Колонка редактора
Днями видалося побувати в Єгипті. Не тому, що занадто багатий, а тому, що лікар назвав мій організм схожим на потужний "Мерседес" останньої моделі, але вже добряче заїжджений по лісових пеньках і вибоїнах…
В Єгипті здивувало те, що чи не кожен зустрічний досить пристойно володіє російською мовою і чомусь радіє, мов мала дитина, коли чує, що ти – не росіянин, а українець. Таємницю такого ставлення відкрив копт Марк (православний єгиптянин), який торгував папірусами у місцевому магазині з назвою… "Іван-базар" (що по сусідству з магазинами із не менш "єгипетськими" назвами – "Египетские елки-палки" та "Калинка-малинка"). Марк, випускник історичного факультету Каїрського університету, розповів: українців тут поважають, бо українці мають спокійнішу від росіян вдачу, а ще – тому, що… доля Єгипту й України схожа. Мовляв, як колись арабські завойовники розтоптали незалежність батьківщини фараонів, так і росіяни відібрали свободу у людей вітчизни гетьманів. Не став я пояснювати Маркові, що в нашій країні гасла про прагнення до волі вже давно змінили примітивні біг-борди з політичною рекламою, між рядками якої проглядає прагнення окремо взятого індивідуума отримати владу. Причому негайно, саме тут і якомога більше!
Я досить мало бачив світу, та кожна з тих країн, де дозволила побувати професія журналіста, – Польща, Туніс, Туреччина чи Бельгія – допомагала побачити ставлення людей до політики й виборів. Ніде не бачив такої кількості біг-бордів, сіті-лайтів, газет і журналів, напханих рекламою політиків. Бо "у них" вважають, що доводити свою необхідність народові треба справою, а не демагогією. А от наші "виборчі технології" – це те, що дісталося у спадок від занадто довгого спілкування з північними сусідами. Втім, якщо вони єгиптян привчили вітати покупців у магазинах словами "здрасьтє-мардасьтє", а ресторани називати "Калинка-малинка" чи "Елки-палки", то чому б і українців не привчити до примітивізму дресированого ведмедя? Адже у доморощених "батьків нації" вже скоро й цукру домашнього для заохочення найтолковіших "ведмедів" електорату не буде. Бо посіви буряків щезають разом із українськими цукрозаводами, а на заміну їм приходить цукор із екзотичної закордонної цукрової тростини. Дещо дивно, щоправда, – як той цукор із якоїсь гондурасько-кубинської тростини замість рідного бурякового цукру в’яжеться із обіцяним перед минулими виборами очільниками нинішнього Уряду "суто українським проривом"?
Порадувало одне: до Черкас минулого тижня з’їхалися скульптори з усієї України, ба навіть з Вірменії та Польщі. Не ми до них – вони до нас. І тешуть з каменю, на щастя, не якісь політпортрети чи партійні символи і гасла. Тема фестивалю кам’яних скульптур – кохання. Тема вічна для будь-якого народу, у будь-які часи його існування. Минуть роки, а ці скульптури, які митці мають завершити до Дня Незалежності України, будуть радувати наступні покоління черкащан – сподіваюся, справді вільних, як наші предки-козаки. Вільних на ділі, а не на словах барвистих гасел чергових передвиборних перегонів…
Источник: Громадсько-політичне видання "Прес-Центр" | Прочитать на источнике
Добавить комментарий к новости "Ми – в повних тропіках? Не через погоду, а через політику…"