ДОЛАР: ПРОСТИЙ СМЕРТНИЙ. Від світової валюти готується відмовитися навіть її батьківщина - США

Світові лідери і найбільші вчені готують пишні похорони долара - валюти, яка у багатьох країнах світу, в тому числі, в Україні, є чи не головним засобом заощадження, мірилом ціни на товари і домінуючою валютою в резервах НБУ. На жаль, фінансисти праві, коли кажуть, що зірка долара ось-ось скотиться з небосхилу.

ЗЕЛЕНІ ЖАХИ

Свій прогноз щодо майбутнього світової валюти висловив Пол Самуельсон, лауреат Нобелівської премії з економіки. Його складно запідозрити у тому, що він пожартував. А сказав він ось що: “Довгострокові перспективи долара жахливі”.

Свою оцінку він побудував на тому, що Китай як одна з найбільш потужних економік планети акумулював у своїх резервах стільки доларів, що здатен миттю обвалити цю валюту. Китайцям варто лише розчаруватися у зелених купюрах, для чого достатньо відмовитися від використання доларів або викинути їх на ринок у великих кількостях.

«Коли почнеться майже неминучий безладний відхід від долара, думаю, варто побоюватися глобальної фінансової паніки. Китай, Японія та Корея зараз тримають долари не тому, що вони впевнені у їхній надійності. Для них це спосіб продовжити зростання, яке базується на експорті. Але цей ресурс тане», - каже Самуельсон.

Він має на увазі, що падіння експорту веде до зниження доларових потоків, а тому валюта США втрачатиме свою цінність. Щоправда, наразі доларові запаси центральних банків більшості країн ростуть. Зараз попит центробанків на долари та фінансові активи США становить 1 трильйон доларів. Але не все так просто.

За даними Бреда Сетсера з Ради зовнішніх відносин США, центральні банки купують долари та казначейські папери Штатів у величезних кількостях, але не беруть казначейські облігації з тривалим терміном погашення.

Тобто всі інвестують, але на короткий період. Мати справу з доларами та номінованими у доларах паперами занадто довго ніхто не хоче. І навіть серед населення ключових країн-кредиторів США попит на “зелені” помітно падає.

КИТАЙСЬКА ЗАГРОЗА

Величезний обсяг китайських доларових резервів - причина засумніватися у майбутньому американської валюти. Ця ситуація почалася на початку 2000-х років після азіатської кризи. Тоді накопичення валютних резервів вважалося правильною політикою.

Зростаючі економіки прагнули рухатися цим шляхом, щоб застрахувати себе від раптового відтоку капіталу. Китай прив’язав свою валюту до долара, а потім почав купувати американські активи. Минуло десять років, і в Китайського народного банку тепер є величезний запас доларів і одне питання: що з ними робити?

З’явилися побоювання, що Китай може просто позбутися стосу цінних паперів та викликати стрімке падіння долара. У 2007 році китайські офіційні особи нагадали світові, що Пекін при бажанні може спровокувати масштабне знецінення долара.

Недавня пропозиція китайського уряду про виведення активів центрального банку з доларів знову потрапила на перші шпальти газет. Кому потрібна ця годинникова бомба? Чи не почнеться паніка і втеча від «зеленого»? А чому б і ні?

Тут корисно згадати два приклади. Найяскравіший - це американський фінансист Джордж Сорос. За один день, 16 вересня 1992 року, Сорос за фунти скупив 15 мільярдів німецьких марок. Через різку зміну балансу попиту та пропозиції на ринку курс фунта різко впав.

Британський міністр фінансів підвищив облікову ставку з 10 до 12, а потім і до 15%, намагаючись захистити фунт від спекуляцій. Однак ні це, ні валютні інтервенції інших європейських національних банків падіння фунта зупинити не змогли.

Цей приклад показує, що може зробити всього лише одна людина, маючи великі ресурси однієї валюти: вона може завдати відчутного удару. Чому б Китаю не заробити таким же чином, погравшись з доларом?

