Знали ли в УЕФА, на что идут, когда отдавали Украине Евро-2012?

Чи знали в УЄФА, на що ідуть, коли віддавали Україні Євро-2012 ? І, якщо знали, то чи не занадто строгі європейські футбольні чиновники до України? Попри труднощі, у Києві та Львові налаштовані оптимістично щодо здатності України прийняти Чемпіонат Європ и з футболу, хоча в історії вже були прецеденти перенесення змагань, – пише Девід Л. Стерн в The International Herald Tribune. Для цього габсбургського міста, з його барвистою історією у тепер уже зниклих імперіях, наближається новий судний день. Керівний орган європейського футболу УЄФА дав Львову та трьом іншим українським містам час до 30 листопада, коли вони мусять продемонструвати, що матимуть готелі, аеропорти й стадіони, адекватні для прийняття Чемпіонату Європи з футболу – 2012. Урешті-решт Україна може стати прикладом, як не готуватися до спортивної події світового рівня. Мало хронічних пострадянських болячок – бюрократичної неспроможності та корупції; країна ще й опинилася серед тих, по яких глобальна економічна криза вдарила найсильніше. Обсяг виробництва за перший квартал цього року впав на приголомшливі 20%. На додачу до всього, політична війна всередині правлячої еліти країни паралізувала фактично весь процес прийняття рішень на найвищому рівні. У червні міністр транспорту Йосип Вінський подав у відставку, звинувативши прем‘єр-міністра Юлію Тимошенко, свою політичну суперницю, у блокуванні фінансування для підготовки до чемпіонату. Хоча заява Вінського може бути лише політичною виставою, його відставка сигналізувала затяжну урядову недієздатність. Репутація Тимошенко, а також репутація президента Віктора Ющенка та інших членів уряду, постраждає, якщо Україна, яка прагне членства в НАТО, отримає двійку з фізкультури. Деякі спостерігачі кажуть, що Мішель Платіні, президент УЄФА, та інші офіційні особи УЄФА від самого початку чудово знали, що Україна не має рівня, скажімо, Італії, та несправедливо карають країну за її відставання. У самій Україні цей аргумент має мало ваги, бо там основний сантимент – ганити уряд. «Звісно, в УЄФА знали, коли віддавали чемпіонат, якою країною є Україна, – каже Андрій Капустін, місцевий журналіст, що веде сайт із графіком робіт до Євро-2012. – Та не думаю, що вони усвідомлювали, наскільки все жахливо». «Мабуть, Мішель Платіні тепер кусає собі лікті», – додав він. Інші ставлять питання, чи не застосовує керівництво європейського футболу до України подвійних стандартів. «УЄФА по-іншому ставиться до Австрії, Швейцарії та Португалії, – висловлюється Олег Засадний, який очолює підготовчі роботи у Львові, згадуючи про господарів двох останніх чемпіонатів. – В Австрії, наприклад, дозволили тимчасові споруди на стадіонах, а в Україні ні». Якщо Львів потрапить до місць проведення матчів, то це може стати можливістю для міста, яке намагається позиціювати себе як туристичний центр. Міські чиновники розраховують на цілий натовп абсолютно нових відвідувачів, що приїдуть на Євро-2012, особливо з сусідньої Польщі, які потім поширюватимуть славу про чарівне габсбургське місто з його бруківкою, першокласними ресторанами та кав‘ярнями у віденському стилі. Через це міська влада налаштована оптимістично. Мер Андрій Садовий каже, що місто цілком готове вкластися у термін до 30 листопада. «Можу Вам гарантувати, що рівень тут буде вищий, ніж був в Австрії 2008 року», – сказав він. Почалося зведення стадіону на 33 тисячі місць вартістю 80 мільйонів доларів; закінчитися має до кінця наступного року. Зараз будова являє собою величезну яму, оточену десятьма жовтими кранами. Посередині плато з грузької коричневої багнюки – тобто поле. За кілька