Астрономи: Сонце знаходиться в стані глибокої коми

Російські астрономи з Лабораторії рентгенівської астрономії Сонця говорять, що всього одного дня не вистачило Сонцю, яке в середині літа "впало" у черговий стан "коми", щоб цей новий провал його активності став рекордним за тривалістю за все минуле десятиліття. Вчора, в перший день осені, після майже 50-денної відсутності на поверхні нашої зірки знов з'явилися сонячні плями. Інформує «Освітній портал»
Невелика група, що отримала в каталозі Національної Океанічної і Атмосферної Адміністрації США (NOAA) номер 1025, що складається всього з двох плям, сформувалася вчора в північній півкулі Сонця біля його східного лімба. Чекати цієї події, як вже було сказано, астрофізикам довелося майже два місяці: група, що займає попередній рядок каталогу і яка отримала при народженні номер 1024, зникла з сонячного диска ще 11 липня цього року.
Хоча систематичні спостереження сонячних плям ведуться людством з 1749 року, безперервним вважається ряд, що починається з 1849 року. Вважається, що саме після цього року у ряді спостережень Сонця не був пропущений жоден день. Найбільш глибокий провал активності за цих 160 років був зареєстрований майже сто років тому в 1913 році. Тоді, за рік до початку Першої світової війни, людство спостерігало "порожнє" Сонце протягом 92 днів з 8 квітня по 8 липня.
Унікальність цього періоду додатково підкреслюється тим, що тривалість другого за тривалістю провалу активності складає "всього" 63 дні. У цьому стані Сонце знаходилося з 11 березня по 18 травня 1901 року. Недалеко від цієї історичної епохи був зареєстрований і третій по тривалості період без сонячних плям: він тривав з 16 лютого по 10 квітня 1879 року, тобто 54 дні.
Така близькість відразу трьох рекордних провалів в плямоутворенні (а всі вони, як неважко відмітити, спостерігалися протягом 4 сонячних циклів на зламі попередніх двох століть), по видимому, не випадкова. За сучасними уявленнями це вважається доказом наявності у Сонця окрім добре відомого 11-річного періоду ще і глобальніших циклів - вікових і навіть тисячолітніх. Саме їх сходження в одній крапці, як вважається, може призводити до тривалих багаторічних спадів сонячної активності, найбільш відомих з яких є мінімум Маундера, що тривав з 1645 по 1715 рік і збігся з малим льодовиковим періодом.
Тоді як три якнайглибші провали активності в 160-річній історії спостережень були розподілені протягом майже 4 циклів, періоди, що зайняли 4 і 5 місця в цьому списку, майже збіглися за часом. Обидва вони спостерігалися в поточному мінімумі протягом останніх двох років. Торік з 21 липня по 11 вересня стався перший провал тривалістю 51 день. До сьогоднішнього дня він вважався нижньою точкою поточного сонячного циклу, після проходження якої сонячна активність повільно пішла вгору.
І ось зараз через майже рік Сонце, схоже, знайшло собі черговий мінінуи, майже такий самий по глибині як і попередній. Провал активності, що завершився вчора, спостерігався з 12 липня по 1 вересня протягом 49 днів, і став п'ятим за тривалістю за останніх 160 років.
Такий стан Сонця викликає великий інтерес. До 2012 року (прогнозованого раніше року сонячного максимуму) зараз залишається лише трохи більше трьох років з одинадцяти. У зв'язку з цим найцікавішим є питання, чи зможе Сонце вийти на очікуваний рівень активності за настільки короткий час або ми, справді, попали на історичну епоху, коли на наших очах сходяться в одній крапці декілька мінімумів вікових і тисячолітніх циклів. При цьому якщо на початку минулого століття фази глобальних циклів, судячи з усього, розійшлися майже на 40 років, то цього разу, судячи по щільності і частоті провалів, що спостерігаються, вони можуть збігтися в межах одного циклу, повністю подавивши сонячну активність на невизначений час.
По сумарному числу днів без плям (706 днів за станом на 1 вересня) нинішній 23-й сонячний цикл вже став рекордним за всі 160 років безперервних спостережень.

Источник: Хрещатик - Київська мунiципальна газета | Прочитать на источнике