Ситуація з транспортуванням через Україну газу для європейців та його ціною, здається, зробить це паливо для нас золотим. І якщо вчора вінничани з південних районів бідкались, що у них немає газу, то зараз, мабуть, хтось скаже: «Добре, що його немає…»
А як же грітися зимою? Історичні релікти – груби - річ, звичайно, надійна, але, на жаль, неекономна. Та й не набігаєшся підсипати в кожну, якщо хата велика. Воно, правда, і вугілля теж дороге задоволення. Отже потрібна альтернатива. Хтось, може, придивляється до електричного котла. Однак, при існуючих нині сільських електромережах поставити в кожну оселю навіть п’ятикіловатний котел буде проблематично.
Вже кілька європейських країн значно скоротили споживання російського газу за рахунок біологічного палива. У спеціальних котлах центрального опалення спалюють абсолютно все, що росте на полі: солому в брикетах, кукурудзиння, тирсу, полову і навіть лушпини від соняшникового насіння. А крім того, спалюють дрова, заради яких садять дерева, що дуже швидко ростуть.
Ці котли доволі симпатичні і мають високу тепловіддачу. На вибір є такі, що обігрівають водою і гарячим повітрям, вони малогабаритні і неважкі. А найголовніше, що в них витрачається небагато палива. Найменшим котлом можна обігріти помешкання до 60 м кв. А найбільшими (це вже міні-котельні) можуть опалювати цілі офіси, школи, лікарні і дитсадки. Причому, обладнання не складне, і його зможе обслуговувати навіть сторож. Паливо завантажується раз на 8-10 годин, передбачене також автоматичне завантаження і можливість підігріву води. Словом, той же самий газовий двоконтурний котел, тільки працює на паливі, яке зараз ви не маєте де подіти чи спалюєте просто неба.
На Україні вже кілька заводів налагодили випуск таких котлів. Один із них знаходиться у місті Ковелі Волинської області. Це спільне українсько-литовське підприємство «Kalvis».
- Наші котли користуються попитом, - розповідає директор підприємства Анатолій Понікарчук. - Вони дійсно зручні та економні. Є різні моделі. Для села найкраще підійшли б котли, в яких є ще й плита. Паливо універсальне – все тверде, що горить. У нас в області зараз багато сільських шкіл та лікарень переходять на таке опалювання. Економія грошей вражаюча. І коштують наші котли відповідно до українських економічних реалій. На підприємстві виготовляють також банні печі, каміни та плити. Ми їх проектуємо і монтуємо.
Керівник звернув особливу увагу на те, що інвестору на Волині – зелена вулиця. Землю надають без усяких депутатських грошових скандалів, які свого часу ледь не відбили охоту у польського «Барлінека» облаштовуватись у Вінниці. І через які, як кажуть поінформовані люди у коридорах влади, нас обминув «Церсаніт». До речі, нове величезне підприємство цієї торгової марки вже побудоване і працює під Житомиром. А могло бути у нас…
У селі Чорномин Піщанського району промисловим котлом «Kalvis» опалюється школа. Та сама, яку вінничани порівнюють ззовні із білим президентським будинком у Вашингтоні. «Школа велика, а тепер ще і тепла», - кажуть учні та їхні батьки. Бажаючі могли б запитати у директора школи, чи дійсно коштує така міні-котельня тих грошей, які громада за неї заплатила.
А тим, хто зацікавився котлами спільного українсько-литовського підприємства ТОВ «Волинь-Кальвіс», повідомляємо телефони: (03352) 5-21-98, 3-46-04, 3-48-03, 8 097 1646323.
Під час відвідин Волині у рамках акції українського журналістського фонду «Україна очима редактора» ми побачили багато успішних сільгосп- та промислових підприємств. Це і Луцький ремонтний завод «Мотор», де відновлюють двигуни військових літаків, і одне з найбільших в Україні меблевих виробництв «Гербор-холдинг», яке забезпечує роботою майже тисячу жителів Володимира-Волинського. І СГПП «Рать», яке охоплює сім сіл, де на восьми фермах утримується 3000 голів ВРХ...
Нас зустрічали привітні і патріотичні люди, відповідальні керівники, часом навіть було заздрісно через те, що тут такі сильні територіальні громади. Люди можуть перекрити трасу до польського кордону, якщо їм не дають ціни за молоко, і добиваються свого. Селяни зберегли те, що колись було колгоспним, і тепер це процвітаючі господарства із сучасною технікою, живими фермами, робочими місцями і пристойною зарплатою, зі школами, фапами, дитячими садками. До речі, за одну дитину в цих садочках батьки платять 25-30 гривень на місяць. Решту доплачує сільгосппідприємство.
Звісно, не хотілося б ідеалізувати якусь одну область. Волинь теж важко переживає фінансову кризу і політичний бардак у вищих ешелонах влади. Але все тут якось солідніше, по-українськи, сучасно і з серйозною претензією на європейську спрямованість нашої держави.
Источник: Вінницька обласна щотижнева газета "33 канал" | Прочитать на источнике
Добавить комментарий к новости "
ЯК НАГРІТИСЯ ЗИМОЮ БЕЗ ГАЗУ? Досвід європейців може бути корисним для вінничан
"