кілометрів на муніципальному аеродромі завершується будівництво нової злітно-посадкової смуги. Проте спроможність Львова виконати зобов‘язання залишається під сумнівом. Хоча місто не повинно закінчити свої проекти негайно, воно таки мусить довести, що має достатні джерела фінансування; а центральний український уряд – який останніми місяцями бере допомогу в Міжнародного валютного фонду й чимало заборгував Росії за газ, постачаний за непрозорими та спірними угодами, – не багатий на готівку. Не маючи можливості покластися на Київ у фінансуванні нового стадіону, Львів змушений залучати кошти самостійно, та поки що в нього є гроші тільки до кінця року. Головний термінал міського допотопного аеропорту нагально потребує модернізації, але це підпадає під егіду центрального уряду, а той досі не знайшов інвестора. Так не мало бути. У 2007-му, коли в УЄФА вибрали за співорганізаторів Польщу та Україну, здавалося, що ось-ось відкриється широкий та неходжений ринок у колишньому радянському блоці. І одній, і другій країні потрібні стадіони в чотирьох містах. Києву було віддано честь приймати престижний фінал чемпіонату. В Україні Євро-2012 збурило запаморочливі сподівання. Багато хто вважав чемпіонат шансом, який дається раз у житті, – шансом реконструювати занедбану інфраструктуру, заманити мільярди доларів від туристів та інвестицій і наблизити країну до Європи. Але цього травня, на засіданні в Бухаресті, УЄФА видав їдку, різку догану: в Україні було виявлено «істотні недоліки в розвитку інфраструктури». «Аби виконати мінімальні вимоги до події масштабом із фінал чемпіонату, слід провести значну роботу», – йшлося в заяві. Київ однозначно прийматиме групові, чвертьфінальні та півфінальні матчі, сказали в УЄФА, але може втратити фінал. Львову, Харкову й Донецьку, можливо, не дозволять проводити навіть групові зустрічі. Кожне з цих міст має власні проблеми. Так, у Донецьку, попри вже готовий стадіон на 50 тисяч місць, бракує місць в готелях. Тим часом у Польщі підготовка йде повним ходом. Справді, вона серед тих країн колишнього соцтабору, які пережили світову економічну кризу порівняно добре. Попередні страхи, що Польща так само загнеться під економічним та бюрократичним тягарем, оновлюючи свою застарілу, ще радянської доби інфраструктуру, не справдилися. Чотири польські міста – Гданськ, Познань, Варшава та Вроцлав – уже стовідсоткові господарі. Два інших, Краків і Хожув, можуть теж прийняти на себе удар, якщо Україна спіткнеться остаточно. 3 липня Платіні зізнався, що два німецькі міста, Берлін та Лейпциг, теж можуть бути вибрані як місця проведення матчів; хоча невдовзі по тому, під час візиту в Україну додав, що все ще сподівається, що країна таки впорається з завданням. «Я впевнений. Мені просто потрібні хоч якісь гарантії», – сказав він , президенту України Ющенку. Попередження Україні було досить незвичним, хоча не унікальним: економічні проблеми стали причиною перенесення Чемпіонату світу з футболу – 1986 із Колумбії в Мексику. 1 липня неспокійний український парламент затвердив виділення понад 1-го мільярда доларів на підготовку до Євро-2012, проте деякі аналітики схвильовані, що, з огляду на те, як мало зроблено, грошей буде недостатньо або, ще гірше, вони просто зникнуть. Як наголошують офіційні особи у Львові, туризм розвиватиметься й далі, навіть якщо місто втратить чемпіонат. Але вони дуже б хотіли його організовувати. Сергій Кіраль, начальник управління іноземних інвестицій у міській раді, каже, що в УЄФА повинні зважити на досвід Львова у прийнятті великої кулькості туристів і близькість до польського кордону. «Для нас не приймати чемпіонат було б великою помилкою», – сказав він.  