Ще один приклад - Франція. У 1926 році уряд країни вирішив прив’язати франк до стерлінгів і долара. Оскільки торговий баланс був профіцитним, а капітал справно надходив у країну, то прив’язка здійснювалася через публічні закупівлі валюти.

Таким способом Банк Франції зібрав надмірно великий портфель іноземних фінансових активів. Наприкінці 1920 років країна володіла більшою частиною світових валютних резервів.

Олів’є Аккомінотті з паризького Інституту політичних досліджень реконструював події тих років. Він прийшов до висновку, що проблеми Франції були схожі на сьогоднішні проблеми Китаю. Банк Франції був приватним підприємством, і його основною метою була мінімізація збитків. Резерви банку розподілялися між фунтом і доларом.

З 1929 року по 1931 рік існувала ймовірність девальвації фунта, тому банк почав переходити на долар. Але коли у 1930 році фунт почав слабшати, банк опинився у пастці: він не міг продовжувати продаж фунтів, бо це викликало б обвал і великі курсові втрати для самого банку. Єдиною альтернативою була підтримка фунта.

Так Франція раптово пішла на співпрацю. Банк перестав позбуватися фунтів і навіть проводив інтервенції на ринку з метою підтримки британської валюти. Коли фунт таки обвалився, Банк Франції був визнаний технічним банкрутом і зумів вижити лише завдяки державній допомозі.

Більше того, відразу ж з’явилися побоювання стосовно падіння долара. Саме тому прагнення влади уникнути подальших втрат призвело до конвертації всіх доларових активів у золото.

«Роль Китаю нині значно відрізняється від ролі Франції після першої світової війни. Але французький досвід нагадує, що ризик резервних валют зростає. Валютні резерви можуть бути причиною нестабільності для міжнародної грошової системи і важкою ношею для великих власників”, - вважає Аккомінотті.

ЄВРО? НІ. АМЕРО!

Нещодавно Китай виступив за нову міжнародну резервну валюту, “не пов’язану з економічною ситуацією і суверенними інтересами якоїсь конкретної нації”. Пекін рекомендував знову почати використовувати спеціальні права запозичення (SDR), розрахункові грошові одиниці МВФ як нову резервну валюту.

Втім, таке вже було в історії. SDR перетворилися на одиницю обліку, яка переважно використовується у бухгалтерських книгах МВФ, а долар залишається провідною резервною валютою.

По суті, пропозиція Китаю про перехід на SDR відображає страх перед можливою інфляцією у США. Але якщо це коли-небудь і трапиться, то найбільш вірогідний у цьому випадку перехід не на SDR, а на євро. У цьому впевнений старший економіст Федерального резервного банку Клівленда Оуен Хампейдж. Але є ще один сценарій.

З 2005 року США, Канада і Мексика дискутують про створення Північноамериканського союзу, схожого до ЄС. Ідеолог об’єднання Роберт Пастор, директор Центру північноамериканських досліджень при Американському університеті, на слуханнях у сенатському комітеті з питань зовнішньої політики заявив: “Північноамериканський союз потребує наднаціональної керівної ради”.

На відміну від незграбної бюрократичної конструкції Європейської комісії, північноамериканський аналог задуманий як невелика незалежна консультативна організація, що складається з 15 заслужених членів - по п’ять осіб від кожної країни.

Головним завданням спостережної ради на першому етапі буде підготовка питань для їх обговорення лідерами США, Канади та Мексики на саммітах. Друге завдання - контроль за виконанням рішень, прийнятих лідерами Північноамериканського союзу.

Але найбільш інтригуючий задум Пастора стосується економіки. Саме він ввів в офіційний обіг термін “амеро” - назву нової валюти, яка, на його думку, повинна замінити американський і канадський долари та мексиканський песо. ЄС же ввів євро? То що заважає те саме зробити будь-якому іншому об’єднанню країн?

Таким чином, вже не секрет, що задумали зробити з доларом і країни світу, і країна-батьківщина долара.

Источник: Вінницька обласна щотижнева газета "33 канал" | Прочитать на источнике