Буде і друга, і третя хвиля кризи

Коли завершиться економічна криза? Це запитання є чи не найпопулярнішим в Україні останні півроку. Бадьорі запевнення уряду про те, що в країні ось-ось почнеться економічне зростання, виглядають доволі непереконливо на тлі песимістичних прогнозів економічних експертів щодо другої хвилі кризи восени, констатації падіння ВВП і банального зростання цін на все.
Наскільки об’єк­тивним є Каб­мін, звітуючи про зростання показників української економіки? Що на нас чекає восени? На ці запитання“Газеті” відповідали економічні експерти: заступник директора Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України Валерій Новицький і політолог Сергій Таран.
– Нещодавно міністр економіки Богдан Данилишин заявив, що українська економіка починає рух угору, тож є усі підстави вважати, що найнижчу точку падіння ми вже минули. Наскільки об’єктивними є такі заяви уряду?

Валерій Новицький:
В Україні не роблять нічого для то­го, щоб віт­чизняна еко­номіка йшла вгору. Укра­їнська економіка залежить тіль­ки від попиту на її продукцію з боку іноземних держав. Іноземні країни купують в Україні тільки таку продукцію, яка є матеріаломісткою і пов’язана з низькокваліфікованою робочою силою. У деяких державах відбувається якщо не зростання, то принаймні з’являються певні сигнали того, що вони дійшли межі падіння. Такими є США, Росія. Той факт, що деякі країни зупинилися у своєму спаді, означає, що на певних проміж­ках часу вони можуть купувати більше або менше продукції в третіх держав, однією з яких є Україна. Однак якщо певні країни дещо збільшили попит на низькотехнологічну продукцію, то це не означає, що Україна виходить із кризи. Це свідчить, що обслуговування низь­ко­ква­ліфікованої робочої сили отримало дещо більший попит із боку розвинутих держав. То­му по­дібні заяви мо­жу прокоментувати тільки так: Україна не є самостійною економікою, вона залежить винятково від інших держав і її зро­стан­ня – це тільки функція попиту на її продукцію.
Сергій Таран:
Об’єктивним є те, що основний шок в Україні у зв’язку з економічною кризою вже відбувся. Про це можна говорити хоча б тому, що слово­сполучення “економічна криза” стало найпопулярнішим у вжитку українців. Я схильний поділяти оптимізм мі­ністра, адже основне завдання, яке стоїть перед владою в подоланні кризи, – розуміння глибини цієї скрути й того, що потрібно робити. Принаймні поки цього не відбудеться, ми не можемо говорити, що кризу подолано. Тому слова міністра про те, що є усвідомлення економічної кризи, що потрібні шляхи для виходу з неї, вже дають причини для оптимізму.
Якщо говорити про дно, то, мені здається, саме тепер ми на дні. І за тими показниками, які маємо в економіці, будемо там ще кілька місяців. Потім поступово почнеться відновлення. Чесно кажучи, розумію, що міністрові дуже непросто, тому що значною мірою нашу кризу спричинив дисбаланс між фінансовою сферою у світі й сектором реальної економіки, коли фінанси й цінні папери розвивалися за своїми законами, а реальна економіка, яка нібито мала бути підставою для цих цінних паперів, – за іншими. Основа цієї кризи не в українській економіці, тому що наша держава не є центром фінансової, ні, тим паче, реальної економіки. Тому видужання економіки значною мірою залежатиме від того, наскільки ці процеси відбудуться у світі. І те, що відбувається поступове одужання в американській економіці, напевно, дає додаткові підстави для того, що світова фінансова криза набуває якщо не оптимістичних, то принаймні не таких негативних рис, як було досі. Тому обережні підстави для цього є, однак говорити про видужання економіки, безумовно, ще рано, й ми всі це розуміємо.
– Деякі експерти прогнозують восени другу хвилю кризи. Чи буде вона і якщо так, то як проявлятиметься?
В.Н.:Буде і друга, і третя хвиля кризи. Річ у тім, що криза в Україні особливого характеру. Якщо у всіх країнах світу ми спостерігаємо одну-єдину глобальну фінансову і структурну кризу, то для нашої держави скрута – це й неадекватне макроекономічне регулювання, і непроведення структурних реформ. Той факт, що формально здійснюють якісь ринкові реформи, зовсім не означає поліпшення ситуації. Багато в чому це означає навіть її погіршення, тому що більшість країн світу, передовсім про­відні потуги, такі як США, країни Західної Європи, Росія, Китай, формують планові затрати економіки, яка має часткові ринкові підсистеми. Ринкових механізмів уже немає самих по собі, і структурні реформи в Україні означають тільки демонтаж деяких інституційних систем. Відтак про ніякі ефективні структурні інституційні реформи не йдеться. І тому варто очікувати і другої, і третьої, і навіть четвертої хвилі кризи. Кожна з них вибиватиме Україну на дедалі нижчі щаблі в системі міжнародного поділу праці.
Як проявлятиметься криза в нашій держава? А так, що українці будуть дедалі біднішими порівняно з жителями інших країн, навіть із мешканцями Польщі і Словаччини, хоча кілька років тому (скажімо, 20) Україна якісно випереджала всі держави Східної Європи за рівнем економічного розвитку.
І, на жаль, ми не бачимо жодних сигналів того, що в нашій кра­їні може бути поліпшення. Україна залежить тільки від зовнішнього попиту на її про­дук­цію. Всередині держави нічо­го не роблять для того, щоб зробити її економіку ефективною.
С.Т.: Для другої хвилі кризи є підстави, але буде вона чи ні стане винятково суб’єктивним чинником, який залежатиме від уміння державних менеджерів утримати ситуацію в тому стані, в якому вона є. Восени не буде глобальної економічної кризи, не буде економічного світового провалу, тому ситуація в економіці значно більше залежатиме від дій уряду, ніж це було раніше. І якщо досі українську кризу значною мірою спричиняли світові процеси, то восени ситуація зміниться.
Щодо нинішньої ефективності нашої влади в боротьбі з кризою, то, мені здається, про це зарано говорити. Однак я не обмежував би роботу з подолання кризи лише урядом. Якщо говорити про глобальне видужання української економіки, то для цього потрібні дії дуже багатьох інституцій. Насамперед необхідний стабільний парламент і стабільна законодавча робота, яка продукувала б ті закони, які потрібні для масштабних ліберальних реформ в Україні. Цього, на жаль, не відбувається. Також потрібна дуже чітка зовнішня політика й гарантія безпеки свободи українських громадян, і тут значною мірою від­повідаль­ність лягає і на Президента. Отже, подолання економічної кризи й гарантування того, що її не буде, залежить від усіх, в тому числі й від опозиції.

Источник: ЛЬВІВСЬКА ГАЗЕТА | Прочитать на источнике