Чи знали в УЄФА, на що ідуть, коли віддавали Україні Євро-2012 ? І, якщо знали, то чи не занадто строгі європейські футбольні чиновники до України? Попри труднощі, у Києві та Львові налаштовані оптимістично щодо здатності України прийняти Чемпіонат Європ и з футболу, хоча в історії вже були прецеденти перенесення змагань, – пише Девід Л. Стерн в The International Herald Tribune.
Для цього габсбургського міста, з його барвистою історією у тепер уже зниклих імперіях, наближається новий судний день.
Керівний орган європейського футболу УЄФА дав Львову та трьом іншим українським містам час до 30 листопада, коли вони мусять продемонструвати, що матимуть готелі, аеропорти й стадіони, адекватні для прийняття Чемпіонату Європи з футболу – 2012.
Урешті-решт Україна може стати прикладом, як не готуватися до спортивної події світового рівня. Мало хронічних пострадянських болячок – бюрократичної неспроможності та корупції; країна ще й опинилася серед тих, по яких глобальна економічна криза вдарила найсильніше. Обсяг виробництва за перший квартал цього року впав на приголомшливі 20%.
На додачу до всього, політична війна всередині правлячої еліти країни паралізувала фактично весь процес прийняття рішень на найвищому рівні. У червні міністр транспорту Йосип Вінський подав у відставку, звинувативши прем‘єр-міністра Юлію Тимошенко, свою політичну суперницю, у блокуванні фінансування для підготовки до чемпіонату.
Хоча заява Вінського може бути лише політичною виставою, його відставка сигналізувала затяжну урядову недієздатність. Репутація Тимошенко, а також репутація президента Віктора Ющенка та інших членів уряду, постраждає, якщо Україна, яка прагне членства в НАТО, отримає двійку з фізкультури.
Деякі спостерігачі кажуть, що Мішель Платіні, президент УЄФА, та інші офіційні особи УЄФА від самого початку чудово знали, що Україна не має рівня, скажімо, Італії, та несправедливо карають країну за її відставання. У самій Україні цей аргумент має мало ваги, бо там основний сантимент – ганити уряд.
«Звісно, в УЄФА знали, коли віддавали чемпіонат, якою країною є Україна, – каже Андрій Капустін, місцевий журналіст, що веде сайт із графіком робіт до Євро-2012. – Та не думаю, що вони усвідомлювали, наскільки все жахливо».
«Мабуть, Мішель Платіні тепер кусає собі лікті», – додав він.
Інші ставлять питання, чи не застосовує керівництво європейського футболу до України подвійних стандартів. «УЄФА по-іншому ставиться до Австрії, Швейцарії та Португалії, – висловлюється Олег Засадний, який очолює підготовчі роботи у Львові, згадуючи про господарів двох останніх чемпіонатів. – В Австрії, наприклад, дозволили тимчасові споруди на стадіонах, а в Україні ні».
Якщо Львів потрапить до місць проведення матчів, то це може стати можливістю для міста, яке намагається позиціювати себе як туристичний центр. Міські чиновники розраховують на цілий натовп абсолютно нових відвідувачів, що приїдуть на Євро-2012, особливо з сусідньої Польщі, які потім поширюватимуть славу про чарівне габсбургське місто з його бруківкою, першокласними ресторанами та кав‘ярнями у віденському стилі.
Через це міська влада налаштована оптимістично. Мер Андрій Садовий каже, що місто цілком готове вкластися у термін до 30 листопада. «Можу Вам гарантувати, що рівень тут буде вищий, ніж був в Австрії 2008 року»,
– сказав він.
Почалося зведення стадіону на 33 тисячі місць вартістю 80 мільйонів доларів; закінчитися має до кінця наступного року. Зараз будова являє собою величезну яму, оточену десятьма жовтими кранами. Посередині плато з грузької коричневої багнюки – тобто поле. За кілька кілометрів на муніципальному аеродромі завершується будівництво нової злітно-посадкової смуги.
