (СПУ – СелПУ); Михайло Сирота (НДП); Олексій Марченко, Михайло Онофрійчук, Сергій Подобєдов (позапартійні).
У червні 1998 року відбулася зміна керівництва області – головою облдержадміністрації став 45-річний Анатолій Даниленко, який встановив своєрідний рекорд швидкоплинності перебування на цій посаді. У вересні 1999 року його змінив на посту губернатора Володимир Лук’янець.
Гостротою відзначалася політична боротьба під час виборів Президента України 1999 року. На той час найчисельнішими в області були організації АПУ (Аграрної партії України), СДПУ(о) (Соціал-демократичної партії України (об’єднаної), КПУ (Компартії України), СПУ (Соцпартії України), НРУ (Народного руху України), НДПУ (Народно-демократичної партії України), ДС (Демократичного союзу). Вододіл передвиборної боротьби проходив між прихильниками чинного Президента України Леоніда Кучми і кандидатами від лівих партій Петром Симоненком (КПУ) і Олександром Морозом (СПУ).
Роботу щодо підтримки кандидатури Леоніда Кучми відкрито вели працівники обласної та районних державних адміністрацій. З цією метою під їх патронатом було створене об’єднання "Злагода", яке мало забезпечити підтримку чинного Президента. До нього увійшло майже 11 тис. членів, які організовували масові заходи громадськості, в тому числі й студентів, на підтримку Л.Д. Кучми. На Черкащині за наслідками голосування у другому турі він набрав 39,9 відсотка голосів виборців, (по Україні – 56,3), а П.М. Симоненко – 52,3 (по Україні – 37,8).
Помаранчева Черкащина
Президентські вибори 1999 року засвідчили до певної міри пік, а потім спад популярності партій лівого спрямування серед виборців Черкащини. Натомість почав зростати рейтинг партій центристської орієнтації, які в 2002 році об’єдналися в два впливові блоки, лідерами яких стали колишні прем’єр-міністр і віце-прем’єр Уряду України, – Блок Віктора Ющенка "Наша Україна" і Виборчий блок Юлії Тимошенко. Саме ці два блоки задавали тон у виборах до Верховної Ради України 2002 року.
Створений як і на президентських виборах 1999 року провладний блок політичних партій "За єдину Україну!" при усіх потугах адмінресурсу зміг набрати лише 4,9 відсотка голосів виборців. А лідерами виборчого марафону в області став Блок Віктора Ющенка "Наша Україна" – 26,9 відсотка голосів. Компартія України – 13,3, Виборчий блок Юлії Тимошенко – 11,1, СДПУ(о) – 4,5, Соцпартія України – 18,9. Депутатами Верховної Ради від Черкащини 31 березня в мажоритарних округах стали Сергій Терещук, Богдан Губський, Віктор Тимошенко, Ігор Челомбітько, Петро Кузьменко, Борис Райков, Олексій Марченко.
Невдовзі після виборчих баталій у листопаді 2002 року новим головою обласної державної адміністрації було призначено Вадима Льошенка, який одночасно очолював і обласну організацію СДПУ(о). Головою обласної ради продовжував працювати Геннадій Капралов.
На тлі певної стабілізації соціально-економічної ситуації в області розгорталася підготовка до чергових виборів Президента України, які мали відбутися 31 жовтня 2004 року. В першому турі найбільше голосів виборців на Черкащині набрали Віктор Ющенко – 57,7 відсотка, Віктор Янукович – 17,9 відсотка. В другому турі, який відбувся 21 листопада, за Віктора Ющенка проголосували 71,2 відсотка виборців, а за Віктора Януковича – 24,9.
При повторному голосуванні 26 грудня 2004 року переконливу перемогу на Черкащині здобув Віктор Ющенко, набравши 79,1 відсотка голосів виборців, Віктор Янукович – 17,35.
Повторне голосування та очікування його результатів відбувалося у складних політичних умовах, які передусім у Черкасах значною мірою нагадували події Помаранчевої революції в Києві.
З обранням Президентом України Віктора Ющенка та оновленням владних структур у Києві змінився і керівник облдержадміністрації. Ним 4 лютого 2005 року призначено Олександра Черевка. У серпні 2005 року головою обласної ради обрано Віктора Павліченка.
Під час виборів до Верховної Ради України 26 березня 2006 року, що вперше проводилися на пропорційній основі, на Черкащині найбільше голосів виборців отримав Блок Юлії Тимошенко (БЮТ) – 30,35 відсотка. Наступні місця розподілилися таким чином: блок "Наша Україна" і Соцпартія – по 10,8, Партія регіонів – 6,1, Народний блок Литвина – 5,4, Компартія – 5,4 відсотків голосів виборців. Така ж тенденція мала місце і на виборах до обласної та більшості місцевих рад. Головою обласної ради обрано представника БЮТу Володимира Греся.
Внаслідок гострої парламентської кризи Президент України 2 квітня 2007 року розпустив Верховну Раду. Парламентські вибори відбулися 30 вересня. На Черкащині найбільше виборців проголосувало за Блок Юлії Тимошенко – 47 відсотків (по Україні 30,7), за Партію регіонів – 15,5 (34,4), за блок "Наша Україна" – "Народна самооборона" 15,3 (14,2), за КПУ і Блок Литвина – по 4,9 (відповідно 5,4 і 4,0), за СПУ – 4,3 (2,9). Вибори 2007 року показали, що черкащани й далі віддавали перевагу "помаранчевим" політичним силам.

Источник: Громадсько-політичне видання "Прес-Центр" | Прочитать на источнике