– Це у вас тут фотовиставка? А де відкрита нещодавно експозиція вишитих портретів видатних українців? — цікавлюся у чергової по академічній залі краєзнавчого музею.
— Так вони ж перед вами (посміхається).
— Як!! Так це вони? Такі досконалі, неначе фотокартини.
— А ось і сама авторка, — вказує на русяву жінку чергова, — вона до нас сьогодні на хвилинку у справах зайшла…
Так чудернацьки відбувається моє знайомство із Любов'ю Шаламай, народною майстринею, яка вишиває портрети відомих земляків.
Любов Шаламай - інвалід дитинства, страждає на захворювання опорно-рухового апарату, не може працювати лівою рукою, має серйозні проблеми з ногами. Наша газета розповідала кілька років тому, які поневіряння по судах і владних коридорах їй довелось пережити, аби відвоювати у свого попереднього начальника кровно зароблені нею 6 тисяч гривень і гроші морального відшкодування. Пережила 73 судових засідання - від однієї цифри стає моторошно. Тоді пані Любов перемогла — допоміг голова ОДА Олександр Домбровський, поклав край її митарствам.
— Вишивати почала 2 роки тому, — розповідає майстриня. — Як закінчилися ці суди, з роботи я розрахувалась, а пропрацювала 25 років бухгалтером, і думаю, чим же буду займатись, бо я людина дуже непосидюча… Керівники Вінницького міжрегіонального центру профреабілітації інвалідів «Поділля» запропонували вести гурток вишивки для молодих інвалідів. Погодилась, бо вишивати я вмію, мене ще мама і сестри навчили — я з багатодітної сім'ї, наймолодша у родині. Почала вести гурток і сама стала вишивати. Спочатку думала, кого це першим вишити... Вирішила - Лесю Українку, вона так само, бідна, настраждалась у житті, як і я, була теж все життя важко хворою, але не здавалась, боролась. Її вірші під час тих судів були дуже співзвучними мені у моїй біді: «Хотіла б я вийти у чистеє поле, припасти лицем до сирої землі і так заридати, щоб зорі почули, щоб люди жахнулись на сльози мої…» Вишила її портрет. Потім вишила Тараса Шевченка. Але коштів на рамку не було. Думаю: Тарас така людина, треба, щоб гарна рамка була. Пішла до екс-губернатора Юрія Іванова, кажу, допоможіть. Він не відштовхнув, дав гроші на гарну раму. А потім вже заступник голови облради Степан Нешик Лесю Українку оформив. Не знаю, як інформація про мої вишиті портрети до Києва долетіла. Дзвонять з Кабміну, шукають мене, запитують, чи можна на виставці мою Лесю купити, аби подарувати на день народження Юлії Тимошенко. У мене сльози на очі накотились: «Господи, якусь тобі каліку шукають і запитують, чи можна купити — взяли б собі, та й все... Ні, дзвонять, запитують, чи можна…» У мене така гордість тоді була і радість, що портрет моєї Лесі буде висіти у самого Прем'єр-міністра. Погодилась продати. А далі Сковороду вишила, з грошима на рамку депутат облради Юрій Яремчук допоміг. Вишила Франка — тут заступник голови облради Віктор Вікалюк з коштами підсобив. Закінчую Володимира — хрестителя Русі - вишивати, думаю, до кого це звернутись… Мені кажуть: «Ти що, забула, який у нас свій Володимир у Вінниці?» Точно — пішла до Володимира Гройсмана, і він мені не відмовив. Далі вишила Богдана Хмельницького. Гроші на рамку просила у секретаря міськради Сергія Моргунова. Він каже: «Богуна ще вишийте!» Кажу, що у мене схем немає. Він викликає свого помічника-комп'ютерника. Той зробив мені схему і ще багато схем інших видатних людей наробив. Вишила. Гроші дав на рамку заступник мера Андрій Рева… З нитками Світлана Олексюк дуже допомагає, яка у «Фуршеті» ними торгує, продає їх мені за людяними цінами, частенько і так дає. Спасибі їй від усіх гуртківців.
Ім'я всіх благодійників Любов Шаламай увіковічнила: на кожному її вишитому портреті знаходиться металева пластинка з викарбуваними на ній словами про того, хто допоміг в оформленні картини.
— Свої портрети і вишиті картини я не продаю зазвичай, — каже майстриня, — а дарую тим, хто мене захищав під час судів. А оце нещодавно для свого головного благодійника - Олександра Домбровського - його портрет вишила, до дня його народження… Подарувала йому. А він мені такий величезний букет квітів подарував натомість — мені ще в житті ніхто такого не робив дарунка.
- А кого далі будете вишивати?
- О, плани у мене грандіозні! Маю вишити гарного Пирогова, Коцюбинського, Стуса, Амосова, Ярослава Мудрого, княгиню Ольгу. А ще одна старенька жіночка мені сказала, що дасть дуже гарну схему Пушкіна — він же теж був у нас на Україні. І мальви хочу ще вишити на честь Лесі Українки, вона дуже любила мальви.
- А як довго вишиваєте один портрет?
- Богуна цілу весну шила. Думаєте, це так просто - шити?! Треба і здоров'я, і натхнення мати. Це дуже важка робота. Сковороду три рази шила, поки вишила. А от Лесю легше було шити, бо схема хороша. У журналі її знайшла. Як вишила, думаю, треба портрет попрати. Як попрала — люди! — дивлюсь, нитка потекла. Троє діб виторочувала. А має бути виставка незабаром. Беру, торочу і по-новому вишиваю. Але вийшло, слава Богу, добре.
- А чим вишиваєте?
- Хрестиком.
Крім портретів видатних українців, на виставці представлені роботи вихованців Любові Шаламай, які займаються у її гуртку вишивки: серветки і невеликі картини. А це молодь, яка має різну групу інвалідності, частина з них - першу.
— Ви б бачили, з яким зацікавленням і захопленням ці знедолені молоді люди приходять у гурток, — розповідає майстриня. — Заняття у гуртку для них приємна віддушина, можливість реалізувати себе хоча б у такий спосіб, і водночас розвиток, спосіб не замикатись на своїй проблемі. До гуртка вони можуть приходити чотири рази на тиждень, з понеділка по четвер. Ось подивіться на ці серветки — вони скромні і прості, але такі гарні і теплі, діти душу вкладають у їх вишиття. І цінність їх набагато більша від тих, які могли б вишити здорові молоді люди.
Від себе хочеться додати: як і самих вишитих портретів інваліда дитинства Любові Шаламай.
Источник: Вінницька обласна щотижнева газета "33 канал" | Прочитать на источнике
Добавить комментарий к новости "
ВИШИТИЙ ВІННИЧАНКОЮ ПОРТРЕТ ЛЕСІ УКРАЇНКИ КАБМІН КУПИВ ДЛЯ ПРЕМ'ЄР-МІНІСТРА
"