Проте спроможність Львова виконати зобов‘язання залишається під сумнівом. Хоча місто не повинно закінчити свої проекти негайно, воно таки мусить довести, що має достатні джерела фінансування; а центральний український уряд – який останніми місяцями бере допомогу в Міжнародного валютного фонду й чимало заборгував Росії за газ, постачаний за непрозорими та спірними угодами, – не багатий на готівку.
Не маючи можливості покластися на Київ у фінансуванні нового стадіону, Львів змушений залучати кошти самостійно, та поки що в нього є гроші тільки до кінця року. Головний термінал міського допотопного аеропорту нагально потребує модернізації, але це підпадає під егіду центрального уряду, а той досі не знайшов інвестора.
Так не мало бути. У 2007-му, коли в УЄФА вибрали за співорганізаторів Польщу та Україну, здавалося, що ось-ось відкриється широкий та неходжений ринок у колишньому радянському блоці. І одній, і другій країні потрібні стадіони в чотирьох містах. Києву було віддано честь приймати престижний фінал чемпіонату.
В Україні Євро-2012 збурило запаморочливі сподівання. Багато хто вважав чемпіонат шансом, який дається раз у житті, – шансом реконструювати занедбану інфраструктуру, заманити мільярди доларів від туристів та інвестицій і наблизити країну до Європи.
Але цього травня, на засіданні в Бухаресті, УЄФА видав їдку, різку догану: в Україні було виявлено «істотні недоліки в розвитку інфраструктури». «Аби виконати мінімальні вимоги до події масштабом із фінал чемпіонату, слід провести значну роботу», – йшлося в заяві.
Київ однозначно прийматиме групові, чвертьфінальні та півфінальні матчі, сказали в УЄФА, але може втратити фінал. Львову, Харкову й Донецьку, можливо, не дозволять проводити навіть групові зустрічі. Кожне з цих міст має власні проблеми. Так, у Донецьку, попри вже готовий стадіон на 50 тисяч місць, бракує місць в готелях.
Тим часом у Польщі підготовка йде повним ходом. Справді, вона серед тих країн колишнього соцтабору, які пережили світову економічну кризу порівняно добре. Попередні страхи, що Польща так само загнеться під економічним та бюрократичним тягарем, оновлюючи свою застарілу, ще радянської доби інфраструктуру, не справдилися. Чотири польські міста – Гданськ, Познань, Варшава та Вроцлав – уже стовідсоткові господарі. Два інших, Краків і Хожув, можуть теж прийняти на себе удар, якщо Україна спіткнеться остаточно.
3 липня Платіні зізнався, що два німецькі міста, Берлін та Лейпциг, теж можуть бути вибрані як місця проведення матчів; хоча невдовзі по тому, під час візиту в Україну додав, що все ще сподівається, що країна таки впорається з завданням.
«Я впевнений. Мені просто потрібні хоч якісь гарантії», – сказав він , президенту України Ющенку.
Попередження Україні було досить незвичним, хоча не унікальним: економічні проблеми стали причиною перенесення Чемпіонату світу з футболу – 1986 із Колумбії в Мексику.
1 липня неспокійний український парламент затвердив виділення понад 1-го мільярда доларів на підготовку до Євро-2012, проте деякі аналітики схвильовані, що, з огляду на те, як мало зроблено, грошей буде недостатньо або, ще гірше, вони просто зникнуть.
Як наголошують офіційні особи у Львові, туризм розвиватиметься й далі, навіть якщо місто втратить чемпіонат. Але вони дуже б хотіли його організовувати.
Сергій Кіраль, начальник управління іноземних інвестицій у міській раді, каже, що в УЄФА повинні зважити на досвід Львова у прийнятті великої кулькості туристів і близькість до польського кордону.
«Для нас не приймати чемпіонат було б великою помилкою», – сказав він.
 
Загрузка...

Источник: ПРО ФУТБОЛ | Прочитать на источнике