– Той літній день ми згадуємо як страшний сон, — розповідає постраждала Наталя Шинкарук, власниця загиблих кіз. — О 10-й годині ранку припнула Марту і Машку за хатою, біля паркану. А вже о 12-й годині я почула, що вони дуже кричать. Вибігла на двір і жахнулась. Замість кіз побачила чорні клубки: їх обліпили шубою завтовшки 3-4 сантиметри бджоли із вуликів сусіда.
– Наташа намагалась витягнути кілки, якими кози були припнуті, щоб вони втекли, то бджоли покусали їй всю шию, голову, руки, — розповідає Олександр, співмешканець громадянки Шинкарук. — Одна коза прикусила язик і зразу здохла, її витягнув чоловік, який прибіг на допомогу. Другу, молодшу, я виволік на вулицю, відливав водою, але марно — вона теж померла. Потім я цапків молодих рятував, одному мішок на голову надів, та він як дременув – і в сарай сховався. Мені теж покусали голову і шию сильно, ноги, рука як колодка була. Семирічна онучка Яна за мною побігла, та я її в хату загнав, наказав не виходити, бо «загризуть». Тут таке робилося! Вуликів 5 чи 6, певно, вилетіло. Люди якраз череду гнали, бджоли корів почали кусати, а ті як увірвали! Довелось доганяти. Жінку, що корів гнала, покусали. Люди до вечора по хатах ховались. Сусідка тьотя Таня прийшла якраз воду брати, бджоли на неї накинулися, вона хусткою відбивалась. Відро покинула і в хаті врятувалась від них. Ми весь день теж у хаті сиділи, нічого вдіяти не могли.
Наш сусід Микола Стецюк, якого знайомі попросили в обійсті вулики поставити, як і ми — з міста, приїжджий, і не знав, що таке може бути. Нам сказали, що бджоли спокійні. Наступного дня вони втихомирились і не кусали нікого. Вулики ще 4 дні стояли в сусіда. Коли приїхав хазяїн бджіл з Вінниці Костянтин Матущак, ми на нього накинулись, бо ж збитки маємо. А тут якраз невістка до тьоті Тані приїхала і каже йому: «Вибачте, але якби вони на мою дитину напали, то я вам голову відірвала!» Ми потім у сільраду пішли до селищного голови, там вже домовились, що Матущак нам компенсує втрату кіз. Він сказав, що через місяць віддасть гроші, бо хату будує, кредит взяв. Оце нещодавно привіз 800 гривень. І ми зразу дві кози купили. Вони гірші за загиблих, але що робити. Слава Богу і за це.
Сусід Наталі і Олександра Микола Стецюк розповів, що поставити вулики у себе на подвір'ї його попросив головний пасічник села. — Він мені сказав, що там буде всього 4-5 вуликів. Я не мав нічого проти. А як почали возити, бачу - 19 штук. Ну що ти вже поробиш? Моя дружина якраз із двору йшла і побачила те жахіття, покликала мене. Я бігом до Сашка, не можу догукатись, потім на пасіку колгоспну, там застав молодого пасічника з Вороновиці, він вже помагав Сашкові тих кіз виволікати. Це гіркий мед вийшов! Мені так незручно було перед сусідами. Вони бідові люди, то хоч кружку молока мали від тих кізочок. Наша сусідка Ніна, коли побачила, що вулики возять, каже мені: «Ой, Миколо, не мав ти ворогів, то будеш мати…» А я і не зрозумів, до чого це вона казала.
41-річний пасічник Василь Богатчук-молодший, батько якого попросив Миколу Стецюка поставити вулики для знайомого, розповідає:
— Такого за своє життя я ще не бачив, хоча на пасіці виріс. Батько мій не знав, що так вийде, думав, що вінницький пасічник не перший рік бджолами займається, то знає, що до чого. А кусати вони так оскаженіло почали тому, що їхній власник, чи той, хто їх перевозив, зробив велику помилку - зразу їм льотки відкрив.
Під час перевезення бджоли дуже розтривожуються, стають агресивні. Їх не можна зразу випускати. Треба години дві дати втихомиритись. А ще краще вночі перевозити. До того ж, кози мають специфічний запах, а бджоли дуже не люблять різкі запахи. А бджола, коли кусає, то виділяється запах отрути, він дражнить інших бджіл. Після укусу треба водою, перш за все, рятуватись. Бо жало, якщо воно в тілі, ще буде годину випускати отруту. Воно пульсує, рухається, як живе і само вприскує отруту.
Наступного дня після трагедії постраждалих і винуватців до себе викликав сільський голова сіл Побережне і Кордишівка Вінницького району Василь Плаксій. Була важка розмова.
- Я кажу: «Ви хіба не знали, що так просто ставити вулики, де заманеться, не можна? Відшкодуйте людям втрачене!» Матущак пообіцяв, — розповідає Василь Плаксій. — Не можна так просто ставити вулики в селі. Треба було прийти до нас у сільраду, написати заяву, надати нам ветеринарне свідоцтво, що бджоли його не хворі. Далі ми опитуємо сусідів, і, якщо вони не проти, даємо дозвіл. Бо ж і наші, колгоспні бджоли, могли постраждати. Гарантії, що бджоли вінницького пасічника не хворі, ніхто не дав. А у нас 125 бджолосімей. До нас із сусіднього села приїжджають, свої вулики ставлять, бо маємо дуже великі площі соняшника, ріпаку, гречки, а у них 140 сімей. Обов'язково довідки вимагаємо. Це дуже рідкісний інцидент. З жахом думаю, що там не кози, а людина, схильна до алергії, могла бути чи дитина могла сама опинитись на шляху тих бджіл… не дай Боже.
Источник: Вінницька обласна щотижнева газета "33 канал" | Прочитать на источнике
Добавить комментарий к новости "
У ВІННИЦЬКОМУ РАЙОНІ БДЖОЛИ "ЗАГРИЗЛИ" 2 КОЗИ, дивом в живих залишились семирічна дитина і дорослі люди
"